ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2007                                                                                   Справа № 8/147 

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Неклеси М.П. (доповідач)   

суддів: Павловського П.П. , Логвиненка А.О. 

за участю: секретаря судового засідання   Мацекос І.М.

представників сторін:

від позивача:  ОСОБА_2, довіреність №728  від 25.05.06;

від відповідача:  Стежко Ю.Ю., довіреність №28  від 08.01.07;

розглянувши матеріали апеляційної скарги      Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Орадон" в особі Криворізької філії товариства, м. Кривий Ріг

на рішення  господарського суду Дніпропетровської області від  06.12.2006р.   у справі №8/147

за позовом   Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг

до   Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Орадон" в особі Криворізької філії товариства, м. Кривий Ріг

про          стягнення 5 544,00 грн.

В С Т А Н О В И В:

        У грудні 2006р. фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до     відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Орадон" в особі Криворізької філії товариства   про      стягнення 5 544,00 грн. страхових платежів у зв”язку з відмовою страховика від договору страхування транспортних засобів №00292 від 29.11.2004р..

         Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від  06.12.2007р. (суддя Дубінін І.Ю.)  позов задоволено. Рішення мотивовано  нормами ст.  Закону України “Про страхування”, ст.ст. 525,526, 530, 979, 997 ЦК України.

         Не погодившись з рішенням господарського суду, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити,  посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме:

-          договір №00292 від 29.11.2004р. є чинним, оскільки  позивач не надав  відповідь на лист-відмову №83 від 11.03.2005р. у відповідності до вимог статті 188 Господарського кодексу України;

-          посилання суду на листи №83 від 11.03.2005р. та №91 від 07.04.2005р.  безпідставні, оскільки адресовані не ОСОБА_1, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та в останньому листі нема посилання на  спірний договір;

-          судом не врахований той факт, що договір страхування укладений з  фізичною особою ОСОБА_1 а не суб'єктом підприємницької діяльності. 

       Розглянувши матеріали справи і доводи апеляційного подання, вислухавши представників сторін,  перевіривши правильність застосування господарським судом Дніпропетровської області норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, суд знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.     

  Згідно ст. 979 Цивільного кодексу України, ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником i страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати iншi умови договору.

29.11.04 р. між відкритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Орадон" в особі Криворізької філії товариства  та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір страхування транспортних засобів № 00292. Умовами договору передбачено, що відповідач прийняв на  страхування транспортні засоби позивача згідно додатку № 1 до договору, на випадок ДТП, ушкодження, знищення транспортного засобу внаслідок ДТП, замкнення електричної мережі автомобіля, протиправних дій третіх осіб, знищення (ушкодження) транспортного засобу, пов'язаних з викраденням або спробою викрадення, крадіжкою зі зломом окремих частин і приналежностей транспортного засобу, незаконного заволодіння. Страхова сума за договором склала 100 800,00 грн.; франшиза -від 1,0% до 10% від страхової суми залежно від шкоди; страховий тариф -5,5% від страхової суми; страховий платіж -5544,00 грн. (п.п.2.1.,2.2.,2.3.,2.4. договору). У пункті 3.1. договору зазначено, що позивач повинен був сплатити страховий платіж чотирма платежами, по 1 386,00 грн. кожний в наступні строки: до 29.11.2004 р., до 29.12.2004 р., до 29.01.2005 р., до 29.02.2005р. Позивач умови договору виконав. Страхові платежі сплатив у повному обсязі, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів: № 212 від 29.11.2004 р., № 279 від 31.12.2004 р., № 39 від 05.02.2005 р, № 79 від 03.03.2005 р. Пунктом 3.2. договору визначений строк дії договору на один рік -з 30.11.2004 р. по 29.11.2005 р. включно.

   Листами від 11.03.2005 р. № 83 та від 07.04.2005 р. № 91 відповідач повідомив позивача про те, що ним вищеназваний договір страхування розривається в односторонньому порядку з 01.04.2005 р., оскільки у ході  розслідування встановлена надзвичайна ступінь ДТП з участю  транспортних засобів,  що експлуатуються в режимі “таксі”, які є предметом договору страхування, посилаючись при цьому на положення Правил страхування наземного транспорту та не укладення позивачем додаткових угод до згаданого договору.

Статтею 997 Цивільного кодексу України ту статтею 28  Закону України “Про страхування” передбачено, якщо страховик вiдмовився вiд договору страхування (крiм договору страхування життя), страховик повертає страхувальниковi сплаченi ним страховi платежi повнiстю. Якщо вимога страхувальника обумовлена порушенням страховиком умов договору страхування, то останнiй повертає страхувальнику сплаченi ним страховi платежi повнiстю.

    Як  вбачається з матеріалів справи, відповідач  в односторонньому порядку розірвав договір страхування, укладений з позивачем, посилаючись на відмову останнього укласти додаткові угоди до договору, хоча пунктом 6.2. вказаного договору страхування передбачено, що будь-які зміни до умов договору вносяться лише за письмовою згодою сторін.  Обґрунтовуючи свою відмову від договору відповідач послався на використання застрахованих автомобілів позивача в режимі таксі, але п. 10.7. договору страхування було передбачено, що автомобілі позивача будуть експлуатуватись саме в режимі таксі. Тобто, при односторонньому розірванні договору страхування  страховиком були порушенні умови договору. Тому  колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто страхові платежі у повному обсязі.

         Ствердження  відповідача що  договір №00292 від 29.11.2004р. є чинним, оскільки  позивач не надав  відповідь на лист-відмову №83 від 11.03.2005р. у відповідності до вимог статті 188 Господарського кодексу України спростовується матеріалами справи та  зверненням   позивача до суду з позовом про  повернення страхових платежів.

       Щодо безпідставності посилання господарського суду  на листи №83 від 11.03.2005р. та №91 від 07.04.2005р.  , оскільки адресовані не ОСОБА_1, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та в останньому листі нема посилання на  спірний договір, давши оцінку  зазначеним доказам суд дійшов висновку,  що  листом  №83 від 11.03.2005р. відповідач відмовився від декількох договорів страхування в якому дійсно не зазначений спірний договір та адресований   не ОСОБА_1,  (а.с.12) але листом  №91 від 07.04.2005р.  адресованому теж не ОСОБА_1, а ОСОБА_3 є посилання на лист №89  від 11.03.2005р. “Про одностороннє розірвання договорів”, яким було направлено розрахунок  повернення страхових платежів (а.с.13,14)  адресований саме ОСОБА_1 за договором №00292 від 29.11.2004р.

Посилання відповідача на ту обставину, що  договір страхування укладений з  фізичною особою ОСОБА_1 а не суб'єктом підприємницької діяльності суд  до уваги не приймає, оскільки, не дивлячись на те, що безпосередньо в договорі не вказано, що позивач уклав названий договір як підприємець, зі змісту договору вбачається, що позивачем страхуються автомобілі, які використовуються в режимі таксі (п. 10.7 . договору), тобто -для здійснення підприємницької діяльності і саме на договорі, крім підпису  позивача, є печатка як  суб'єкта підприємницької діяльності. Крім того, на момент укладення згаданого договору страхування позивач був зареєстрований як підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію від 26.04.01 р.

Таким чином, суд не вбачає підстав передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України  для скасування чи зміни рішення  господарського суду, оскільки вважає, що судом першої інстанції  повно та всебічно досліджено обставини справи, яким дана належна правова оцінка, а висновки суду ґрунтуються на залучених до справи доказах та відповідають вимогам закону.

          Керуючись ст.ст.101-103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -  

П О С Т А Н О В И В:

       Апеляційну скаргу     відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Орадон" в особі Криворізької філії товариства, м. Кривий Ріг на рішення  господарського суду Дніпропетровської області від  06.12.2006р.   у справі №8/147 залишити без задоволення.

        Рішення  господарського суду Дніпропетровської області від  06.12.2006р.   у справі №8/147 залишити без змін.

Головуючий                                                                 М.П.Неклеса

Суддя                                                                    П.П.Павловський                                                         

Суддя                                                                       А.О. Логвиненко   

З оригіналом згідно.

Помічник заступника голови суду                                           О.В.Врона