Судове рішення #11412720

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

31 серпня 2010 р.           Справа № 2-а-3225/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,

при секретарі судового засідання:   Балан Марині Анатоліївні  

за участю представників сторін:

позивача      :   Гамара Валерія Івановича

відповідача :   Бабія Віктора Михайловича

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Малого підприємства "Аліса"   

до:   Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області  

про: визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ :

05 серпня 2010 року Мале підприємство «Аліса» (МП «Аліса», Підприємство) звернулося в суд з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області (РВ ФДМ України, Фонд) про визнання дій неправомірними в частині відмови у приватизації (відчуженні) земельної ділянки площею 1,165 га, на якій знаходиться придбане ним за договором купівлі-продажу від 21 травня 2009 року, посвідченим приватним нотаріусом, державне нерухоме майно – спальний корпус, літера «А», площею 375,1 кв.м та вбиральня, літера «Е», площею 41,9 кв. м., загальною площею 417 кв. м., що складає 44/100 частини будівель і споруд, розташованих за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, комплекс будівель та споруд №49, яка необхідна йому для їх обслуговування та зобов’язання відповідача здійснити приватизацію (відчуження) зазначеної земельної ділянки.

Зазначали, що 21 травня 2009 року на підставі рішення Господарського суду Вінницької області від 28 жовтня 2008 року ними придбано у відповідача за договором купівлі-продажу державне нерухоме майно – спальний корпус, літера «А», площею 375,1 кв.м та вбиральню, літера «Е», площею 41,9 кв. м., загальною площею 417 кв. м., що складає 44/100 частини будівель і споруд, розташованих за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, комплекс будівель та споруд №49.

Придбане майно передано МП «Аліса» 21 липня 2009 року відповідно до акту приймання-передачі та 11 лютого 2010 року Комунальним підприємством «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації» проведено державну реєстрацію їх права власності.

Що стосується земельної ділянки на якій розташоване вказане майно, то відповідно до постанови господарського суду Одеської області від 22 червня 2009 року, яка набрала законної сили згідно з постановою Вищого господарського суду України від 27 січня 2010 року, договір на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди), укладений 18 грудня 1997 року між Білгород-Дністровською районною радою народних депутатів та колективним сільськогосподарським підприємством «Розквіт» - визнано недійсним.

Відтак, враховуючи, що жодних перешкод до оформлення права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 1,165 га не було, ними подано на адресу відповідача заяву про викуп земельної ділянки від 13 квітня 2010 року. На відповідну заяву, мотивуючи тим, що регіональне відділення чинним законодавством не уповноважено окремо продавати земельну ділянку під об’єктами нерухомого майна, а лише у складі об’єкта аукціону, РВ ФДМ України прийнято рішення про відмову у продажі ділянки.

Таким чином, посилаючись на те, що по-перше, відповідач згідно з статтями 17-1, частиною першою статті 128, пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (ЗК України), Порядку продажу об’єктів, що підлягають приватизації разом із земельними ділянками державної власності, наділений чинним законодавством повноваженнями здійснювати продаж земельних ділянок державної власності; по-друге, відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» об’єктами приватизації є земельні ділянки; по-третє, наказами Фонду Держаного майна України від 28 березня 2008 року №362 та від 22 квітня 2008 року №484 до переліку об’єктів, що підлягають приватизації включена дана земельна ділянка; по-четверте, пунктом 1.1 договору купівлі-продажу від 21 травня 2009 року зазначається, що продане майно знаходиться на земельній ділянці площею 1,165 га, а відповідно до частини першої статті 120 ЗК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни їх цільового призначення, у розмірах, встановлених законом; по-п’яте, відповідно до пункту 2 Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України, відповідач зобов’язаний забезпечити виконання законів України, постанов Кабінету Міністрів України, наказів Фонду державного майна України; по-шосте, частиною другою статті 7 Закону України «Про приватизацію державного майна» передбачено, що регіональні відділення Фонду державного майна України діють на підставі Закону України «Про Фонд державного майна України», цього закону, інших законів України з питань приватизації; по-сьоме, підстав відмови в продажу земельної ділянки, на які посилається відповідач діючим законодавством (ч. 5 ст. 128 ЗК України) не передбачено, - МП «Аліса» просило визнати дії відповідача в частині відмови у приватизації (відчуженні) земельної ділянки – неправомірними та зобов’язати їх здійснити приватизацію.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2010 року відкрито провадження і адміністративна справа призначена до розгляду.

В судовому засідання представник позивача – Гамар В.І. (довіреність на а.с. 74) позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити.

Представник відповідача – начальник юридичного відділу РВ ФДМ України В.М.Бабій (довіреність на а.с. 75) про задоволення позову заперечив. В судовому засіданні представник пояснив, що в цілому регіональне відділення погоджується із доцільністю передачі позивачу для обслуговування земельної ділянки на якій уже знаходиться передане йому за договором купівлі-продажу та зареєстроване у встановленому порядку нерухоме майно. Більше того, відділення враховує чинність наказів Фонду державного майна України, які є обов’язковими їм для виконання. Однак, поряд з цим, відділення відповідно до Конституції України повноважне діяти лише на підставі та у межах повноважень, наданих чинним законодавством. Тобто, оскільки чинним законодавством не передбачено механізму та відповідно не уповноважено їх продавати окремо земельну ділянку під об’єктами нерухомого майна, на відміну від продажу у складі об’єкту аукціону, то відмова МП «Аліса» у продажі земельної ділянки є раціональним виходом із ситуації та правильно відображає дії суб’єкта владних повноважень.   

Суд заслухав пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, повно, всебічно та об’єктивно дослідив надані у справу докази у підтвердження та спростування позовних вимог й надав їм юридичну оцінку.

Зокрема, суд встановив, що як юридична особа МП «Аліса» відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію, зареєстроване виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради Одеської області 19 листопада 1992 року, про що зроблено запис за №15521200000000504 (а.с. 63). 19 листопада 1992 року затверджено статут даного підприємства (а.с. 55-62).

Згідно із витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, МП «Аліса» включене до реєстру (а.с. 64).

03 грудня 2004 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області та МП «Аліса» укладено договір оренди №227-ГТ нерухомого майна, що не увійшло до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства «Вінницький ламповий завод» (ВАТ «Вінницький ламповий завод») під час приватизації та належить до державної власності, а саме: двоповерховий будинок спального корпусу 396 кв.м та споруда санвузла 72 кв.м загальною площею 468 кв.м., розташованого за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Затока, на базі відпочинку «Розквіт» строком на 364 дні (а.с. 7-10)

В подальшому між відповідачем та позивачем 22 червня 2006 року укладено договір оренди №266-ГТ нерухомого майна, що не увійшло до статутного фонду ВАТ «Вінницький ламповий завод» під час приватизації та належить до державної власності, а саме: спальний корпус літера «А», площею 375,1 кв.м., вбиральня літера «Е», площею 41,9 кв.м., загальною площею 417 кв.м., що складає 44/100 частин будівель і споруд, розташованих за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, база відпочинку «Розквіт», Будацька коса (біля селища Затока) строком на 5 років (а.с. 11-13).

Згідно з розпорядженням №1074 від 05 жовтня 2006 року прийнятого Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області, позивачу надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки загальною площею 1,165 га, яка розташована на території Будацької коси біля селища Затока, база відпочинку «Розквіт», Шабівська сільська рада, Білгород-Дністровського району Одеської області за межами населеного пункту, у короткострокову оренду строком на 5 років для реконструкції та обслуговування будівель і споруд (а.с. 47).

На виконання вищезазначеного розпорядження, МП «Аліса» проведено роботи з капітального ремонту орендованого майна на загальну суму 35706 грн 38 коп., що підтверджується аудиторським висновком від 03 лютого 2008 року (а.с. 18-21).

Відповідно до Державної програми приватизації на 2000-2002 рок, Фондом державного майна прийнято наказ №362 від 28 березня 2008 року яким включено до переліків об’єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації спальний корпус літера «А», площею 375,1 кв.м., вбиральню літера «Е», площею 41,9 кв.м., загальною площею 417 кв.м., розташованих за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, база відпочинку «Розквіт» Будацька коса (біля селища Затока) шляхом викупу. Відповідальність за виконання цього наказу покладено, в даному випадку і щодо вищезазначеного об’єкту, на начальника регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області (а.с. 14).

Так, начальником регіонального відділення П.А.Гижко 21 квітня 2008 року винесено наказ №103 про прийняття рішення про приватизацію шляхом викупу об’єкта державної власності – спального корпусу літера «А», площею 375,1 кв.м., вбиральної літера «Е», площею 41,9 кв.м., загальною площею 417 кв.м., розташованого за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, база відпочинку «Розквіт» Будацька коса (біля селища Затока), що під час приватизації не увійшов до статутного фонду ВАТ «Вінницький ламповий завод», знаходиться на його балансі та орендується МП «Аліса» з урахуванням компенсації орендарю вартості невід’ємних поліпшень, здійснених за рахунок власних коштів за час оренди (а.с. 16).

Проте, 22 квітня 2008 року Фондом державного майна України прийнято наказ №484, яким внесено зміни до наказів, зокрема №362 від 28 березня 2008 року в частині способу приватизації об’єкта «викуп» замінено на «викуп разом із земельною ділянкою» (а.с. 15).

За таких обставин, відповідачем 25 квітня 2008 року прийнято наказ №118 про внесення змін до наказу №103 від 21 квітня 2008 року, а саме «викуп» замінено на «викуп разом із земельною ділянкою».

В подальшому, 21 травня 2009 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України та МП «Аліса» укладено договір купівлі-продажу окремо індивідуально визначеного майна – нежитлові будівлі, а саме: спальний корпус, літера «А», площею 375,1 кв.м та вбиральню, літера «Е», площею 41,9 кв. м., загальною площею 417 кв. м., що складає 44/100 частини будівель і споруд, розташованих за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, комплекс будівель та споруд №49 (а.с.22-23), який внесено до Державного реєстру правочинів 21 травня 2009 року (а.с. 24).

Придбане позивачем майно передане йому Фондом 21 липня 2009 року, про що свідчить акт приймання-передачі проданого майна (а.с. 25).

Як вбачається із витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Комунальним підприємством «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації»          11 лютого 2010 року проведена державна реєстрація права власності МП «Аліса» на вказане вище майно (а.с. 26).

Відповідно до наказу Фонду державного майна України №484 від 22 квітня 2008 року, яким визначено спосіб приватизації об’єкта «викуп разом із земельною ділянкою» та частини першої статті 120 Земельного кодексу України (ЗК України) МП «Аліса» 13 квітня 2010 року звернулося з письмовою заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області про приватизацію земельної ділянки площею 1,165 га, на якій знаходиться придбане за договором купівлі-продажу майно і яка необхідна для його обслуговування (а.с. 45).

Проте, листом №11-07/568/1 від 20 квітня 2010 року Фондом у приватизації земельної ділянки відмовлено. Дана відмова мотивована тим, що регіональне відділення чинним законодавством не уповноважено окремо продавати земельну ділянку під об’єктами нерухомого майна, а лише у складі об’єкту аукціону (а.с. 46).

На думку позивача такі дії РУ ФДМ України є неправомірними та грубо порушують його права та інтереси, а тому він звернувся до суду за захистом порушених прав.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що головна мета  роздержавлення  та приватизації державної власності полягає у створенні багатоукладної соціальноорієнтованої ринкової економіки. Досягнення цієї мети  забезпечується створенням сприятливого економічного та законодавчого середовища.

У результаті роздержавлення та приватизації у власності держави  повинно  залишитися  лише майно, необхідне для виконання державою своїх функцій. Масштаби і темпи   роздержавлення і приватизації забезпечуються Державною програмою.

Так, приватизація об'єктів державної та комунальної власності здійснюється на   позавідомчих  засадах  спеціально  створеними установами:   Фондом   державного   майна  та його регіональними відділеннями, фондами комунального майна, Міністерством у справах роздержавлення власності та демонополізації виробництва, Державним комітетом по земельній реформі, регіональними комітетами по приватизації, місцевими комітетами по земельній реформі.

          Продавцями державного та комунального майна виступають відповідно – Фонд державного майна та його відділення і Фонд комунального майна та їх відділення, а покупцями такого майна можуть бути будь-які  недержавні  юридичні  особи,  громадяни,  у  тому  числі іноземні. Покупцями земельних ділянок можуть бути тільки громадяни України  та   їх  господарські  об'єднання.

          В свою чергу, приватизація – це відчуження майна державних підприємств, установ, організацій, житлового та земельного фонду, що перебуває у державній та комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до законодавства про приватизацію. Приватизація здійснюється з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва, залучення коштів на структурну перебудову економіки, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні житла, формування ринкових відносин, стимулювання ефективного використання земель та сприяння підприємницькій діяльності.

          Залежно від об'єкта приватизації визначаються такі види приватизації: приватизація державного та комунального майна; приватизація державного житлового фонду; приватизація земель.

          Правову основу приватизації державного та комунального майна складають Закон України «Про приватизацію державного майна» від 4 березня 1992 року, Закон України «Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» від 6 березня 1992 року, та державні програми приватизації.

          Особлива роль у здійсненні приватизації належить Фонду держав ного майна України та його органам. Відповідно до Тимчасового положення «Про Фонд державного майна України», затвердженого по становою Верховної Ради України від 7 липня 1992 року, Фонд держав ного майна України є державним органом, який здійснює державну по літику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

          Фонд державного майна України, його регіональні відділення, Фонд майна АРК та їх представництва у районах і містах становлять єдину систему державних органів приватизації. Основними завданнями Фон ду державного майна України є: захист майнових прав України на її те риторії та за кордоном; здійснення прав розпорядження майном державних підприємств у процесі к приватизації, створення спільних підприємств; здійснення повноважень щодо організації та проведення приватизації майна підприємств, яке перебуває у загальнодержавній власності; здійснення повноважень орендодавця майна державних підприємств і організацій, їх структурних підрозділів; сприяння процесу демонополізації економіки і створення умов для конкуренції виробників.

          Для цього Фонд розробляє і подає Каб інету Міністрів України проекти державних програм приватизації, організує і контролює їх виконання; змінює у процесі приватизації організаційно-правову форму підприємств, що перебувають у державній власності, шляхом перетворення їх у відкриті акціонерні товариства; здійснює по вноваження власника щодо частки акцій акціонерних товариств, які не були реалізовані у процесі приватизації; продає майно, що перебуває у загальнодержавній власності, в процесі його приватизації, включаючи майно ліквідованих підприємств і об'єктів незавершеного будівництва; створює комісії по приватизації; видає ліцензії посередникам; вживає заходів щодо залучення іноземних інвесторів до процесу приватизації; виступає орендодавцем майна цілісних майнових комплексів підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, що є загальнодержавною власн істю; дає дозвіл підприємствам, організаціям на передачу в оренду майнових комплексів їх структурних підрозділів.

          Крім того, Фонд державного майна України має право: видавати в межах своєї компетенції нормативні документи, обов'язкові до виконання органами виконавчої влади, іншими юридичними особами; контролю вати їх виконання; проводити інвентаризацію загальнодержавного майна, а також здійснювати аудиторські перевірки ефективності його використання; затверджувати кошторис витрат з державного поза бюджетного фонду приватизації в межах, встановлених Державною програмою приватизації майна державних підприємств.

          В свою чергу, Регіональні відділення Фонду державного майна України є дер жавними органами, підпорядкованими Фонду державного майна Украї ни. Вони створені Фондом державного майна України в областях, містах Києві та Севастополі, діють на підставі Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого постано вою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 pоку. Відділення в ме жах повноважень, визначених Фондом державного майна України, і повно важень, делегованих обласними, Київською та Севастопольською міськими радами, здійснюють державну політику в сфері приватизації майна, що перебуває у загальнодержавній власності, комунальній власності і є орендодавцем цілісних майнових комплексів державної власності.

          Як вже зазначалось вище, одним із завдань Фонду державного майна України є розроблення і подання Каб інету Міністрів України проектів державних програм приватизації, процедура якої визначена статтею 4 Закону України «Про приватизацію державного майна».

          Так, відповідно до вимог зазначеної статті  Державна програма приватизації визначає  цілі,  пріоритети та  умови  приватизації,  розробляється  Фондом  державного  майна України і затверджується Верховною Радою України один  раз  на  три  роки  не  пізніше  як за місяць до затвердження Державного бюджету України на  відповідний  рік,  але  до  початку наступного   бюджетного  року  та  діє  до  затвердження  чергової Державної програми приватизації.

У Державній програмі приватизації визначаються, зокрема відповідні способи приватизації для різних груп об'єктів, завдання відповідним органам виконавчої влади щодо забезпечення проведення приватизації.

          До об’єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать, зокрема земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації (ч.1 ст.5 Закону).

          Статтею11 Закону №2163 визначено порядок приватизації державного майна, а саме: опублікування списку об'єктів, які підлягають приватизації, у виданнях державних органів приватизації, місцевій пресі; прийняття рішення  про  приватизацію об'єкта   на   підставі
поданої заяви або виходячи із завдань Державної програми приватизації та створення комісії з приватизації; опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об'єкта; проведення аудиторської перевірки фінансової звітності підприємства, що приватизується  (за винятком об'єктів малої приватизації); проведення у випадках, передбачених   законодавством, екологічного аудиту об'єкта приватизації; затвердження плану приватизації або плану розміщення акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації, та їх реалізації.

          Порядок відчуження земельних ділянок державної власності, на яких розташовані об’єкти, які підлягають приватизації визначений статтею 18-1 Закону №2163.

          Частиною другою вказаної статті передбачено, що продаж земельної ділянки державної власності здійснюється після:

          -визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками;

          -виготовлення технічної документації щодо продажу земельної ділянки, яка включає її технічний паспорт.

          Покупці об’єктів, які підлягають приватизації, разом з об’єктами приватизації здійснюють придбання земельних ділянок, на яких ці об’єкти розташовані, на аукціонах (ч.4 ст. 18-1 Закону №2163).

          Також, правила щодо переходу права на земельну ділянку при переході права на будівлю і споруду на час приватизації державного нерухомого майна встановлені статтею   30 ЗК України. Так, частиною першою статті передбачено, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

          Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що у разі наявності у продавця будівлі чи споруди відповідного права на земельну ділянку, то до покупця будівлі чи споруди переходить від продавця нерухомості і наявне право на землю.

          Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до Державної програми приватизації на 2000-2002 роки наказом №484 від 22 квітня 2008 року Фонду державного майна України визначено спосіб приватизації державного нерухомого майна – спального корпусу, літера «А», площею 375,1 кв.м та вбиральні, літера «Е», площею 41,9 кв. м., загальною площею 417 кв. м., що складає 44/100 частини будівель і споруд, розташованих за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, комплекс будівель та споруд №49 шляхом викупу разом із земельною ділянкою.

          За таких обставин, наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області №118 від 25 квітня 2010 року вирішено направити листи до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області та відділу земельних ресурсів у Білгород-Дністровському районі Одеської області про надання дозволу на виділення земельної ділянки під об’єктом приватизації та надання технічної документації на неї.

          Крім того, частиною третьою статті 12 Закону №2163 встановлено, що відмова в приватизації можлива тільки у випадках, коли:

          -особа, яка подала заяву, не може бути визнана покупцем;

          -законодавством встановлено обмеження щодо приватизації цього підприємства;

          -майно у встановленому порядку включено до переліку об’єктів (групи об’єктів), що не підлягають приватизації;

          -обєкт приватизації знаходиться в заповідній зоні, або розташований у прибережних захисних смугах морів, річок, озер на відстані ближче ніж 100 метрів від них.

          Підстава, якою Фондом відмовлено позивачу у приватизації не входить до вищезазначеного переліку. Навпаки, дана земельна ділянка входить до майна, яке включене до груп об’єктів, що підлягають приватизації.

Тобто, вказані вище накази Фонду державного майна України, РВ ФДМ України по Вінницькій області є чинними та такими, що підлягають виконанню.

Більше того, саме право МП «Аліса» на приватизацію земельної ділянки відповідачем не заперечується та взагалі визнається його порушення діями відділення по відмові у приватизації.

Відсутність же правового механізму до проведення певних дій не звільняє РВ ФДМ України від обов'язку їх виконати, адже згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язання діяти відповідно до повноважень, передбачених Конституцією та законами України, тобто на їх виконання.

У ситуації прогалини у чинному законодавстві для захисту порушених прав особи існує судовий захист і саме суд повноважний надати правову характеристику таким відносинам.

Відтак, суд вважає, що враховуючи Державну програму приватизації на 2000-2002 роки, наказ №484 від 22 квітня 2008 року Фонду державного майна України щодо визначення способу приватизації державного нерухомого майна шляхом викупу разом із земельною ділянкою, якими позивачу надано право на приватизацію, та фактичні обставини у справі, зокрема те, що частково реалізовано це право за результатами набрання рішенням господарського суду Одеської області від 28 жовтня 2008 року, яким зобов’язано відповідача у встановленому законодавством порядку здійснити дії по приватизації (відчуженню) державного нерухомого майна, чинності, - то дії РВ ФДМ України по Вінницькій області по відмові у приватизації земельної ділянки, на якій розташоване майно є неправомірними.

Тобто, обставина того, що приватизовано державне нерухоме майно самостійно без земельної ділянки за рішенням суду не може позбавляти МП «Аліса» права на приватизацію земельної ділянки, за умови неврегульованості у чинному законодавстві та обрання позивачем способу судового захисту.

Отже, судом встановлено, що відповідач, діяв без урахування всіх обставин у справі, що породжує необхідність захисту прав та інтересів позивача в судовому порядку.  

Згідно з частиною першою цієї статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляд адміністративних справ.

Згідно з частиною другою статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними дій суб’єкта владних повноважень і про зобов’язання відповідача вчинити певні дії, які б гарантували дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює  докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Суд, на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засідання доходить висновку про задоволення даного позову повністю.

Частиною першою статті 267 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, має право зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтвердженні витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи, що МП «Аліса» при поданні позовної заяви понесено витрати по сплаті судового збору, а також те, що його позов до суб’єкта владних повноважень задоволено, то сплочена сума підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257, 267  КАС України, суд            

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити.

Визнати дії Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області неправомірними в частині відмови у приватизації (відчуженні) МП «Аліса» земельної ділянки площею 1,165 га, на якій знаходиться придбане ним за договором купівлі-продажу від 21 травня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом державне нерухоме майно – спальний корпус, літера «А», площею 375,1 кв.м та вбиральня, літера «Е», площею 41,9 кв. м., загальною площею 417 кв. м., що складає 44/100 частини будівель і споруд, розташованих за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, комплекс будівель та споруд №49, яка необхідна йому для їх обслуговування.

Зобов’язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області здійснити дії по приватизації (відчуженні) земельної ділянки площею 1,165 га, на якій знаходиться придбане ним за договором купівлі-продажу від 21 травня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом державне нерухоме майно – спальний корпус, літера «А», площею 375,1 кв.м та вбиральня, літера «Е», площею 41,9 кв. м., загальною площею 417 кв. м., що складає 44/100 частини будівель і споруд, розташованих за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, комплекс будівель та споруд №49.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Малого підприємства «Аліса» витрати по сплаті судового збору в розмірі 03 грн 40 коп.

Зобов’язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області в місячний строк після набрання рішенням законної сили подати до суду звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до статті 186 КАС України постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня отримання копії постанови.

За положеннями частини третьої статті 254 КАС України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови оформлено:   06.09.10  

Суддя          Чудак Олеся Миколаївна

31.08.2010

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація