Справа № 2-а-169/2010р.                                                                        

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 жовтня 2010 року                      м. Могилів-Подільський                     Могилів-Подільський міськрайсуд Вінницької області в складі:

головуючого судді: Вітковського С.В.,

з участю секретаря: Корби В.І.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Могилів-Подільського міськрайонного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Могилеві-Подільському  про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Могилів-Подільського міськрайонного суду з позовом до Управління пенсійного фонду України у м.Могилів-Подільському Вінницької області про стягнення суми недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», посилаючись на те, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року і відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року є дитиною війни. Згідно із статтею 6 даного Закону з 01 січня 2006 року позивачеві повинна була виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак в порушення вказаної норми Закону та п. 3 ст. 22 Конституції України щомісячна державна соціальна допомога дітям війни з 1 квітня 2010 року до 30 вересня 2010 року позивачці не виплачувалась, а тому вона просить суд зобов’язати Управління пенсійного фонду України у м.Могилів-Подільському Вінницької області нарахувати та виплатити їй щомісячне підвищення до пенсії за вказаний вище період.  

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала і просила зобов’язати Управління пенсійного фонду України у м.Могилів-Подільському нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державної соціальної допомоги «Дітям війни».

Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України у м. Могилів-Подільському в судове засідання не з’явився, просив справу розглянути у його відсутність, в наданих запереченнях просив відмовити в задоволенні позову.  

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.  

    ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Згідно із ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195 від 18 листопада 2004 року особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років, є дитиною війни. Стаття 6 даного Закону передбачає, що д ітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виходячи із того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", суд вважає, що на неї повністю  розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі і право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

    Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" від 28 грудня 2007 року дану статтю було змінено та визначено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Проте рішенням Конституційного Суду України за № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року дана норма Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" визнана неконституційною.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 Закону України "Про Конституційний Суд" у випадку визнання актів або їх окремих положень такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.          

Таким чином, дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року було поновлено з 22 травня 2008 року.  

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

Оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. Так, наприклад, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.  

 Відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов'яз-кове державне пенсійне страхування" мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, проте зазначено, що даний мінімальний розмір пенсії застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із цим Законом. Однак суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягає застосуванню саме ця норма закону, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якого конкретного виду пенсії, а лише як підстава для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

На підставі вищевикладеного суд вважає, що слід зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м.Могилів-Подільському нарахувати та виплатити позивачці щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 квітня 2010 року до 30 вересня 2010 року включно з урахуванням фактично отриманих сум.

Керуючись ст. 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" №2195 від 18.11.2004 р., рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування",  ст.ст. 86, 159, ч. 3 ст. 160, ст.ст.161, 163 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у м. Могилеві-Подільському Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 квітня 2010 року по 30 вересня 2010 року включно з урахуванням фактично отриманих сум.

Постанова може бути оскаржена до Київського адміністративного апеляційного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

 Суддя:

Постанова виготовлена в повному обсязі 13.10.2010 р.