Справа № 1-158\2010 р
П О С Т А Н О В А
Іменем України
19 жовтня 2010 року м. Миронівка
Миронівський районний суд Київської області в складі:
г оловуючого судді Рудика Ю.В.
п ри секретарі Семерей Л.М.
з а участю прокурора Ящука Л.А.
потерпілої ОСОБА_1
р озглянувши у відкритому судовому зам сідланні кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка і житель АДРЕСА_1 українка, громадянин України, освіта повна середня, одружена, працююча приватним підприємцем, не судима
з а ст.. 172 ч.1 КК України, суд
в с т а н о в и в :
Досудовим слідством ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що вона являючись фізичною особою – підприємцем, використовуючи найману працю, здійснює підприємницьку діяльність з роздрібної торгівлі продуктами харчування, будучи , відповідно до ст.. 141 Кодексу Законів про працю України зобов’язаною неухильно додержуватись законодавства про працю і правил охорони праці, грубо порушила вимоги законодавства про працю.
Так ОСОБА_2, як фізична особа – підприємець в порушення вимог ст.. 43 ч.1 Конституції України , згідно з якими, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується, та в порушення вимог ст.. ст. 2, 21 ч.2 КЗпП України, відповідно до якої працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві , в установі, організації, або фізичною особою, що являє собою угоду між працівником і фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи , передбачені законодавством про праць, колективним договором і угодою сторін, в період часу з жовтня 2008 року, точна дата слідством не встановлена, по квітень 2010 року, точна дата слідством не встановлена, використовувала найману працю ОСОБА_1, яка працювала барменом кафе – бару с. Козин, без укладення трудового договору.
При цьому в порушення вимог ст. 21 Закону України «Про оплату праці», згідно з якими, працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства на підставі укладеного трудового договору, заробітна плата ОСОБА_1 виплачувалась в розмірі 200 грн. за один тиждень роботи, без проведення її по бухгалтерському обліку, та з неї не відраховувалися визначені чинним законодавством внески на соціальне страхування до відповідних державних цільових фондів та сплату податків до бюджету.
Також, в порушення вимог ст.. 253 КЗпП України, згідно з якими особи, які працюють за трудовим договором ( контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, фізична особа – підприємець ОСОБА_3 жодних, передбачених чинним законодавством внесків на соціальне страхування ОСОБА_1 не здійснювала, чим порушила гарантоване ст.. 46 Конституції України право останньої на соціальний захист у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, безробіття з незалежних від нього обставин, та в інших випадках, передбачених законодавством.
Дії ОСОБА_2 досудовим слідством кваліфіковані за ст.. 172 ч.1 КК України, як грубе порушення законодавства про працю вчинене щодо ОСОБА_1
Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_2 винною себе по суті пред’явленого обвинувачення визнала повністю і пояснила, що вона дійсно є фізичною особою – підприємцем та використовує найману працю робітників. В період жовтня 2008 року по квітень 2010 року в кафе – барі с. Козин Миронівського р-ну Київської обл. де вона є власником, працювала ОСОБА_1 без укладення трудового договору. В зв’язку з відсутністю трудового договору вона не сплачувала за ОСОБА_1 загальнообов’язкові внески на соціальне страхування до відповідних державних цільових фондів та сплату податків до бюджету.
Крім визнання своєї вини, винність ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину, підтверджується показами потерпілої ОСОБА_1, яка пояснила, що дійсно в період з жовтня 2008 року по квітень 2010 року вона працювала в кафе – барі с. Козин Миронівського р-ну Київської обл. , що належить ОСОБА_2 Вона працювала без укладення письмового трудового договору та отримувала заробітну плату по 200 грн. щотижня, її трудова книжка знаходилась у неї.
В судовому засіданні підсудною ОСОБА_2 заявлено клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням з потерпілою .
Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду справи, а саме прокурора , який вважає, що клопотання не підлягає задоволенню оскільки необхідною умовою звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням з потерпілим є відшкодування завданих підсудною збитків або усунення заподіяної шкоди. Так як, відшкодувати завдані збитки потерпілій ОСОБА_1 або усунути заподіяну їй шкоду не представляється можливим клопотання не підлягає задоволенню, потерпілої ОСОБА_1 , яка просить клопотання задовольнити, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню і з наступних підстав.
Відповідно до ст.. 46 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 , відповідно до ст..12 КК України є злочином невеликої тяжкості .
Потерпілою у кримінальній справі . визнана ОСОБА_1 ( а. с. 59) на яку поширюється законодавство України про працю і вона є стороною трудових правовідносин з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2. Потерпіла ОСОБА_1 подала до суду письмову заяву про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням та в судовому засіданні підтвердила своє примирення з підсудною.
Можливість відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди відсутня, оскільки в судовому засіданні не встановлено, що потерпілій ОСОБА_1 заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду і досудовим слідством зазначені обставини не зясовувались.
Керуючись ст.. 8 КПК України, на підставі ст.. ст.. 12, 46, 172 ч.1 КК України, суд
п о с т а н о в и в :
ОСОБА_2 звільнити від кримінальної відповідальності за ст.. 172 ч.1 КК України зв’язку з примиренням з потерпілою ОСОБА_1 і провадження у кримінальній справі закрити.
Запобіжний захід ОСОБА_2 – підписку про невиїзд з постійного місця проживання скасувати.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Київської області протягом 15 діб через Миронівський районний суд.
Суддя: Рудик Ю.В.