У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
19.09.07 Справа №4/129-07
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Кагітіна Л.П. судді Кагітіна Л.П. , Коробка Н.Д. , Яценко О.М.
при секретарі: Лолі Н.О.,
за участю представників:
позивача: не з'явився ;
відповідача: не з'явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Нова Каховка Херсонської області на рішення господарського суду Херсонської області від 12.06.2007 р. у справі № 4/129-07
за позовом: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Нова Каховка Херсонської області
до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Нова Каховка Херсонської області
про стягнення 19735 грн.80коп.
Приватний підприємець ОСОБА_1, м. Нова Каховка Херсонської області звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Нова Каховка Херсонської області 19735грн.80коп. заборгованості за договором позики.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 12.06.2007року у справі № 4/129-07 (суддя Закурін М.К.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено надання відповідачу позики в сумі 15000грн.00коп. саме за спірним договором.
Приватний підприємець ОСОБА_1, м. Нова Каховка Херсонської області не погодилася із висновками господарського суду першої інстанції та звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 12.06.2007 р. у справі № 4/129-07 повністю та прийняти нове рішення, яким стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Нова Каховка Херсонської області 19735грн.80коп. заборгованості та судові витрати. Вважає оскаржуване рішення необґрунтованим та незаконним. Вказує на те, що господарським судом першої інстанції при відмові у задоволенні вимог позивача не були взяті до уваги пояснення про те, що в платіжному дорученні помилково вказано за товар, а повинно бути на товар по договору № 2 від 20.09.2006 року. Зазначає, що позивачем було доведено існування інших договірних відносин між сторонами у справі.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 26.07.2007 року у справі № 4/129-07 апеляційний розгляд справи призначено на 19.09.2007 року.
Приватний підприємець ОСОБА_2, м. Нова Каховка Херсонської області у запереченні на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду Херсонської області від 12.06.2007 р. у справі № 4/129-07 залишити без змін, та прийняти нове рішення, яким провадження у справі закрити на підставі п. 6 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, відповідач посилається на вірне застосування господарським судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що апеляційна скарга не підписана ні позивачем, ні довіреною особою. Зазначає, що 29.05.2007 року Приватний підприємець ОСОБА_1, м. Нова Каховка Херсонської області закрила свою діяльність.
Розпорядженням Першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2593 від 18.09.2007 року справу № 4/129-07 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий Кагітіна Л.П. (доповідач), судді: Коробки Н.Д., Яценко О.М.
В судове засідання 19.09.2007 року представники сторін не з'явилися.
17.09.2007 року від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, за наявними у справі документами.
Колегією суддів клопотання позивача задоволено.
Відповідач про причини неявки уповноваженого представника в судове засідання не повідомив. Про дату, час і місце розгляду справи відповідач був попереджений належним чином. Враховуючи достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін, за наявними у справі документами.
Апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів запису судового процесу.
По закінченні судового засідання було прийнято постанову.
Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Згідно ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Запорізький апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
20.09.2006 року між Приватним підприємцем ОСОБА_1, м. Нова Каховка Херсонської області (позикодавцем) та Приватним підприємцем ОСОБА_2, м. Нова Каховка Херсонської області (позичальником) укладено договір № 2 позики на придбання товару.
Стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Нова Каховка Херсонської області 19735грн.80коп. було предметом судового позову у цій справі.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи, застосування норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню в силу наступного:
Згідно позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 19735грн.80коп., з яких: 15000грн.00коп. сума позики, 2700грн.00коп. проценти, 540грн.00коп. штраф за прострочення терміну сплати суми процентів, 1495грн.00коп. проценти за прострочення терміну повернення суми позики.
Статтею 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч.1 ст.1049 вказаного кодексу, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 ст.1050 Цивільного кодексу України встановлено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього кодексу.
Відповідно до п.1.1. договору, укладеному між сторонами, позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти в розмірі, установленому договором, з метою закупки товару для розвитку торгівельної діяльності, а позичальник зобов'язується повернути їх позикодавцю, а також сплатити проценти в розмірі та порядку, встановлених договором.
Згідно п. 2.1 договору , сума позики за договором становить 15000грн.00коп.
Пунктом 7.1. договору сторони узгодили, що договір набуває чинності з моменту надання позикодавцем суми позики позичальнику та діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором.
Пунктом 3.1 договору сторони передбачили, що позикодавець перераховує суму позики в безготівковому порядку на поточний рахунок позивальника.
Строк повернення позики становить не пізніше 20 грудня 2006 року (п. 4.1 договору).
Пунктами 5.1, 5.2 договору передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути суму позики (або неповернену її частину в разі дострокового погашення частини позики) в останній день строку, встановленого в п. 4.1 цього договору. Сума позики підлягає поверненню шляхом її перерахування на поточний рахунок позикодавця.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, Цивільного Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Як свідчать матеріали справи, платіжним дорученням № 2 від 21.09.2006 року позивач перерахував відповідачу 15000грн.00коп.
09.02.2007 року позивач звернувся до відповідача з листом-нагадуванням, згідно якого, у зв'язку з закінченням терміну дії договору позики на придбання товару № 2 від 20.09.2006 року, термін дії до 20 грудня 2006 року, сума за договором 15000грн.00коп., які отримані відповідачем за платіжним дорученням № 2 від 21.09.2006 року, позивач просив провести розрахунки згідно умов договору.
Однак, відповідач на лист-нагадування позивача не відповів, суму позики не повернув.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 15000грн.00коп. суми позики.
Статтею 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно п. 2.2. договору, позичальник зобов'язувався сплачувати проценти у розмірі 36% річних від суми позики (або її частини, з урахуванням п. 2.3 договору) до дня фактичного повернення позики. День фактичного повернення позики (її частини) визначається згідно з п. 5.3 договору.
Пунктами 2.4, 2.5, 2.6 договору передбачено, що проценти нараховуються за методом «факт/факт», тобто за фактичний час існування боргу за цим договором і виходячи з фактичної кількості календарних днів у році. Проценти нараховуються починаючи з наступного дня після надання позикодавцем позики і до дня, що передує дню фактичного повернення позики, сплата процентів здійснюється щомісяця не пізніше 5 числа кожного календарного місяця за попередній місяць.
На підставі п. 2.2. договору, позивач просить стягнути з відповідача проценти за шість місяців, тобто з моменту надання позики до моменту звернення до суду із позовною заявою (у позовній заяві помилково зазначено п'ять місяців (20.10.2006 року - 20.03.2007 року), тоді як вказано шість місяців і проведено розрахунок за шість місяців.
Враховуючи, що сума позики фактично була надана 21.09.2006 року, то відповідач повинен сплатити проценти за користування позикою за період з 22.09.2006 року по 22.03.2007 року в сумі 2700грн.00коп. (15000 * (36% / 12 міс.) * 6 міс.).
Таким чином, правомірними є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2700грн. процентів за користування позикою.
Крім того, згідно п. 6.2 договору, при порушенні встановлених п. 2.6 договору строків перерахування процентів, позичальник сплачує штраф у розмірі 20% від суми несвоєчасно сплачених процентів.
На підставі вказаного пункту договору, позивачем правомірно нараховано відповідачу 540грн. штрафу за прострочення терміну сплати процентів із розрахунку (2700грн. (сума процентів)* 20% (штраф)).
Згідно п. 6.1 договору, позивач просить стягнути з відповідача 1495грн.80коп.
Відповідно до п. 6.1 договору, при простроченні повернення позики (її частини) позичальник понад сплату процентів, встановлених в п. 2.2. договору, додатково сплачує проценти в розмірі 36% річних від простроченої суми до моменту повернення позики. При цьому, позичальник зобов'язаний повернути суму позики (її неповернену частину в разі дострокового повернення частини позики), збільшену з урахуванням індексу інфляції за весь строк прострочення.
За період з 21.12.2006 року (оскільки 20.12.2006 року - останній день строку повернення позики) до 21.03.2007 року (позивач звернувся до суду із позовом в кінці березня 2007 року), тобто три місяці, відповідач повинен сплатити позивачу 1350грн. 00коп. процентів за прострочення строку повернення суми позики (15000 * (36% / 12 міс.) * 3 міс.).
Сума інфляції за весь строк прострочення саме суми позики, тобто за три місяці (з 21.12.2006 року по 21.03.2007 року) складає 195грн.80коп.
Отже, згідно п. 6.1 договору, відповідач повинен сплатити позивачу 1545грн.80коп.
Враховуючи, що в даному випадку, позивач просить стягнути з відповідача за п. 6.1. договору 1495грн.80коп., що є меншою за вищезазначену суму, колегія суддів задовольняє вимоги позивача саме щодо стягнення з відповідача за п. 6.1 договору 1495грн.80коп.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає обґрунтованими та законними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором позики в розмірі 19735грн.80коп. (15000грн.00коп. - сума позики + 2700грн.00коп. - сума процентів + 540грн.00коп. - сума штрафу, 1495грн. 80коп. - сума процентів за прострочення повернення суми позики та сума інфляції за строк прострочення повернення суми позики).
Висновки господарського суду першої інстанції та доводи відповідача спростовуються вищевикладеним та наступним:
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншим учасниками судового процесу.
Позивачем доведено укладення з відповідачем договору № 2 позики на придбання товару від 20.09.2006 року та надання цієї позики в сумі 15000грн.00коп. відповідачу. Судом досліджено оригінал договору, підписаний з боку обох сторін, який приєднано до матеріалів справи.
Платіжним дорученням № 2 від 21.09.2006 року позивач перерахував відповідачу 15000грн.00коп., в призначенні платежу помилково зазначено «за товар згідно договору № 2 від 20.09.2006 року», тоді як фактично цим платіжним дорученням перераховано відповідачу 15000грн. позики саме на товар згідно договору № 2 від 20.09.2006 року».
Відповідач належним чином не довів, що з його боку не укладався договір № 2 позики на придбання товару від 20.09.2006 року, і що згідно платіжного доручення № 14 від 28.02.2007 року на суму 15000грн. ним повернуто суму позики позивачу.
Так, платіжним дорученням №14 від 28.02.2007 року на суму 15000грн., грошові кошти перераховані за товар згідно договору б/н від 28.02.2007 року. Існування інших договірних відносин між сторонами у цій справі підтверджується листом відповідача про придбання та поставку товару від 20.12.2006 року та актом приймання-передачі товару від 22.12.2006 року на суму 15000грн.00коп., за які, як стверджує позивач, відповідач розрахувався 28.02.2007 року.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає безпідставними висновки суду та відповідача щодо помилкового отримання останнім грошових коштів в сумі 15000грн.00коп. від позивача, та не доведеності позивачем отримання цих коштів в якості позики за договором № 2 на придбання товару від 20.09.2006 року.
До того ж, згідно ч.1 ст. 1051 Цивільного кодексу України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Враховуючи вищевикладене, відповідач, у разі неотримання суми позики мав право оскаржити договір позики, чого ним зроблено не було.
Щодо тверджень відповідача про те, що апеляційна скарга не підписана особою, яка подає скаргу або її представником слід зазначити наступне:
Як свідчить апеляційна скарга позивача, скарга підписана представником позивача ОСОБА_3, підпис якого скріплений печаткою Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Нова Каховка Херсонської області. Повноваження ОСОБА_3на підписання апеляційної скарги та представлення інтересів Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Нова Каховка Херсонської області підтверджуються відповідною довіреністю № 78 від 05.05.2006 року. Не підтверджені належним чином і доводи відповідача щодо припинення діяльності Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Нова Каховка Херсонської області.
Також, слід зазначити, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачено закриття провадження у справі.
Враховуючи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушення господарським судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального права, рішення господарського суду Херсонської області від 12.06.2007 р. у справі № 4/129-07 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.
Судові витрати за позовом та апеляційною скаргою відносяться на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 1 та п. 4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Нова Каховка Херсонської області задовольнити.
Рішення господарського суду Херсонської області від 12.06.2007 р. у справі № 4/129-07 скасувати та прийняти нове рішення у справі.
Позов задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Нова Каховка Херсонської області на користь Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Нова Каховка Херсонської області 19735грн.80коп. суми заборгованості, 197грн.36коп. державного мита за позовом, 98грн.68коп. державного мита за апеляційною скаргою та 118грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
Доручити господарському суду Херсонської області видати відповідні накази.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 28.09.2007 року.
Головуючий суддя Кагітіна Л.П.
судді Кагітіна Л.П.
Коробка Н.Д. Яценко О.М.