Справа № 2 – 545/10

РІШЕННЯ

ІМ'ЯМ      УКРАЇНИ

31 серпня 2010 року                     Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:

            головуючого – судді Томаш В.І.,

            при секретарі – Будахіній О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Орджонікідзе цивільну справу за  позовом ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації «про стягнення завданої матеріальної шкоди», -

ВСТАНОВИВ:

            В судовому засіданні позивачка підтримала свої вимоги, висловлені в позовній заяві і просить суд визнати противоправними дії Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо виплати їй в 2007-2009 роках грошової допомоги в неповному обсязі; стягнути з Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, завдану їй матеріальну шкоду в розмірі 6 045 грн.; судові витрати покласти на відповідача.

            Представник відповідача в  судове засідання не з'явився, але надіслав до суду заперечення проти позову у яких просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог  і розгляд справи проводити без участі представника головного управління. В обґрунтування заперечень проти позову представник відповідача посилається на те, що згідно р. 11 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (закон №367-14 від 25 грудня 1998 р.) порядок виплати разової грошової допомоги ветеранам війни визначається Кабінетом Міністрів України. Такий порядок встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2004 р. № 177 "Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Закону України про Державний бюджет України, виключно яким, згідно з ч.2 ст.95 Конституції України, визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Виходячи з положень Конституції України, з урахуванням фінансових можливостей державного бюджету, закони України про Державний бюджет України кожного року визначають категорії громадян, яким буде виплачуватись разова грошова допомога та її розміри.

           Згідно з п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2004 року № 177 "…Міністерство фінансів і Держказначейство забезпечують щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики для виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірах установлених законом про державний бюджет на відповідний рік, і для подальшого перерахування їх місцевим органам праці та соціального захисту населення".

           В головному управлінні наявні тільки транзитні розрахункові рахунки за КПКВ 2501150 "Щорічна разова грошова допомога ветеранам війни", призначення яких - перерахування сум коштів Центру по нарахуванню і виплаті допомог та здійсненню контролю за правильністю призначення та виплати пенсій і цільових грошових допомог облдержадміністрації та децентралізованим місцевим (міським, районним) управлінням праці та соціального захисту населення, які мають реєстраційні особові розрахункові рахунки і безпосередньо виконують перерахування відповідних сум  коштів фізичним особам, а тому стягнення з таких (транзитних) рахунків відповідно до п.п.10, 21 Постанови Кабінету Міністрів України від 9 липня 2008 року №609 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковується кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ" неможливо.

            Статтею 29 Закону України від 19 грудня 2006 року №489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" учасникам бойових дій було передбачено виплату у 2007 році щорічної разової допомоги відповідно до Закону №3551-ХІІ у розмірі 280 грн. Це положення статті 29 визнано таким, що не відповідає Конституції України, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007.

            Позивачці як учасниці бойових дій нараховано і фактично виплачено до 5 травня 2007 року разову грошову допомогу у розмірі 280 грн. На період виникнення відносин у частині спору були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по різному встановлювали розмір грошової допомоги щорічно до 5 травня учасникам бойових дій. Для вирішення цього спору необхідно визначитись, який із цих законів (Закон №3551-ХІІ чи Закон №489-V) є пріоритетним та підлягає застосуванню.

            Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону. Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать одне одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовує однопредметний акт, який діяв у часі раніше". Тобто необхідно застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше. Головне управління не допустило порушень законодавства у 2007 році.

           Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 20 розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" та про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно виплат щорічної разової допомоги. Згідно ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Аналогічне положення  закріплено у ст..73 Закону України "Про Конституційний Суд України". У зв'язку з цим, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 22.05.2008 року №10-рп/2008, тобто з 22.05.2008 року, положення ч.5 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" поновили свою дію. Позивачка реалізувала своє право на одержання щорічної разової допомоги до 5 травня у 2008 році у сумі 310 грн.

            Щодо виплати одноразової грошової допомоги до 5 травня у 2009 році, то посилання позивачки на рішення Конституційного Суду України за 2007 і 2008 роки є безпідставними, так як норми вищевказаних нормативно-правових актів діяли на протязі 2007 і 2008 років.

            Згідно ч.2 ст.54 Закону України "Про Державний бюджет на 2009 рік" розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік встановлюються відповідними законами України та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Так у 2009 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 березня 2009 року №211 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2009 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" позивачці було виплачено 340 грн.

    Суд, вислухавши пояснення позивачки, розглянувши заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що заявлені позивачкою вимоги обґрунтовані, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підлягають частковому задоволенню.

            Судом встановлено, що позивачка по справі – ОСОБА_1 є учасником бойових дій в Афганістані. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551 від 22 жовтня 1993 року (далі Закон №3551), - щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується грошова допомога у розмірі 5 (п’ять) мінімальних пенсій за віком. Ст.17 Закону №3551 встановлює, що виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої цим Законом, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв’язку.

         Всупереч вимогам Конституції та Закону №3551 грошова допомого ОСОБА_1 в 2007-2009 роках, Головне управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації виплатило не в повному обсязі.

         Мінімальна пенсія встановлена в розмірі на 2007 р. – 410 грн., на 2008 р. – 481 грн., на 2009 р. – 498 грн.

        Відповідно до закону №3551, який встановлює розмір грошової допомоги, грошова допомога повинна бути:

        2007 р. – 410 х 5 = 2050 грн. Фактично виплачено 280 грн. Сума недовиплаченої допомоги складає 1770 грн.;

        2008 р. – 481 х 5 = 2405 грн. Фактично виплачено 280 грн. Сума недовиплаченої допомоги складає 2125 грн.;

        2009 р. – 498 х 5 = 2490 грн. Фактично виплачено 340 грн. Сума недовиплаченої допомоги складає 2150 грн.

       Таким чином, суд вважає, що Головне управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації недорахувало позивачці грошову допомогу за 2007-2009 роки на загальну суму 6045 грн.

       Правову позицію з питання виплати до 5 травня щорічної  грошової допомоги згідно з Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551 від 22 жовтня 1993 року – визначили Конституційний суд України та Вищий адміністративний суд України:

      1. Конституційний суд України – Державний бюджет України як правовий акт, стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України…

        Рішення Конституційного суду України – має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли в наслідок положень Державного бюджету України та статей Закону України №3551 від 22 жовтня 1993 року (рішення КСУ №6-рп/2007);

        2. Вищий адміністративний суд України – єдиним нормативно-правовим актом, що визначає зміст поняття та розмір мінімальної пенсії за віком, є ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлюється у розмірі пожиточного мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то саме його слід застосовувати під час судового розгляду справ, навіть незважаючи на застереження  ч.3 ст.28 цього Закону (ухвала ВАСУ по справам №К-199624/06 від 10.05.2007 р. та №К-19010/07 від 19.06.2007 р.).

           Для визначення розміру мінімальної пенсії за віком слід застосовувати встановлений Законом про державний бюджет України на відповідний рік розмір прожиткового мінімуму для осіб що втратили працездатність.

          Суд не може прийняти до уваги доводи позивачки про необхідність стягнути з Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації недоплаченої суми грошової допомогу до 5 травня за 2007 –  2009 роки відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки відповідач не є розпорядником бюджетних коштів, а має лише нарахувати недоплачену грошову допомогу.

 За таких обставин, суд вважає необхідним визнати неправомірними дії Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо нарахування щорічної допомоги до 5 травня за 2007, 2008, 2009 роки в розмірі, меншому ніж передбачено ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; зобов’язати Головне управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації нарахувати ОСОБА_1 недоплачену щорічну грошову допомогу до 5 травня за 2007, 2008, 2009 роки відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням фактично отриманої суми такої допомоги.

    Керуючись ст. ст. 13, 17 – 1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551 від 22.10.1993 року із змінами та доповненнями, ст. ст. 10, 11, 57, 60, 209 – 211, 213 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації «про стягнення завданої матеріальної шкоди» задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо нарахування щорічної допомоги до 5 травня за 2007, 2008, 2009 роки в розмірі, меншому ніж передбачено ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Зобов’язати Головне управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації нарахувати ОСОБА_1 недоплачену щорічну грошову допомогу до 5 травня за 2007, 2008, 2009 роки відповідно до вимог ст.. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням фактично отриманої суми такої допомоги.

В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовити.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подано до Орджонікідзевського міського суду протягом 10 – днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 – днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Орджонікідзевський міський суд, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку, передбаченому ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя Орджонікідзевського

міського суду                                                 Томаш В.І.