Справа № 2-3572/2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2010 року Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Бжассо Н.В.

при секретарі      Марінгос І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_4 про визнання договору поруки недійсним та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_4 про розірвання договору, -

ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ООД АТ «Райффайзен Банк Аваль», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 з вимогою визнати недійсним договір поруки № 014\0029\74\77383, який був укладений 25 червня 2007 року відповідачами. В обґрунтування своїх вимог, ОСОБА_1 зазначає, що вона, як дружина ОСОБА_2, не давала своєї згоди на укладення зазначеного договору, а отже, відповідно до ч. 2 ст. 65 СК України та ч. 1 ст. 215 ЦК України такий договір є недійсним.

    ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ООД АТ «Райффайзен Банк Аваль», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 з вимогою про розірвання договору поруки. В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_2 посилається на те, що на сьогодні істотно змінилися обставини, якими він керувався при укладенні договору. Зокрема ОСОБА_2 зазначає, що курс долара США до гривні, зазнав таких змін, що якби він міг передбачити такі зміни на момент укладення договору поруки, то взагалі не став би його укладати. На його думку різке підвищення курсу іноземної валюти можна визначити як істотну зміну обставин договору поруки.

    В судовому засіданні представник ОСОБА_1, ОСОБА_5, підтримав позовні вимоги та вимоги по зустрічному позову визнав, та пояснив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 27.12.1975р. знаходяться у зареєстрованому шлюбі, за час шлюбу набули деяке майно, яке зареєстроване за одним з подружжя, однак є їх спільною власністю. Будь якого майна, яке б належало ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності немає. На думку ОСОБА_1 договір поруки є договором про розпорядженням майном, а його укладення порушує її права та законні інтереси, оскільки між подружжям частки в спільному майні не визначені, а у випадку звернення стягнення на майно поручителя їх майно буде реалізоване з прилюдних торгів. Про укладення договору поруки дізналася, коли випадково побачила повістку до Малиновського районного суду м. Одеси за позовом ООД АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про стягнення коштів.

    Крім того, представник ОСОБА_1 зазначив, що обов’язковість надання згоди дружини на укладення договору поруки передбачена також і п. 1.5.3. договору поруки, в якому зафіксовано, що поручителю роз’яснено зміст ст. 3, 21, 65, 74 Сімейного кодексу України, а крім того, ч. 4 зазначеного пункту на ОСОБА_1, яка не є стороною по договору, покладено обов’язок надати таку письмову згоду банку.

    Представник ОСОБА_2, ОСОБА_6, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, обставини, викладені в зустрічному позові визнав, однак просив у зустрічному позові відмовити, так як задоволення первісного позову виключає задоволення зустрічного позову. Пояснив, що при укладенні договору поруки з банком представником останнього було роз’яснено ОСОБА_2 зміст ст. 3, 21, 65, 74 СК України. ОСОБА_2 повідомив, що знаходиться у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 та, з огляду на роз’яснені статті Сімейного кодексу, не вправі укладати такий договір без згоди дружини. За домовленістю сторони досягли згоди, щодо того, що дружина ОСОБА_2, ОСОБА_1, повинна надати банку письмову згоду на укладення договору поруки, що й було зафіксовано в ч. 4 п. 1.5.3. договору поруки. На думку представника, зазначена обставина є істотною умовою договору, знаходиться у Розділі «Предмет Договору», а її невиконання взагалі ставить під сумнів факт укладення договору поруки.

    Представник відповідача ООД АТ «Райффайзен Банк Аваль», Івкова Л.В., в судовому засіданні підтримала свої письмові заперечення на позовні заяви та пояснила, що договір поруки не є договором про розпорядженням майном подружжя, не створює обов’язків для будь-яких інших осіб, крім сторін по договору, договір поруки є способом забезпечення зобов’язання, в зв’язку із чим не потребує згоди іншого з подружжя. Що стосується вимог про розірвання договору, то представник відповідача пояснила, що відповідно до кредитного договору усі валютні ризики несе позичальник, а відповідно до п.1.5.1 договору поруки поручитель підтвердив що він ознайомлений з положеннями кредитного договору, цілком розуміє його зміст та згоден виступати поручителем. З огляду на зазначене просила суд відмовити у первісному та зустрічному позові.

    Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_4, ОСОБА_8, в судовому засіданні просила суд вирішити справу на підставі діючого законодавства України.

    Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи суд приходить до висновку про відмову в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2

    При цьому суд обґрунтовує своє рішення на наступних обставинах та доказах, які були встановлені в судовому засіданні.

    25 червня 2007 року між ООД АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 014\0029\74\77383, відповідно до умов якого ООД АТ «Райффайзен Банк Аваль» надало ОСОБА_4 кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 237307 доларів США строком до 25 червня 2010 року включно.

    В цей же день, в якості забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_4 за кредитним договором представником ООД АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 було складено та підписано договір поруки № 014\0029\74\77383. Відповідно до договору ОСОБА_2 (Поручитель) на добровільних засадах бере на себе зобов’язання перед Банком відповідати по Борговим зобов’язанням Боржника – ОСОБА_4, які виникають з умов Кредитного договору № 014\0029\74\77383.

    Як вбачається з п. 1.5.3 договору поруки, складаючи договір, ОСОБА_2 були роз’яснені норми ст.ст. 3, 21, 65, 74 Сімейного кодексу України, які містять поняття сім’ї, шлюбу, порядок розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

    Перед підписанням договору ОСОБА_2 повідомив представників ООД АТ «Райффайзен Банк Аваль» про те, що він знаходиться у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 Зазначену обставину підтвердив в судовому засіданні й представник ООД АТ «Райффайзен Банк Аваль».

    Згідно Свідоцтва про укладення шлюбу, виданого 27.12.1975р., серія I-ЖД № 338759, 27 грудня 1975 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований шлюб, про що було зроблено актовий запис № 493 у книзі реєстрації актів про укладення шлюбу.

В силу ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, та в межах заявлених ними вимог.  

Позов, що підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, складається з двох обов’язкових елементів – предмету (матеріально-правових вимог) та підстав (обставин, на які посилається позивач, і норм матеріального права, які, на його переконання, підлягають застосуванню до спірних правовідносин).  

З огляду на диспозитивність, як одну із складових цивільного процесу, суд, крім випадків передбачених законом, не має права самостійно (на власний розсуд) змінювати підставу позову та застосовувати до спірних правовідносин іншу норму закону, ніж ту, на застосуванні якої наполягав позивач.  

Згідно п. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно п. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Ч. 2 передбачає, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Тобто, окрім обов’язкових умов, передбачених законодавством для певного виду договорів, істотними та обов’язковими для виконання і досягнення є й ті умови, які визначили самі сторони договору.

    Як вбачається з ч. 4 п. 1.5.3., у системному зв’язку із п. 1.3. договору поруки, Сторони, незважаючи на те, що законом прямо не передбачена необхідність згоди одного із подружжя на укладення іншим договору поруки, домовилися про те, що дружина ОСОБА_2, ОСОБА_1 таки надасть банку письмову згоду на укладення договору поруки.

    Така домовленість Сторін не суперечить принципам свободи договору, визначення сторонами умов договору, передбачених ст.ст. 6, 627 ЦК України, й напроти, прямо передбачена ч. 2 ст. 638 ЦК України.

    Однак, як підтверджують усі учасники процесу, згода ОСОБА_1 на укладення договору поруки до сьогодні не надана.

П. 1.3 договору поруки передбачено, що зобов’язання Поручителя перед Банком є безумовним і для їх виконання дотримання ніяких інших умов, крім передбачених цим договором та Кредитним договором – не потребують.

    Тобто, сторони визначили, що для виникнення у ОСОБА_2 обов’язку за договором поруки, а у банку, відповідно, прав необхідно досягти усіх умов, передбачених Сторонами у договорі.

З огляду на зазначене, на думку суду, визначення сторонами необхідності письмової заяви ОСОБА_1 на укладення договору поруки ОСОБА_2, що зафіксовано в ч. 4 п. 1.5.3 договору є необхідною істотною умовою для укладення договору поруки та, як наслідок, виконання зобов’язань ОСОБА_2 як поручителем.

Не  є  укладеним  правочин (договір), у якому відсутні встановлені  законодавством  умови,  необхідні  для  його укладення, а саме відсутня згода за всіма істотними умовами договору, в тому числі тими умовами, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Таким чином, договір, щодо якого сторонами в належній формі не досягнуто згоди з усіх істотних умов договору поруки, є неукладеним. У той же час відповідно до норм ст. 215 ЦК України та п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" недійсним може бути визнано лише укладений договір.

Не може бути визнаний недійсним або розірваний правочин, який не вчинено.

За таких обставин, враховуючи, що договір поруки № 014\0029\74\77383 від 25 червня 2007 року відповідачами, ОСОБА_2 та ООД АТ «Райффайзен Банк Аваль», не був укладений належним чином, правових підстав для визнання його недійсним або розірвання не має.

    Керуючись ст.ст. 10,11,209,213-216,218 ЦПК України, ст. ст. 215, 627, 628, 638 ЦК України (ред. 2003р.), ст.ст. 3, 21,65,74 СК України, Постановою № 9 Пленуму ВСУ від 6.11.2009р. «Про судову практику у справах про визнання угод недійсними»,суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 про визнання договору поруки недійсним – відмовити.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 про розірвання договору – відмовити.

    Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м. Одеси, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.

Суддя