Справа: 2 –831/10

УХВАЛА

    13 жовтня 2010 року     Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді Чаплицького В.В.

при секретарі – Дікал.,

у попередньому судовому засіданні розглянувши позовну заяву  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та застосування заходів забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

    Позивач звернувся з позовною заявою про поділ спільного майна подружжя та про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно.

     Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв’язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Суд, дослідивши матеріали справи та додані до неї документи, вважає, що заява про вжиття заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не доведено суду і судом не встановлено щодо існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в цивільній справі, а також до суду не надано суду жодних доказів щодо можливого відчуження майна.

    Керуючись ст. 151 – 153 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

    Клопотання позивача – ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову залишити без задоволення.

    Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана  протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя

Орджонікідзевського

 міського суду                                     Чаплицький В.В.

Позивач просить суд забезпечити його позов шляхом накладення арешту на майно.

Відповідно п.1 ч.1 ст.152 ЦПК даний вид забезпечення позову може бути застосовано відносно майна, що належить відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб. Відповідно до змісту поданої позовної заяви майно, що належить відповідачу або особисто позивачу не визначено так, як все майно, відповідно до ст.60 Сімейного Кодексу України , набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, а отже забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить позивачу та відповідачу по даній справі на праві спільної сумісної власності застосовуватись не може.