Справа № 2-5405/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

21 вересня 2010 року         Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого – судді Івасюти Л.В.

            при секретарі – Зінчук А. О.

з участю позивача – ОСОБА_1

з участю представника відповідача  - Івчика М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького підприємства електротранспорту про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення  компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати, -

в с т а н о в и в :

18.05.2010р. ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Луцького підприємства електротранспорту  про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення  компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати.

    Свій позов обґрунтовує тим, що з   29.07.1997   року   вона   працювала   на   Луцькому   підприємстві  електротранспорту малярем будівельної бригади. 03 лютого 2010 року її було звільнено на підставі п.1 ст.40 КЗпП України , у зв'язку з скороченням чисельності працівників. 03 лютого 2010 року позивач звернулася до керівництва підприємства з заявою  з проханням виплатити всі належні їй на момент звільнення кошти (заборгованість по зарплаті, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати , індексацію , компенсацію за невикористану відпустку, вихідну допомогу), в зв’язку з чим 09.02.2010 року  отримала письмову відповідь,  що 05.02.2010 року всі належні кошти були перераховані на її рахунок. Однак, при зверненні за отриманням коштів  в банк , на рахунку позивача їй було нараховано заборгованість по заробітній платі в розмірі  300 грн., значно менша, на її думку, сума, від тієї, яку зобов’язане виплатити підприємство.  При повторному зверненні до відповідача 01.03.2010 року  їй були перераховані решта коштів   та вручений розрахунковий листок за лютий 2010року. Однак, середній  заробіток за час затримки розрахунку при звільненні підприємство позивачу не виплатило, посилаючись на те, що вона не вчасно здала  обхідний лист, чим порушила правила внутрішнього розпорядку , а тому немає підстав для виплати зазначених коштів.  

    Посилаючись на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з Луцького підприємства електротранспорту на її користь компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати у сумі 271,67 грн, середній заробіток за весь час затримки коштів при звільненні по день фактичного розрахунку у сумі 4 762 гривні, допустити негайне виконання рішення суду.

    В судовому засіданні позивач уточнила позовні вимоги,  просила стягнути з Луцького підприємства електротранспорту на її користь компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків її виплати у сумі 271,67 грн., середній заробіток за весь час затримки коштів при звільненні по день фактичного розрахунку у сумі 11 939 гривні та  витрати, пов’язані з розглядом справи покласти на відповідача. Крім того, позивач подала в судовому засіданні заяву, в якій просила не стягувати з відповідача інфляційні кошти в зв’язку з порушенням строків виплати заробітної плати.

      Представник відповідача в судовому  засіданні позов не визнав.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

    Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. .

Згідно ст.83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні  працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Судом встановлено, що з   29.07.1997року   позивач   працювала   на   Луцькому   підприємстві  електротранспорту малярем будівельної бригади. 03 лютого 2010 року її було звільнено на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, у зв'язку з скороченням чисельності працівників. Однак, при звільненні з позивачем не був проведений  остаточний розрахунок заборгованості по заробітній платі.

    З матеріалів справи вбачається, що 03 лютого 2010 року та 01 березня 2010 року позивач зверталася до відповідача з заявою  з проханням виплатити їй заборгованість по зарплаті, компенсацію за невикористану відпустку, вихідну допомогу, внаслідок чого станом на 01.03.2010року всі належні позивачу в зв’язку зі звільненням кошти були виплачені.    

    В судовому засіданні встановлено, що у відповідача перед позивачем наявна затримка виплати розрахунку при звільненні - один місяць, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути середній  заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

    З довідки про доходи, виданої  Луцьким підприємством електротранспорту, вбачається, що середньомісячна заробітна плата позивача складає 1 085,36 грн.

    Відповідно до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум   в день звільнення, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь  час затримки по день фактичного розрахунку.     Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково; стягнути з відповідача в користь позивача  заборгованість по заробітній плати в розмірі 1 085,36 гривень, а також стягнути з відповідача в дохід держави судові витрати по справі, а саме: 51 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Разом з тим, позивачем безпідставно заявлено вимогу про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки коштів при звільненні у сумі 11939 гривень, а тому в цій частині позов до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 60, 212- 215 ЦПК України, ст.ст. 116, 117, КЗпП України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Луцького підприємства електротранспорту  на користь ОСОБА_1   1 085,36 гривень (одна тисяча вісімдесят п’ять гривень тридцять шість копійок) середньомісячної зарплати за час затримки розрахунку при звільненні .

Стягнути з Луцького підприємства електротранспорту  в дохід держави 51,00 грн. (п’ятдесят одну гривню ) судового збору.

Стягнути з Луцького підприємства електротранспорту  судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. (сто двадцять гривень)  (одержувач:  м. Луцьк 22050000; код ЄДРПОУ: 21741605; депозитний рахунок: №31216259700002;  банк одержувача: ГУДКУ у Волинській області; МФО 803014; призначення платежу - за ІТЗ до Луцького міськрайонного суду Волинської області).

В решти заявлених позовних вимог відмовити.

Рішення в частині стягнення заробітної плати в межах платежу за один місяць підлягає до  негайного виконання .

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.  У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    Суддя Луцького міськрайонного суду                                                     Л.В.Івасюта