Справа № 2-1087/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2010 року                     Роздольненський районний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді – Пиркало Т.В., при секретарі Маловічко В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Роздольне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим здійснити перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання, нарахувати та стягнути на його користь недоплачену як дитині війни щомісячну соціальну допомогу за 2007-2010 роки в сумі 5547,90 грн., а також стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач має статус дитини війни та має право на пільги, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", зокрема, на отримання державної соціальної допомоги, яка повинна виплачуватися з 1 січня 2006 року у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, яка встановлена в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, однак зазначена допомога позивачу не сплачувалась. Позивач вважає, що його законні права були обмежені шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили, про належні йому як дитині війни виплати, позивачу повідомлено не було, а стало відомо тільки після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації. В даний час відповідач порушує вимоги ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", позивач вважає його дії неправомірними тому вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав заяву, у якій просить розглядати справу за його відсутності, на позовних вимогах наполягає, просить суд їх задовольнити.

Відповідач явку свого представника не забезпечив, надав заперечення проти позову, в яких також просить розглянути справу за відсутності свого представника.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов, у яких зазначив, що відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195-VI, дітям війни пенсії чи щомісячне довічне утримання або державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. Однак, зазначеним Законом, не визначено поняття терміну "мінімальна пенсія за віком".

Управління вважає, що вимоги позивача застосувати у якості мінімальної пенсії за віком, мінімальний розмір пенсії, встановлений Законом України № 1058 від 09.07.03 "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" неправомірними, оскільки ч. 1 ст. 28 Закону України № 1058 від 09.07.03 "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили  працездатність, визначеного законом. При цьому, ч. 3 ст. 28 даного Закону (в ред. Закону № 2505 від 25.03.05) встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для встановлення розмірів пенсії, призначених у відповідності з цим Законом.

На думку відповідача ст. 28 Закону України № 1058 від 09.07.03 "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" не підлягає застосуванню при визначенні розміру надбавки до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону № 2195.

Також відповідач вважає, що Управління пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим не є відповідачем у справі, оскільки відповідно до ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим Законом здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Покладення обов’язку щодо виплати зазначених сум на Управління, яке не є розпорядником коштів Державного бюджету України суперечить ст. 19 Конституції України, відповідно до положень якої органи державної влади зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач вважає, що вимоги позивача про нарахування підвищення до пенсії з 01.01.2008р. по 22.05.2008 року є помилковими, оскільки відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.07 № 107-VI виплата такого підвищення не передбачалась.

Відповідач у запереченнях зазначив, що п. 8 постанови Кабінету Міністрів України № 530  від 28.05.2008 року встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких розповсюджується дія Законів "Про статус ветеранів війни, гарантіях соціальної допомоги" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячному довічному грошовому утриманню або державної соціальної допомоги, яка сплачується замість пенсії, підвищення проводиться в таких розмірах: з 22.05.08 – 48,10 грн., з 01.07.08 – 48,20 грн., з 01.10.08 – 49,80 грн.

Також відповідач зазначив, що, Управління як орган державної виконавчої влади, діючи на підставі Конституції та Законів України здійснювало виплату даної надбавки позивачу у розмірах, встановлених вищезазначеною постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.08, а саме: з 22 травня – 48,10 грн., з 01 липня – 48,20 грн., з 01 жовтня – 49,80 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, має статус дитини війни відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно з якою дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якої на час закінчення (02.09.1945) другої світової війни було менше 18 років, у зв’язку з чим має право на всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі право на отримання державної соціальної допомоги. Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18.11.2004 року, в редакції, яка діяла в спірний період, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Правовідносини сторін регулюються ст. ст. 1, 3, 6, 8, 19, 21, 22, 46, 56, 58, 64, 68, 75, 92, 95, 96, 152 Конституції України, Законом України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18.11.2004 року (зі змінами та доповненнями), в редакції, що діяла в спірний період, Законами України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", "Про Державний бюджет України на 2007 рік ", "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", "Про Державний бюджет України на 2009 рік", "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати", "Про Державний бюджет України на 2010 рік".

Пунктом 12 ст. 71, ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року № 489-V зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Конституційний Суд України у своєму рішенні № 6-рп від 09.07.2007 року у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) зазначив, що зупинення Законом України "Про Державний бюджет України" інших законів України, щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3 частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій та третій статті 95 Конституції України. Також зазначеним рішенням визнані неконституційними положення, зокрема: пункту 12 статті 71, статті 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, із 1 січня по 9 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи статті 111 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв’язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою – статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", тобто з часу прийняття цього рішення відновлено право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно правової позиції Конституційного Суду України, який неодноразово розглядав питання щодо конституційності положень законів України про Державний бюджет України на відповідні роки, якими обмежуються пільги, компенсації і гарантії, передбачені чинним законодавством для окремих категорій громадян – таке обмеження є недопустимим. Право на соціальний захист громадян України встановлено статтею 46 Конституції України, згідно з якою пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції…, кожна фізична ...особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Розглядаючи борги у сенсі поняття "власності", яке міститься у частині першій статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції і не обмежено лише власністю на фізичні речі та не залежать від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права" і, таким чином, як власність.

Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейській соціальній хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та рішеннях Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності відповідних бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

У Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21).

Відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Стверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Тобто чинне правове положення передбачає соціальні виплати і якщо дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Оскільки правові положення, які передбачають соціальні виплати, встановлені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18.11.2004, є чинними, тобто не скасовані, не змінені, і позивач є дитиною війни, тому має право на їх одержання, яке не залежить від розміру доходів утримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007 року текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладений в редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни".

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007 року визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).

Таким чином, із 1 січня по 22 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Отже, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" діє у редакції, згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Відсутність у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист і як причина невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.

Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду. Головним розпорядником коштів для виплати, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", є Пенсійний фонд України.

Заперечення відповідача відносно положення ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року, щодо її застосування виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до розрахунку інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, та не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог позивача.

Таким чином, із 1 січня по 22 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Отже, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" діє у редакції, згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Враховуючи розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, які були встановлені у спірний період, розмір мінімальної пенсії за віком в цей період складав: з 01.01.2007р. – 380 грн., з 01.04.2007р. – 406 грн., з 01.10.2007 року – 411 грн., з 01.01.2008р. – 470 грн., з 01.04.2008р. – 481 грн., з 01.07.2008р. – 482 грн., з 01.10.2008р. – 498 грн., з 01.01.2009р. – 498 грн., з 01.11.2009р. – 573 грн., з 01.01.2010 року – 695 грн., з 01.04.2010 року – 706 грн., з 01.07.2010 року – 709 грн.

Отже, з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року і з 22.05.2008 року позивач повинен був отримувати відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" надбавку до пенсії в розмірах: з 09.07.2007р.до 30.09.2007р. – 121,80 грн., з 01.10.2007р. до 31.12.2007р. – 123,30 грн., з 22.05.2008р. до 30.06.2008р. – 144,30 грн., з 01.07.2008р. до 30.09.2008р.– 144,60 грн., з 01.10.2008р. до 31.12.2008р. – 149,40 грн., з 01.01.2009р. до 31.10.2009– 149,40 грн., з 01.11.2009р. до 31.12.2009р. – 171,90 грн., з 01.01.2010р. до 31.03.2010р. – 208,50 грн., з 01.04.2010р. до 30.06.2010р. – 211,80 грн., з 01.07.2010р. до 31.08.2010р. – 212,70 грн.

Таким чином, розмір не донарахованої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року і з 22.05.2008 року по 31.08.2010 року, складає 3921,25 грн. згідно наступного розрахунку: з 09.07.2007 року по 30.09.2007 року (406,00 грн. х 30% - 20,30 грн.) складає 101,50 грн. щомісячно, з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року (411,00 грн. х 30% - 20,55 грн) складає 102,75 грн. щомісячно, з 22.05.2008 року по 30.06.2008 року (481,00 грн. х 30% - 48,10 грн.) складає 96,20 грн. щомісячно, з 01.07.2008 року до 30.09.2008 року (482,00 грн. х 30% - 48,20 грн) складає 96,40 грн. щомісячно, з 01.10.2008 року до 31.12.2008 року (498,00грн. х 30% - 49,80 грн.) складає 99,60 грн. щомісячно, з 01.01.2009 року по 31.10.2009 року (498,00 грн. х 30% - 49.80 грн.) складає 99,60 грн. щомісячно, з 01.11.2009 року до 31.12.2009 року (573,00 грн. х 30% - 49,80 грн.) складає 122,10 грн. щомісячно, з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року (695,00 грн. х 30% - 49,80 грн.) складає 158,70 грн. щомісячно, в з 01.04.2010 року по 30.06.2010 року (706,00 грн. х 30% - 49,80 грн.) складає 162,00 грн. щомісячно, а всього (101,50х3=304,50+102,75х3=612,75+96,20х2=805,15+96,40х3=1094,35+99,60х3=1393,15+99,60х10=2389,15+ 122,10х2 = 2633,35+158,70х3=3109,45+162,00х3=3595,45+162,90х2=3921,25) 3921,25 грн.

Доводи позивача підтверджені наданими доказами: паспортом громадянина України, посвідченням дитини війни, довідкою управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим про отримання позивачем пенсії та доплати з 1 січня 2007 року у вказаній сумі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 3, 6, 8, 19, 21, 22, 46, 56, 58, 64, 68, 75, 92, 95, 96, 152 Конституції України, Законами України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195-IV, "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року, "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007 року, "Про Державний бюджет України на 2009 рік" зі змінами, внесеними згідно із Закону  № 1534-VI (1534-17) від 23.06.2009, ст. 1 Закону України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати", "Про Державний бюджет України на 2010 рік", Законом України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини", Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, ст.ст. 10, 11, 15, 60, 212-215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену йому відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з липня 2007 року по грудень 2007 року і з травня 2008 року по серпень 2010 року суму підвищення до пенсії в розмірі 3921,25 грн.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим на користь ОСОБА_1 сплачену ним суму витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи судом в розмірі 120 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду АР Крим шляхом подання до суду, що розглянув справу, апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: