Судове рішення #11407109

                                                                                                                 2-1517/2010р.    

Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

30 вересня 2010 року                                                                                                           смт.Семенівка                                                                                 Семенівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого – судді Халявки В.І.

при секретарі – Козулі Н.П.

з участю позивача-Ціуна  В.Т.

представника відповідачки-Андрущенко Г.Г.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Семенівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

            ОСОБА_1 звернувся до районного суду з позовом, в якому вказував, що він має на праві власності жилий будинок по АДРЕСА_1. Його право власності на цей будинок підтверджується відповідним свідоцтвом. В цьому будинку зареєстрована його колишня дружина ОСОБА_2, шлюб з якою він розірвав в 1989 році. Позивач вказував, що його колишня дружина  більше шести років не проживає в будинку і не бажає з нього виписуватися. У зв’язку з тим, що він хоче  підвести до жилого будинку газ та отримати субсидію позивач просив визнати відповідачку такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

           В судовому засіданні позивач підтримав свій позов та пояснив, що вони з відповідачкою перебували в зареєстрованому шлюбі з 1977 року по 1989 рік. Під час шлюбу вони спільними зусиллями побудували жилий будинок по АДРЕСА_1.  Шість років колишня дружина в будинку не проживає, виписуватися з нього відмовляється.

            Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася, просила розглянути справу за участю її представника.

            Представник відповідачки позов не визнала, пояснила, що будинок належить позивачу та відповідачці на праві спільної сумісної власності, тому не можна визнавати відповідачку такою, що втратила право на житло.

            Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідачки, дослідивши докази, вважає, що позов не може бути задоволеним з таких підстав.

           Із пояснень позивача вбачається, що він та відповідачка перебували в зареєстрованому шлюбі з 1977 року по 1989 рік. Під час шлюбу подружжям було побудовано будинок по АДРЕСА_1. В 1989 році шлюб між позивачем та відповідачкою було розірвано, але вони продовжували проживати в одному будинку. З 2004 року відповідачка в будинку не проживає, але зареєстрована в ньому. Після розірвання шлюбу сторони спільне майно не ділили.

            5 лютого1990 року виконкомом Семенівської селищної ради Полтавської області видано свідоцтво на ім’я позивача про право особистої власності на домоволодіння по АДРЕСА_1.

             Відповідно до ст.22 Кодексу про шлюб та сім’ю в редакції 1970 року майно, нажите подружжям за час шлюбу, визнається їх спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя мав рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

             Відповідно до ст..28 цього ж Кодексу частки подружжя у спільному майні визнавалися рівними.

              Отже на час вирішення спору позивач та відповідачка є співвласниками жилого будинку в рівних частках. Позивач звертається до суду з позовом з метою зняття відповідачки з реєстрації  в жилому будинку.

              Зі змісту ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вибір місця проживання в Україні» вбачається, що зняття з реєстрації місця проживання можливе без згоди особи лише на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою, а також на підставі свідоцтва про смерть.

            Судом встановлено, що відповідачка є співвласником жилого будинку, а  точніше власником Ѕ його частини і підстав позбавляти її права власності  чи права користування жилим приміщенням (будинку) немає.

            При цьому суд виходить із загальних засад прав власника майна - володіння, користування та розпорядження ним.

            Оскільки підстав для визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням немає, в позові слід відмовити.

            Керуючись ст.. 22, 28 Кодексу про шлюб та сім’ю України в редакції 1970 року, ст.ст. 317, 319, 321 ЦК України,

РІШИВ:

           В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання  такою, що втратила право користування жилим приміщенням відмовити через безпідставність позовних вимог.

          Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області шляхом подання протягом 10 днів з часу його виготовлення в повному обсязі апеляційної скарги.

 Головуючий-підпис

/З оригіналом згідно/

Заступник голови Семенівського районного суду

Полтавської області                                                                                                                 В.І.Халявка

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація