СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
09 жовтня 2007 року |
Справа № 2-5/3843-2007 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антонової І.В.,
суддів Котлярової О.Л.,
Лисенко В.А.,
за участю представників сторін:
прокурора: не з'явився, прокурор Совєтського району Автономної Республіки Крим,
позивача: не з'явився, Совєтська районна державна адміністрація,
відповідача: не з'явився, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1,
розглянувши апеляційне подання прокурора Совєтського району Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаврилюк М.П.) від 16 липня 2007 року у справі №2-5/3843-2007
за позовом прокурора Совєтського району Автономної Республіки Крим (вул. Первомайська, 13,Совєтський,97200)
в інтересах держави в особі Совєтської районної державної адміністрації (вул. 30 років Перемоги, 27,Совєтський,97200)
до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
про спонукання до виконання певних дій
ВСТАНОВИВ:
Прокурор Совєтьського району Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Совєтьської районної державної адміністрації звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про зобов'язання оформити правовстановлюючі документи на земельну ділянку площею 0,1697 га, розташовану у АДРЕСА_2, що використовується під розміщення корівнику.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаврилюк М.П.) від 16 липня 2007 року у справі № 2-5/3843-2007 в задоволенні позову прокурора Совєтьського району Автономної Республіки Крим відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, прокурор Совєтьського району Автономної Республіки Крим звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому просить скасувати ухвалене у справі рішення та винести нове, яким позов задовольнити.
Доводи апеляційного подання обґрунтовані неповним з'ясуванням господарським судом Автономної Республіки Крим обставин, що мають значення для справи, а також порушенням норм матеріального права.
Так, прокурор Совєтьського району Автономної Республіки Крим, посилаючись на статтю 123 Земельного кодексу України зазначив, що для отримання земельної ділянки у власність, оренду чи користування необхідно вчинити певні дії, однак, відповідач не тільки не вчинив ці дії, але і не звертався у відповідні органі за оформленням необхідних документів, що не було враховано судом першої інстанції.
Також, на думку апелянта, судом не було надано належної оцінки тому, що матеріали справи безперечно свідчать про відсутність у відповідача бажання оформити необхідні правовстановлюючі документи, а відмова у позові про зобов'язання оформити ці документи призвела до подальшого користування відповідачем земельною ділянкою без належних підстав.
У судове засідання, призначене на 09 жовтня 2007 року, прокурор та представники сторін не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського-процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія вважає можливим розглянути скаргу за відсутності нез'явившихся представників сторін.
Переглянувши постанову суду першої інстанції в порядку статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Державною інспекцією по контролю за використанням та охороною земель під час проведення перевірок дотримання вимог земельного законодавства був встановлений факт користування суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 0, 1697 га, розташовану у АДРЕСА_2, що використовується під розміщення корівнику, без правовстановлюючих документів, про що 26 вересня 2006 року був складений акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства та припис № 011291 про зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку в строк до 10.10.2006 року.
16 жовтня 2007 року за результатами повторної перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державною інспекцією по контролю за використанням та охороною земель був складений акт, яким було встановлено, що припис про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 не виконаний.
Факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки був також відображений у протоколі № 007677 від 16 жовтня 2007 року про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 188-5 Кодексу України про адміністративні порушення.
16 жовтня 2006 року Совєтським районнім відділом земельних ресурсів винесено постанову про накладення на суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 адміністративного стягнення за здійснення правопорушення, передбаченого статтею 188-5 Кодексу України про адміністративні порушення, у вигляді штрафу у розмірі 51, 00 грн..
Однак відповідач, незважаючи на приписи звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, продовжує її використовувати без оформлення на те необхідних правовстановлюючих документів, що з'явилось підставою для звернення Совєтського районного прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Совєтської районної державної адміністрації до господарського суду Автономної Республіки Крим із даною позовною заявою.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційного подання, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення подання виходячи з наступного.
Відповідно до статті 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів -відповідні органи виконавчої влади.
Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.
Відповідно до пункту 1 статті 120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування -на підставі договору оренди.
Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Статтями 123, 124 Земельного кодексу України встановлений порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам та порядок передачі земельних ділянок в оренду.
У відповідності до зазначених правових норм, надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок за зверненням зацікавленої особи з доданням документів, що обґрунтовують розмір земельної ділянки, її призначення та місце розташування. Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради. Відмову органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади у наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду в установлений строк може бути оскаржено в судовому порядку. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Відносини, пов'язані з орендою земельних ділянок регулюються Законом України „Про оренду землі”.
Відповідно до статті 16 Закону особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання). Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України. Відмову органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади у наданні земельної ділянки та користування або залишення клопотання без розгляду у встановлений строк може бути оскаржено в судовому порядку.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що право ініціювати одержання земельної ділянки у користування або оренду надано юридичній особі, а розглянути це питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний державний орган. Обов'язок щодо оформлення правовстановлюючих документів на користування земельною ділянкою, згідно з вимогами чинного земельного законодавства України, покладається саме на відповідний повноважний державний орган.
Перелік викладеного свідчить про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційне подання Совєтського районного прокурора Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 липня 2007 року у справі № 2-5/3843-2007 залишити без змін.
Головуючий суддя І.В. Антонова
Судді В.А. Лисенко
О.Л. Котлярова