Справа № 2-3447/10

  РІШЕННЯ  

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  14  жовтня 2010  року                                                                               місто Одеса

        Суворовський районний суд міста Одеси у складі:  

головуючого судді                 Мунтян О. О.

при секретарі                        Гарнаженко Н. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань № 5 в приміщенні Суворовського районного суду м. Одеси, цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_2 до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, Комунального підприємства «ЖКС «Пересипський», треті особи: Виконавчий комітет ОМР, Суворовський РВ ОМУ УМВС України в Одеській області

"про визнання права користування житловою площею, зобов’язання укласти договір найму»

та за зустрічними позовними вимогами Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_2,  третя особа: Виконавчий комітет ОМР

«про виселення», суд  -  

В СТАНОВИВ:

У квітні 2010 року  позивачка ОСОБА_2 звернулась до Суворовського районного суду м. Одеси  із   первісним позовом до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, Комунального підприємства «ЖКС «Пересипський», Суворовського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області про визнання права користування житловою площею, зобов’язання укласти Договір Найму та зареєструвати за місцем проживання.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від  28 липня 2010 року провадження у справі у частині позовних вимог ОСОБА_2 до Суворовського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області закрито, Ухвала набрала законної сили (а.с. 51), Суворовський РВ залучено у якості третьої особи.

На обґрунтування своїх позовних вимог, позивачка ОСОБА_2 зазначає, що з 1987 року вона проживала однією сім’єю у цивільному шлюбі з ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1. Основним квартиронаймачем зазначеного житлового приміщення станом на час її вселення у приміщення був батько  ОСОБА_3, ОСОБА_4, вона в свою чергу вселилась до даного житлового приміщення, як член сім’ї наймача. У 2000 році ОСОБА_4 після тяжкої та тривалої хвороби помер та вони з цивільним чоловіком ОСОБА_5 залишились проживати у вказаному житловому приміщенні. З 1997 року, як вказує позивачка ОСОБА_3 тяжко хворів вона здійснювала догляд за ним та сплачувала комунальні послуги за користування приміщенням. ІНФОРМАЦІЯ_8, помер  ОСОБА_3 та після його смерті вона залишилась проживати у квартирі за АДРЕСА_1 та весь цей час несе витрати пов’язанні з утриманням майна, сплачує комунальні послуги.

Оскільки, як зазначає позивачка, Суворовська районна адміністрація, як орган місцевого самоврядування не визнає її право на користування житловим приміщенням АДРЕСА_1 та приймаючи до уваги, що у квартирі за АДРЕСА_2 по який вона зареєстрована у встановленому законом порядку мешкати неможливо у зв’язку із технічним станом житлового приміщення, який є непридатним вважає за необхідне звернутись до суду із даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Згодом, Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради звернулись до Суворовського районного суду м. Одеси із зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_2, зазначивши у якості третьої особи Виконавчий комітет ОМР про виселення.

На обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач зазначає, що Житловий будинок за АДРЕСА_1 є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси та знаходиться на балансі КП «ЖКС «Пересипський». Квартира за АДРЕСА_1 загальною площею 34, 64 кв.м. не приватизована та відповідно знаходиться у комунальній власності громади м. Одеси в особі Одеської міської ради та оперативному управлінні Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради. Особовий рахунок по даній житловій площі  було відкрито на ім’я ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7, а з 01.05.2004 року на ОСОБА_3, згідно до Договору найму житла в будинках комунального житлового фонду, в свою чергу ОСОБА_3  ІНФОРМАЦІЯ_8 помер та як згодом стало відомо позивачу у справі у квартиру за АДРЕСА_1 самовільно вселилась та проживає відповідачка за зустрічним позовом ОСОБА_2. Оскільки, як вказує позивач ОСОБА_2 вселилась у вказану квартиру з порушенням правил вселення у житлові приміщення, без достатніх правових підстав займає вказане приміщення і станом на час звернення із даним позовом та приймаючи до уваги, що ОСОБА_2 зареєстрована з двома синами за адресою: АДРЕСА_2, особовий рахунок по кв. 20 відкрито на її ім’я, згідно інформації відділу обліку та розподілу  житлової площі Суворовської районної адміністрації на обліку як особа яка потребує поліпшення житлових умов, не перебуває вважають за необхідне звернутись до суду із даним позовом про виселення ОСОБА_2 із незаконно займаного нею  житлового приміщення квартири АДРЕСА_2

 У судовому засіданні позивачка за первісним позовом ОСОБА_2 вимоги первісного  позову підтримала, просила суд позов задовольнити в повному обсязі визнавши за нею право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1 зобов’язавши Суворовську районну адміністрацію Одеської міської ради укласти з нею договір Найму квартири АДРЕСА_2 Додатково пояснила, що вселилась у квартиру за АДРЕСА_1 у 1987 році зі згоди основного квартиронаймача ОСОБА_3 який був батьком її покійного чоловіка з яким вона знаходилась у цивільному шлюбі. Від даного шлюбу народився син  ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який записаний на прізвище   «ОСОБА_8» тільки у зв’язку з тим, що на час  народження дитини вона знаходилась у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_7, який було розірвано у 1993 році.  У квартирі АДРЕСА_2, по якій зареєстрована вона та її діти: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1  у зв’язку із аварійним станом проживати не можливо, в квартирі відсутні будь які зручності.

У задоволені зустрічних позовних вимог Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради просила суд відмовити з тих підстав, що вселилась у спірну квартиру за АДРЕСА_1 цілком законно, як член сім’ї наймача, мешкає там більш ніж 22 роки, а тому виселенню не підлягає.

Представник Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради у судовому первісні позовні вимоги не визнала в повному обсязі, зустрічні позовні вимоги просила суд задовольнити, ОСОБА_10 виселити із незаконно займаного нею житлового приміщення квартири за № 2  будинку АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення.

Представник третьої особи за первісним та зустрічним позовом Виконавчого комітету Одеської міської ради у судовому засіданні проти задоволення первісних позовних вимог ОСОБА_2 заперечувала,  зустрічні позовні вимоги Суворовської районної адміністрації ОМР просила суд задовольнити з тих підстав, що  ОСОБА_2 житлове приміщення квартири за АДРЕСА_1 займає незаконно, чим порушує права та законні інтереси територіальної громади в особі Одеської міської ради, оскільки зазначене житлове приміщення повинно бути перерозподілено та підлягає виділенню у користування у встановленому Законом порядку згідно черги.

Представник третьої особи за первісним позовом Суворовського РВ ОМУ УМВС України у задоволенні первісних позовних вимог ОСОБА_2 просив суд відмовити в повному обсязі.  

Представник співвідповідача КП «ЖКС «Пересипський» до судового засідання не з’явився, про день, місце та час розгляду справи сповіщались судом належним чином, про що свідчить відповідне поштове повідомлення в матеріалах справи (а.с. 78).  

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали даної цивільної справи суд приходить до висновку, що у задоволенні первісних позовних вимог ОСОБА_2 слід відмовити в повному обсязі, зустрічні позовні вимоги Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 16 ЦК України  кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права.

Згідно до положень ст. 2 ЖК України визначає, що завданням житлового законодавства є регулювання житлових відносин з метою забезпечення гарантованого Конституцією України права громадян на житло.

Відповідно до змісту ч. 3  ст. 9 ЖК України ніхто не може бути обмеженим у праві користування жилим приміщенням, займаним тільки на законній підставі.

Повноваження виконавчих комітетів міських рад та  районних у містах рад народних депутатів у галузі використання і забезпечення схоронності житлового фонду визначені ст.ст. 14, 15 ЖК України.

Статтею 58 ЖК України передбачено, що на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної у місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Згідно вимог ст. 61 ЖК України, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору Найму жилого приміщення. Положення ст. 62 ЖК України встановлюють, що до відносин, що випливають з договору Найму жилого приміщення, у відповідних випадках застосовуються також правила цивільного законодавства.

Положеннями ст. 65 ЖК України наймач вправі в установленому законом порядку за письмовою згодою всіх членів сім’ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб.

Частиною 3 ст. 116 ЖК України передбачено, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання іншого житлового приміщення.

Відповідно  до положень ч. 1 ст. 781 ЦК України договір найму припиняється у разі сперті фізичної особи – наймача, якщо  інше не встановлено договором або законом.

Вимогами ч. 1 ст. 61 ЦПК України передбачено, що обставини визнанні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі , не підлягають доказуванню.

Так, судом було встановлено, сторонами по справі не заперечувалось, а отже доказуванню не підлягає, що житловий будинок за АДРЕСА_1 є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси та знаходиться на балансі КП «ЖКС «Пересипський». Квартира за АДРЕСА_1 загальною площею 34, 64 кв.м. не приватизована та відповідно знаходиться у комунальній власності громади м. Одеси в особі Одеської міської ради та оперативному управлінні Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради.

Згідно до Довідки від 07 травня 2007 року виданою КП «ЖКС «Пересипський» станом на 07 травня 2007 року  у квартирі за АДРЕСА_1 була зареєстрована та постійно проживала одна особа: ОСОБА_3 з 02 серпня 1991 року (а.с. 17).

Також судом встановлено, сторонами у справі не заперечувалось, а отже доказуванню не підлягає що  особовий рахунок по квартирі за № 2 будинку АДРЕСА_1 було відкрито на ім’я ОСОБА_4 (а.с. 17), який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 про що зроблено відповідний актовий запис за № 1066 згідно Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 13).

Не підлягає доказуванню, оскільки не заперечувалось схронами у справі, що 01 травня 2004 року з ОСОБА_3 укладено Договір найму спірного житлового приміщення.

ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_3 помер, про що зроблений відповідний актовий запис за №  130 згідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 12.06.2007 року.

Виходячи з вимог ч. 1 ст. 781 ЦК України дію Договору найму житлового приміщення квартири за № 2 будинку АДРЕСА_1 укладений 01 травня 2004 року із ОСОБА_3 припинено з ІНФОРМАЦІЯ_8.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб.

Так судом було встановлено, що з 27 квітня 1990 року позивачка ОСОБА_2  зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 21), сторонами у справі не заперечувалось що спільно з нею по зазначеній житловій площі зареєстровані та проживають її діти:  ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 15) та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 86). Доводи позивачки щодо аварійного стану даного житлового приміщення судом до уваги не приймаються, оскільки позивачкою не надано до суду жодного доказу на підтвердження даних обставин. При цьому, судом приймається до уваги, що згідно Довідки за № 1125 від 12.07.2010 року ОСОБА_10 на квартирному обліку, як особа яка потребує поліпшення житлових умов не перебуває (а.с. 53).

Позивачка у справі знаходилась у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7, який було розірвано тільки 01 вересня 1993 року, про що було зроблено відповідний актовий запис за № 244, згідно Свідоцтва про розірвання шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_9 від 01.09.1993 року (а.с. 87).

Суд критично ставиться до пояснень позивачки ОСОБА_2 наданих  на підтвердження спільного проживання з ОСОБА_3,  а саме  що  ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4 є  сином померлого ОСОБА_3, оскільки зазначені пояснення  спростовуються зібраними по справі доказами (а.с. 15, 87).

В свою чергу, посилання позивачки ОСОБА_1 на прийняття нею участі у похованні ОСОБА_3 (а.с. 11-12) не є належними доказами на підтвердження факту  вселення у житлове приміщення квартири за № 2 будинку АДРЕСА_1 на достатніх правових підставах та факту постійного проживання з наймачем зазначеного приміщенні та ведення спільного господарства.

Також, судом приймається до уваги та обставина, що як встановлено у судовому засіданні станом на 1987 рік ОСОБА_3 у спірному житловому приміщенні не проживав, наймачем даного приміщення не був, а тому посилання позивачки ОСОБА_2 на факт вселення у спірне житлове приміщення у 1987 році як члена сім’ї наймача  є безпідставними.

Згідно роз’яснень які містяться у п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України за № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з’ясувати, чи дотриманий встановлений  порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім’ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що через зайняття позивачкою ОСОБА_2 спірного житлового приміщення з порушенням встановленого законом порядку самостійне право на нього в позивачки не виникло та з цих підстав виходячи з вимог ст. ст. 99, 116 ЖК України суд приходить до висновку про обґрунтованість зустрічних позовних вимог Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради щодо виселення ОСОБА_2 із незаконно займаного нею житлового приміщення квартири за №  2 будинку АДРЕСА_1.

Судові витрати підлягають стягненню у порядку положень ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. 16  ЦК України, ст. ст. 1, 2, 9, 14, 15, 58, 61, 62, 65, 99, 116 ЖК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України,  суд  -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, КП «ЖКС «Пересипський», треті особи: Виконавчий комітет ОМР, Суворовський РВ ОМУ УМВС України в Одеській області про визнання права на користування житловою площею, зобов’язання укласти договір найму – відмовити в повному обсязі.

Зустрічні позовні вимоги Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_2,  третя особа: Виконавчий комітет ОМР про виселення – задовольнити.

ОСОБА_2 виселити із незаконно займаного нею житлового приміщення квартири за АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з  ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрована: АДРЕСА_2 на користь Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради суму витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 37 гривень 00 копійок.

Стягнути з  ОСОБА_2 на користь держави суму судового збору у розмірі 08 гривень 50 копійок.

Рішення може бути оскаржене до судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Суворовський районний суд м. Одеси, особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

   Суддя: