Справа № 2-4009/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

07 червня 2010 р.

        Краснолуцький міський суд Луганської області в складі

судді Янцовської Т.М.,

при секретарі Мурачковської О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Красному Лучі справу за позовом ОСОБА_1 до ДП „Донбасантрацит” в особі ВП „шахта „Міусинська” про стягнення одноразової допомоги з урахуванням індексу інфляції, процентів, моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

        Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача одноразової допомоги в зв’язку з виходом на пенсію у розмірі 1127,07 гривень, посилаючись на те, що перебував з відповідачем у трудових відносинах, з 06.10.2010 року перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Красному Лучі та отримує пенсію за віком. 05.05.200 року його було звільнено згідно зі ст. 38 КЗпП України у зв’язку з виходом на пенсію. Йому при першому звільненні підприємство повинно виплатити одноразову допомогу у розмірі трьох середньомісячних заробітків, але таку допомогу відповідач не виплатив, у зв’язку з чим завдав матеріальну шкоду. На час звільнення про виплату допомоги він не знав, але після того, як дізнався про своє порушене право, 12.02.2010 року звернувся до відповідача з письмовою заявою про те, чи провадилась йому виплата допомоги в зв’язку з виходом на пенсію. Відповідач повідомив про те, що допомога при звільненні йому не виплачувалась. Він вважає, що не пропустив строк для звернення до суду, оскільки про порушене право дізнався лише 22.01.2010 року, вважав, що оскільки продовжував працювати навіть при звільненні в зв’язку з виходом на пенсію, то зможе отримати одноразову допомогу в будь-який час при звільненні. Крім того, просить стягнути з відповідача відповідно до ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов’язання суму боргу з урахуванням індексу інфляції – 2193,28 гривень та 3% річних – 335,53 гривень. Також вважає, що протиправними діями відповідача він зазнав моральної шкоди, що виявилось у порушенні його прав та законних інтересів, тому просить стягнути з відповідача моральні збитки у розмірі 3000 гривень.

        У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у ньому.

        Відповідач позов не визнав та пояснив, що відповідно до Галузевої угоди між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об’єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості, працівнику при звільненні у зв’язку з виходом на пенсію при першому звільненні сплачується одноразова допомога, розмір якої залежить від стажу роботи в галузі та середнього заробітку. Позивач звільнився 05.05.2000 року у зв’язку з виходом на пенсію, виплата одноразової допомоги не провадилась. Відповідно до вимог ст. 233 КЗпП України позивач пропустив строк для звернення до суду, не представив доказів про поважність пропуску такого строку, в зв’язку з чим у задоволенні позову необхідно відмовити.

        Суд заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, прийшов до наступного.

        Судом встановлено, що позивач перебував з відповідачем в трудових відносинах, звільнявся 05.05.2000 року та 21.01.2010 року відповідно до ст. 38 КЗпП України за власним бажанням в зв’язку з переходом на пенсію. При звільнені позивачу не нарахована та не виплачена одноразова допомога в зв’язку з виходом на пенсію, що сторонами не оспорюється.

        Згідно Галузевої угоди між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об’єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості та колективної угоди ВП „шахта „Міусинська” працівнику, що має право на пенсію за віком чи по інвалідності при першому звільненні з підприємства незалежно від причин звільнення, крім звільнення за порушення законодавства, трудової дисципліни та правил техніки безпеки сплачується одноразова допомога, розмір якої залежить від стажу роботи в галузі та середнього заробітку.

        Відповідно до вимог ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Як встановлено в судовому засіданні позивач вперше звільнився з підприємства у зв’язку з переходом на пенсію 05.05.2000 року, повинен був знати про нараховані суми при звільненні та про порушення свого права, посилання позивача на те, що він про порушене право дізнався лише 22.01.2010 року при зверненні до підприємства з письмовою заявою, є необґрунтованими, тому суд вважає, що позивач до суду звернувся з порушенням встановленого ст. 233 КЗпП України строку, при цьому ним не наведено поважних причин для поновлення строків для звернення до суду за захистом свого права.

        Крім того, ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

        Суд вважає, що одноразова допомога при звільненні у зв’язку з виходом на пенсію, що виплачується відповідно до Галузевої угоди між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об’єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості, не є грошовим зобов’язанням, тому вимоги позивача про стягнення індексу інфляції, процентів за невиплату одноразової допомоги є необґрунтованими.

        У відповідності до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

        Зазначених обставин позивач не довів, чим не виконав вимоги ст. 10 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

        За таких обставин суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

        Керуючись Галузевою угодою між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об’єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості, ст. 233 КЗпП України, ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України,

в и р і ш и в:

        У задоволенні позову ОСОБА_1 до ДП „Донбасантрацит” в особі ВП „шахта „Міусинська” про стягнення одноразової допомоги з урахуванням індексу інфляції, процентів, моральної шкоди відмовити.

        Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

                 Суддя