справа № 2- 2816 /10р.

                                              Р І Ш Е Н Н Я

                                   І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

16 вересня 2010 року  Київський  районний суд м. Одеси

в складі головуючого  судді                          Галій С.П.,

при  секретарі                                                 Ткаченко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа – орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод в здійсненні права власності, про  виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності,-

                                                    Встановив:

 Позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа – орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод в здійснені права власності, про виселення зазначених відповідачів та неповнолітніх дітей ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 з  19/100 частини  домоволодіння розташованого  за адресою: АДРЕСА_1, яке числиться під літ. «А» із: 2-1 коридору площею - 4,9 кв.м.; 2-2 жилого приміщення  площею - 12,4 кв.м., 2-3 жилого приміщення площею -17,4 кв.м., 2-4 жилого приміщення площею - 8,9 кв.м., веранди 2-5 площею- 7,1 кв.м..

ОСОБА_2 звернулася в суд  з   зустрічним позовом до ОСОБА_1  про визнання права власності на частину домоволодіння  розташованого за адресою: АДРЕСА_1, яке складається  з літ. «А» із: 2-1 коридору площ.4,9 кв.м.; 2-2 жилого приміщення площею 12,4 кв.м., 2-3 жилого приміщення площ.17,4 кв.м., 2-4 жилого приміщення площ.8,9 кв.м., веранду 2-5 площ. 7,1 кв.м., кімнату площею 7 кв.м. в порядку набувальної  давності передбаченої ст.344 ЦК України.

 ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що на підставі чинного рішення Київського районного суду м.Одеси від 21.06.2005 року  вона є власником 19/100 частин домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке складається  з приміщень, які числяться під літ. «А» із: 2-1 коридору площ.4,9 кв.м.; 2-2 жилого площею 12,4 кв.м.,2-3 жилого площ.17,4 кв.м., 2-4 жилого площ.8,9 кв.м.,веранди 2-5 площ. 7,1 кв.м., а також 19/100 частин погребу літ. «З», 19/100 огородження № 1-3 і мостіння  І.ІІ.

Зазначене рішення суду,  як правоустановчий документ зареєстровано в КП ОМБТІ та РОН  від 08.09.2005 року за № 9044568.

 Позивачка вказує про те, що без всяких правових підстав, в належній їй особисто на праві приватної власності частині домоволодіння  проживають відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та неповнолітні діти  ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2, чим всі вони порушують її права як власника частини домоволодіння.

Мотивує свій позов тим, що вона неодноразово з просьбами зверталася до відповідачів про звільнення ними, разом з їхніми дітьми, належної  їй частини домоволодіння, але відповідачі на її вимоги не реагують і добровільно   виселятися  з її частини домоволодіння відказуються.

   Просить позовні вимоги задовольнити  та захистити її права як  власника.

   ОСОБА_2 обґрунтовує свої вимоги тим, що зі згоди  її  родича дядька її чоловіка ОСОБА_7,  на протязі 36 років  вона володіє  частиною домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка складається  з літ. «А» і складається з: 2-1 коридору площею 4,9 кв.м.; 2-2 жилого приміщення площею 12,4 кв.м.,2-3 жилого приміщення площ.17,4 кв.м., 2-4 жилого приміщення  площею 8,9 кв.м., 2-5 веранди площею 7,1 кв.м.

За весь період проживання  вона неодноразово ремонтувала зазначену частину домоволодіння : зміцнила вікна, двері, перекрила дах, поміняла стропила, провела воду на ділянку, зробила опалення, сарай переобладнала у кімнату площею 9 кв.м., оштукатурила стіни, укріпила фундамент, поклеїла шпалери у всіх кімнатах будинку, змінила підлоги та лаги у всіх кімнатах та на веранді площею 7,1 кв.м. а також  в кімнаті площею 9 кв.м., постелила нові підлоги, оскільки в приміщенні  була цементна підлога, також вона оплачує гроші  за користування електроенергією і  водою.

     ОСОБА_2 просить суд заявлені нею позовні вимоги задовольнити на підставі ст.ст.344, 392 ЦК України.

    В  судовому  засіданні ОСОБА_1 та її представник заявлені ними  позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд задовольнити їх позов з наведених у позові підстав.

Вони вважають, що  за нормами ст.391 ЦК України  ОСОБА_1 як  власник майна має право вимагати захисту свого права від осіб які перешкоджають їй   користуватися та розпоряджатися  своїм майном і вважають, що в суді знайшли підтвердження правові підстави для задоволення їх позову про усунення перешкод в здійснені права власності та виселення.  

   Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 та її представник  не визнали  та заперечували проти їх задоволення.

   В судовому  засіданні ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 пояснили суду що, вони разом з дітьми довгий період часу проживають на частині домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка складається  з приміщень які значаться літ. «А» і складаються з: 2-1 коридору площею 4,9 кв.м.; 2-2 жилого приміщення площею 12,4 кв.м.,2-3 жилого приміщення площ.17,4 кв.м., 2-4 жилого приміщення  площею 8,9 кв.м., 2-5 веранди площею 7,1 кв.м. Проживають вони на зазначеній частині домоволодіння з усної згоди їх родича ОСОБА_7 який помер,а право власності нотаріально на них не оформив.

     За весь період проживання  вони  неодноразово ремонтували зазначену частину домоволодіння : зміцнили вікна, двері, перекрили дах, поміняли стропила, провела воду на ділянку, зробила опалення, сарай переобладнала у кімнату площею 9 кв.м., оштукатурили стіни, укріпили фундамент, поклеїли шпалери у всіх кімнатах будинку, змінили підлоги, лаги у всіх кімнатах та на веранді площею 7,1 кв.м. а також  в кімнаті площею 9 кв.м., постелили нові підлоги, оскільки в приміщенні  була цементна підлога, також вони оплачують гроші  за користування електроенергією і  водою.

 Представник третьої  особи -  органу  опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради  в  судовому  засідання пояснила, що з заявленими вимогами ОСОБА_1 вона не згідна, так як вона вважає, що немає підстав для задоволення позову.

  Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, виконуючи вимоги закону зазначені в ст.212,214 ЦПК України, належним чином перевіривши доводи ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, суд приходить до  висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа – орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод в здійснені права власності та виселення зазначених відповідачів разом з  неповнолітніми  дітьми ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 - обґрунтовані, доказані тому підлягають задоволенню  з таких підстав.          

  Суд вважає,що залежно від правових підстав виникнення спору та обсягу повноважень сторін, між сторонами за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа – орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод в здійсненні права власності та  про  виселення, фактично між сторонами  виник спір щодо захисту права приватної власності. Тому доводи представника відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про те, що даний спір повинен бути  врегульований житловим кодексом України, суд вважає безпідставними.

Судом встановлено, що на підставі чинного рішення Київського районного суду м.Одеси від 21.06.2005 року  ОСОБА_1 є власником 19/100 частин домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке складається  з приміщень  позначених літ. «А» із: 2-1 коридору площею  - 4,9 кв.м.; 2-2 жилого приміщення площею 12,4 кв.м., 2-3 жилого приміщення площею - 17,4 кв.м., 2-4 жилого приміщення площею - 8,9 кв.м., веранди 2-5 площею - 7,1 кв.м., а також 19/100 частин погребу літ. «З», 19/100 огородження № 1-3 і мостіння  І,ІІ, в порядку спадкування за законом, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 її чоловіка ОСОБА_7.

Рішення суду  належним чином зареєстровано в КП ОМБТІ та РОН  від 08.09.2005 року за № 9044568, тому являється  правопосвідчуючим  документом підтверджуючим право приватної власності ОСОБА_1 на зазначену спірну  частину домоволодіння.

Таким чином, рішення суду має пріоритетне значення для розгляду цієї справи так як  встановлений факт права власності на спірне домоволодіння не потребує додаткового доказування.

За змістом ч.3, ч.4 ст.334 ЦПК України  право власності  виникає з моменту набрання законної сили рішення суду та  його державної реєстрації.

Тому суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 набуто право  приватної власності на 19/100 частин домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином доводи відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх представника, відносно того, що спірне помешкання є можливим місцем проживання зазначених відповідачів та їх неповнолітніх дітей являються  безпідставними.

Відповідно до письмової довідки (том 2,арк.справи 4) від 25.10.2006 року  ОСОБА_8 проживає  разом з  своїм сином ОСОБА_9 і його дочками ОСОБА_5, ОСОБА_10 в домоволодінні  АДРЕСА_1

Але   судом встановлено, що ОСОБА_8 має інше житло, в порядку спадкування за законом вона  є   власником 19/300 частин домоволодіння  АДРЕСА_1, на підставі  рішення Київського районного суду м.Одеси від  17.03.2006 року належним чином зареєстрованого електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно від 26.06.2006 року  в КП ОМБТІ та РОНт.1арк.спр146, в якому вона не проживає.

Також   судом встановлено, що ОСОБА_2 належить 1\2 частина квартири на основі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 3-ою Одеською нотаріальною конторою від 24.11.2000 року №3-3477 (згідно письмової інформації КП «Одеське міське бюро технічної  інвентаризації» від 15.05.2007 року (арк.спр. 56 том №1).

 Відповідно до письмової довідки  (арк.спр. 59 том №1) від 15.05.2007 року виданої виконавчим комітетом Кам`янецької сільської Ради Біляївського району Одеської області ОСОБА_11 належить будинок АДРЕСА_2 де за вказаною адресою зареєстровані  його діти в тому числі - ОСОБА_4.

В судовому засіданні ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не надали суду доказів про  правові  підстави   їх  вселення  в  зазначену  спірну 19/100 частину  домоволодіння

 Суд, вважає,що відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4  при вселенні  у спірну 19/100 частину  домоволодіння було порушено   порядок  вселення, вони вселилися  без правових підстав, тому проживають і володіють майном  позивачки незаконно так як відсутні будь які підстави для зайняття ними  зазначеної частини  домоволодіння.

Тому суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 без будь яких правових підстав вселились і тимчасово, безпідставно перебувають разом з  неповнолітніми дітьми  в спірному жилому приміщенні.

Судом встановлено, що порушення прав позивачки ОСОБА_1 відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 полягає  в тому, що зазначені відповідачі без будь яких правових підстав,  проживаючи на  19/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 перешкоджають позивачці,  як власнику приватної власності, в здійснені нею права  власності, так як вони створили перешкоди у користуванні, розпорядженні та володінні зазначеною частиною домоволодіння, добровільно, разом з неповнолітніми дітьми, виселитись із зазначеної частини домоволодіння  відмовляються.

Зазначений висновок суду ґрунтується на матеріалах справи та на вимогах закону.

Так на час виникнення спірних правовідносин діяли норми Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ЦК України.

Конституцією України ст.41 та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17.07.1997 року № 475\97-ВР   Про ратифікацію Конвенції  про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року,  Першого протоколу та протоколів №2,№4,№7,№11  в Конвенції закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти,користуватися і розпоряджатися належним йому майном,  на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Гарантуючи  захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь - яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.16, ст.386, ст.391 ЦК України.

Обьектом власності особи також являється житловий будинок(ст.379 ЦК України).

Права власника житлового будинку визначені ст.380 ЦК України, якою передбачено право власника використовувати житло для власного проживання, розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання у права власника можливе лише на підставах,передбачених законом.

Згідно з ч.1ст.111ЦК України суд розглядає  цивільні  справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беріть участь у справі.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого інтересу, яки  не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном

Згідно до ст.319 ЦК України, власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

     Згідно зі ст.321 ЦК України, право приватної власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений  у його здійснені. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

     Згідно ст.391 ЦК України  власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права  користування та розпоряджання своїм майном.

   Суд враховуючи, що за нормами ст.391 ЦК України  власник майна має право вимагати захисту свого права від осіб які перешкоджають йому  користуватися та розпоряджатися  своїм майном і вважає що при таких обставинах є правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1  про усунення перешкод в здійснені права власності та виселення відповідачів так як позов  ґрунтуються на діючому законодавстві України.      

     Суд вислухавши пояснення  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4  про те, що ОСОБА_2 і зазначені  особи   довгий період часу мешкають  у  спірній  зазначеній частині домоволодіння на протязі 36 років по теперішній час, а також  доводи про те, що  ОСОБА_2 і другі особи   проводять оплату  за комунальні послуги в спірній частині домоволодіння АДРЕСА_1  не може прийняти  до уваги такі доводи як доказ про визнання права власності,   так як вказані доводи  не доказані  і не доведені в суді.

Згідно положень ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким чином, суд вважає, що вимога про усунення перешкод в здійснені права власності та виселення відповідно до чинного законодавства України повинна бути та підлягає вирішенню в судовому порядку.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про  усунення перешкод в здійснені права власності  підлягають задоволенню.

Тому необхідно примусово позбавити зазначених  відповідачів, разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2  права користування зазначеним жилим  приміщенням яке належить на праві приватної власності   ОСОБА_1,  тобто необхідно примусово  їх виселити  із займаної ними частині домоволодіння.

Суд вважає, що закріплені в ст. 157 ЖК України та ст.116 ЖК України гарантії на які вказує представник відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не можуть бути застосовані у спорі про  усунення перешкод в здійсненні права власності, про  виселення який  виник  щодо захисту права приватної власності громадян.

Відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не надано суду доказів в тому, що  вони були членами сім’ї позивачки ОСОБА_1, яка знаходилася в шлюбі з попереднім власником  спірного домоволодіння ОСОБА_7 померлим ІНФОРМАЦІЯ_3, з яким до його смерті   позивачка проживала однією сім’єю. Тому суд вважає, що зазначеними  відповідачами було порушено   порядок  вселення, вони вселилися  без правових підстав, відповідно  проживають і володіють майном  позивачки незаконно, так як відсутні будь які підстави для зайняття ними  зазначеної частини  домоволодіння.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, виконуючи вимоги закону зазначені в ст.212,214 ЦПК України належним чином перевіривши доводи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, суд приходить до  висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1  про визнання права власності – не обґрунтовані, не доказані тому не підлягають задоволенню  з таких підстав.          

З зустрічним  позовом  в  суд звернулася ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності, в порядку набувальної давності на  спірну частину домоволодіння АДРЕСА_1.        

  В судовому засіданні ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 пояснили, що  за період їх  проживання у спірній частині домоволодіння ОСОБА_2  провела перебудову  сараю площею 9 кв.м. який перебудувала в житлове приміщення  в якому вона   проживає.

    Згідно пояснень в суді і згідно наданих суду доказів, не видно, що ОСОБА_2 надала суду будь які   документи  про згоду власника будівлі на виконання нею будівельних робіт, а також  про надання їй особисто  дозволу компетентними органами  виконавчої влади м.Одеси  на проведення будівельних робіт в зазначеній частині будинку.

 Відповідно до правил ст. 344 ЦК України  особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває   право власності на це майно, якщо інше не встановлене цим кодексом; право власності  на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

      При цьому п.8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що правила ст.344  ЦК України про набувальну давність поширюються  також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набуття чинності ЦК України.    

Враховуючи те, що  ЦК України  набув чинності з 1 січня 2004 року ( п.1 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України), норми ст.344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року,  тому, визнання судом права власності за набувальною давністю не може мати місце раніше 01 січня 2011 року.  

Суд розглянув справу в межах позовних вимог, створивши учасникам процесу усі необхідні умови для надання, витребування доказів, користуючись принципом змагальності сторін.

     Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

     Відповідно до правил  ст.64 ЦПК України письмовими доказами є   будь – які    документи,   акти,   довідки,   листування   службового    або   особистого   характеру   або   витяги   з   них,   що   містять   відомості  про     обставини,  які  мають   значення  для  справи.

    Суд вважає, що при викладених обставинах ОСОБА_2 в задоволенні позову про визнання права власності  до ОСОБА_1 необхідно відмовити.

       На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 10, 11,60, 64, 209, 212 -215 ЦПК України, ст.ст.,15,16,111,317,319,321,344,376,391  ЦК України, п.4.8 Рішення Одеської міської Ради № 2153-XXIII від 17.04.2001р. „Про затвердження Положення про порядок реконструкції вбудованих, вбудовано-прибудованих і прибудованих приміщень у м. Одесі”, ст. 9 Закону України „Про архітектурну діяльність”, ст. 29 Закону України „Про планування і забудову територій”, суд, -

                                                         В И Р І Ш И В:

    Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа – орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод в здійснені права власності та виселення – задовольнити.

    Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 разом з неповнолітніми дітьми  ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2  з 19/100 частин домоволодіння,  що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1,  яке складається  з  приміщень зазначених під літерою  «А» із: 2-1 коридору площ.4,9 кв.м.; 2-2 жилого приміщення площею 12,4 кв.м.,2-3 жилого приміщення  площею 17,4 кв.м., 2-4 жилого приміщення площею 8,9 кв.м., веранди 2-5 площею  7,1 кв.м.

    Зобов’язати  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні, володінні та розпорядженні  її власністю 19/100 частин домоволодіння  за адресою: АДРЕСА_1.

     В задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності  в порядку набувальної давності на  частину домоволодіння  розташованого за адресою: АДРЕСА_1, яке і зазначено під  літ. «А» і  складається із: 2-1 коридору площ.4,9 кв.м.; 2-2 жилого площею 12,4 кв.м., 2-3 жилого площ.17,4 кв.м., 2-4 жилого площ.8,9 кв.м., веранди 2-5 площ. 7,1 кв.м., кімнати площею 7 кв.м. -  відмовити.

     Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до  Апеляційного суду Одеської області протягом 10 днів з дня отримання його копії.

     суддя