Справа № 2-460/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2010 року.
Попільнянський районний суд Житомирської області в складі :
головуючого судді - Рудника М.І.
при секретарі - Мітніцькій О.В.
з участю позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Попільня цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства „Благоустрій” про стягнення заробітної плати, розрахункових коштів при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку, моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач в своїй позовній заяві вказує, що з 01.11.2005 року його було прийнято на роботу до Комунального підприємства „Благоустрій” на посаду оператора КНС.
З 15.07.2010 року його було звільнено за статтею 38 КЗпП України у звязку з невиконанням законодавства про працю..
З лютого 2010 року заробітна плата, розрахункові кошти при звільненні позивачу не виплачувались.
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за період з 01.01.2010 року по 01.07.2010 року з урахуванням перерахунку по заробітній платі згідно галузевої угоди з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року, розрахункові кошти при звільненні та середній заробіток за час затримки розрахунку і моральну шкоду.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представники відповідача, директор КП „ Благоустрій „ Гейдор В.В., в судовому засіданні 30.08.2010 року позовні вимоги визнав частково, 21.09.2010.року в судове засідання не з”явився, направив до суду заяву про слухання справи у відсутність представника відповідача, позовні вимоги визнає частково, тобто не визнає моральної шкоди, оскільки не виплачувалась працівнику заробітна плата із-за скрутного фінансового становища підприємства.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з довідки № 197 від 22.07.2010 року, виданої КП „Благоустрій”, ОСОБА_1 працював на вказаному підприємстві оператором КНС, згідно наказу про прийняття на посаду № 10 від 01.11.2005 року.
Відповідно до наказу №41 від 15.07.2010 року ОСОБА_1, звільнений із займаної посади з 15.07.2010 року.
При звільненні йому не виплачена заборгованість по заробітній платі, включаючи перерахунок по заробітній платі згідно галузевої угоди та розрахункові кошти при звільненні.
Згідно довідки КП „Благоустрій” №342 від 21.09.2010 року рахується заборгованість по заробітній платі, включаючи перерахунок згідно галузевої угоди та розрахункові кошти при звільненні в сумі 16094 гривні 96 копійок.
Відповідно до довідки №345 від 21.09.2010 року заробітна плата ОСОБА_1 складає: травень 2010 року – 1786,13 грн., червень 2010 року – 2187,97 грн., відповідно середньомісячний заробіток становить 1987,05 гривень, а середньоденний заробіток становить 94 гривні 63 копійки.
Середньомісячна заробітна плата, яка підлягає стягненню з КП „ Благоустрій „ на користь ОСОБА_1 з часу звільнення з 15.07.2010 року на день винесення рішення становить: липень – 11 робочих днів x 94,63 грн. = 1040,93 грн., серпень – 21 робочий день x 94,63 = 1987,23 грн., вересень – 14 робочих днів x 94,63 = 1324,82 грн.. Всього на загальну суму – 4352,98 гривень.
Статтею 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.
Статтею 117 КЗпП України передбачено в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належить звільненому працівникові сум у строки, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року „ Про практику застосування судами законодавства про оплату праці „, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв”язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред”явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Відповідно до пункту 21 вищезазначеної постанови при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року.
Відповідно до п. 3.1.3 Розділу 3 „Оплата та нормування праці” Галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2007-2009 роки, зареєстрованої Міністерством праці та соціальної політики України №51 від 27.06.2007 року, мінімальна тарифна ставка (оклад) за просту некваліфіковану працю встановлюється не нижче визначеної законодавством мінімальної заробітної плати, а мінімальна тарифна ставка робітника 1 розряду – у розмірі не менше 120 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом. Встановлено єдину сітку міжрозрядних коефіцієнтів згідно з додатком №1 до цієї угоди. Коефіцієнти співвідношень мінімальної тарифної ставки робітника 1 розряду (місячної тарифної ставки) за підгалузями та видами робіт до встановленої угодою мінімальної тарифної ставки робітника 1 розряду та коефіцієнти співвідношень мінімальної тарифної ставки (окладу) за просту кваліфіковану працю згідно з додатком №2 до цієї угоди, коефіцієнти співвідношень розмірів тарифних ставок (окладів) технічних службовців згідно додатку №3, коефіцієнти співвідношень розмірів місячних посадових окладів керівних працівників згідно додатку №4.
Розміри заробітної плати на 2010 рік затверджено Законом України „Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” від 20.10.2009 року №1646-УІ, а також Законом України „Про державний бюджет України на 2010 рік” від 27.04.2010 року №2154-УІ, який застосовується з 1 січня 2010 року. Згідно даних законів розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року становить 869 гривень, з 01.04.2010 року по 30.06.2010 року становить 884 гривні.
Згідно ст.1 Закону України „Про оплату праці” від 24.03.1995 року із змінами та доповненнями, заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу і відповідно до ст.12 даного Закону норми і гарантії в оплаті праці, передбачені Кодексом законів про працю України є мінімальними державними гарантіями.
Відповідно до ст.14 Закону України Про оплату праці” договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладається на державному (генеральна угода), галузевому (галузева угода), регіональному (регіональна угода) та виробничому (колективний договір) рівнях відповідно до Закону України „Про колективні договори і угоди”.
Відповідно до ст. 43 Конституції України громадяни мають право на своєчасне одержання винагороди за працю.
Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних стаждань, втрати нормальних життєвих зв”язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Як вбачається в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року із змінами та доповненнями - розмір відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань ( фізичних, душевних, психічних тощо ), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат ( іх тривалості, можливості відновлення тощо ) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров”я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне – за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого – спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.
Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд враховує ступінь вини відповідача, всю ступінь негативних наслідків, які настали внаслідок невиплати заробітної плати, порушення відносно працівника його законних прав, що призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв”язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, виходячи із засад справедливості, добросовістності та розумності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 500 гривень.
За вказаних обставин позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі, включаючи перерахунок згідно галузевої угоди та розрахункові кошти при звільненні підлягають задоволенню, а витрати про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд покладає на відповідача судові витрати.
На підставі ст. ст. 47, 116, 117, 233, 237-1 КЗпП України; п.п. 20, 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 „ Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”; Закону України „ Про оплату праці” від 24.03.1995 року із змінами та доповненнями; керуючись ст.ст. 10, 11, 30, 60, 209, 212, 213, 214, 215, 218, п.2 ст.367 ЦПК України, суд,-
РІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства „Благоустрій” смт. Попільня Житомирської області на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі, включаючи перерахунок згідно галузевої угоди та розрахункові кошти при звільненні в розмірі 16094 гривні 96 копійок, середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 4352 гривні 98 копійок та моральну шкоду в розмірі 500 гривень, а всього 20947 гривень 94 копійки.
В решті заявлених вимог відмовити за безпідставністю.
Стягнути із Комунального підприємства „Благоустрій” смт. Попільня Житомирської області на користь держави судовий збір в розмірі 212 гривень 98 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 120 гривень.
Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми виплати заробітної плати за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Житомирської області через Попільнянський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Попільнянського
районного суду Рудник М.І.