Справа № 2-1043

                                                                                                                                                                      2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вугледар                                                                                       30 вересня 2010 року

Вугледарський міський суд Донецької області в складі: головуючого - судді Гайдара А.В., при секретарі Радаєвій Н.Г., представника відповідача Білецького В.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду  цивільну справу за позовом

ОСОБА_2 до Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське № 1” про відшкодування моральної шкоди, в наслідок  пошкодження здоров`я на виробництві,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою про відшкодування моральної шкоди, в наслідок  пошкодження здоров’я на виробництві.

 Позовні вимоги мотивовані тим, що в умовах шкідливих факторів та в підземних умовах він пропрацював з 1980 року. При виконанні трудових обов’язків, згідно акту розслідування професійного захворювання у 1997 році, позивач отримав професійне захворювання: „ хронічний вертеброгенний радікуліт”, в наслідок чого 30.05.1997 року висновком Обласної медично-соціальної експертної комісії № 4 м.Донецька йому була встановлена стійка втрата працездатності у 80 %. Позивач просить суд стягнути з Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське № 1” моральну шкоду у сумі 30 000 грн.

Позивач в судове засідання не з’явився, надав до суду письмову заяву с проханням розглянути справу без його участі.

Представник відповідача Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1»  Білецького В.М. позовні вимоги не визнав, вважає що позивач знав в яких умовах він повинен був працювати, добровільно йшов на це, і у підприємства немає фінансової  можливості в теперішній час відшкодовувати позивачеві моральну шкоду, завдану пошкодженням здоров’я на виробництві, так як у підприємства великі борги. Крім того позивач отримує від відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України страхові виплати, з внесків які платить підприємство, та і суму яку просить позивач значно велика і нічим не обґрунтована.

З’ясувавши думку представника відповідача, вивчивши письмову заяву позивача, дослідивши матеріали справи надані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд вважає, що позов  підлягає  частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні та не оспорюється сторонами, згідно акту  розслідування професійного захворювання у 1997 році позивач, працюючи на підприємстві шахта «Південнодонбаська № 1» отримав професійне захворювання: „хронічний вертеброгенний радікуліт”. Висновком Медико-соціальної експертної комісії м. Донецька від 30.05.1997 року позивачу вперше встановлено 80 % втрати стійкої втрати працездатності, внаслідок отриманого професійного захворювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної  шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Згідно з роз'ясненнями, даними в п. 13 постанови Пленуму  Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року), відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про охорону праці»  відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Однак, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України згідно з п. 22 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не відповідає за завдану моральну шкоду, оскільки зупинено дію абз.4 ст. 1 підпункту «є» пункту І частини першої ст. 21, частини З статті 28, частини 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які потягли втрату працездатності» у частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам і членам їхніх сімей.

Крім того, із Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» виключена ч. 3 ст. 34 відповідно до положень Закону України від 23 лютого 2007 року «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

В судовому засіданні встановлено, що внаслідок професійного захворювання пошкоджено здоров’я позивача, чим завдано моральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу пошкодження здоров’я, погіршення життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Викладене є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди відповідачем у відповідності зі ст. 237-1 КЗпП України .

Згідно з п.4.1 Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. №1-9 рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров’я тощо.

У випадку втрати потерпілим працездатності він зазнає значно більше моральної шкоди, ніж яка заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача 30   000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди суд не находить можливим, оскільки така сума є завищеною та не відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивача, ступеню втрати ним професійної працездатності.

Тому суд, враховуючи вимоги розумності, справедливості і домірності завданої моральної шкоди,  з огляду на важкі безстрокові наслідки професійного захворювання, постійний характер негативних наслідків, обмеження життєдіяльності, порушення та зміну звичайного укладу життя і особистих зв’язків, вважає за можливе та необхідне стягнути з відповідача Державного підприємства «Шахтоуправління Південнодонбаське № 1» на користь позивача 22 000   грн. в порядку відшкодування моральної шкоди, що буде еквівалентним завданим моральним стражданням.

        Прийняти до уваги заперечення представника відповідача Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1, про те що позивач знав в яких умовах він повинен був працювати, добровільно йшов на це, а також, що підприємство не має фінансової можливості відшкодувати спричинену шкоду, суд не може, так як ці ствердження не ґрунтуються на законі.

         Відповідно до ст. 81 ЦПК України,  не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення, зокрема  у справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи.

        У відповідності з ч.3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача (відповідачів) в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

        Згідно ст.81 ЦПК України та  постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року       №1258 «Про затвердження Порядку  оплати витрат з інформаційно – технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів» з відповідача слід стягнути  витрати на інформаційно–технічне забезпечення в розмірі 5 (п’ять) грн.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” суд вважає за необхідне стягнути з Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1»    судовий збір в сумі 2 (дві) гривні 80 копійок.

На підставі викладеного, у відповідності до ст.ст. 1167, 268, 1202 ЦК України та ст. ст. 153, 173,  237-1 КЗпП України, ст. 9 Закону України «Про охорону праці», постанови Пленуму  Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року, ст. 34 Закону “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. №1-9 рп/2004, керуючись  п. 22 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито», ст. 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів», керуючись ст. ст. 3, 8, 10, 15, 60, 79, 81, 88, 212 – 215  Цивільно-процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

      Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

      Стягнути з Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське № 1” на користь ОСОБА_2 моральну шкоду  в сумі 22 000 (двадцять дві тисячі) грн.

Стягнути з Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське № 1”  на користь держави судовий збір у вигляді державного мита в сумі 2 (дві) гривні 80 копійок.

Стягнути з Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське № 1” на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в суді в сумі 5 (п’ять) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати  апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Вугледарського

міського суду                                                                                                  А.В.Гайдар