Справа №   2- 287/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2010  року    Теофіпольський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого  судді   ДРУЧКОВОЇ С.П.

                               секретаря     ДОНДЕЛЬ Т.В.

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі суду в смт. Теофіполі цивільну  справу  за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсною довіреності, визнання недійсним договору купівлі – продажу квартири по АДРЕСА_1

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулись до суду з позовом в якому просять визнати недійсним договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 1 грудня 2006 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_1 посвідчений державним нотаріусом Теофіпольської держнотконтори 01.12.2006 року та зареєстрований у реєстрі вчинення нотаріальних дій за № 3311. Визнати недійними довіреності № 288 від 03.02.2006 року та № 763 від 17.03.2006 року, видані Теофіпольською державною нотаріальною конторою від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на ім’я ОСОБА_3.

В судовому засіданні позивачі та представник позивача  позовні вимоги підтримали  та  пояснили,   що  рішенням від 17.07.1985 року № 74 Теофіпольською селищною Радою народних депутатів надано житлову площу в 30-ти квартирному жилому будинку по АДРЕСА_1 матері позивачів ОСОБА_6. Після її смерті  за вказаною адресою постійно проживали та були прописані ОСОБА_5, ОСОБА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. З метою приватизації земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_1 ОСОБА_2,  звернулась  до Теофіпольської селищної ради. Згідно листів від 06.11.2009 року за № 554 та № 555  стало відомо, що відповідно до рішення Теофіпольської селищної ради від 22.11.2006 року за № 60 було припинене право користування земельною ділянкою яка знаходиться по АДРЕСА_1 ОСОБА_5,  а дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою, що посвідчує право власності на земельну ділянку рішенням Теофіпольської селищної ради від 22.11.2006 року № 58 надано ОСОБА_3. В грудні 2009 року ОСОБА_5,  звернувся до Теофіпольської державної нотаріальної контори. 14 грудня 2009 року державним нотаріусом Теофіпольської державної нотаріальної контори  надано дублікат договору купівлі - продажу від 01.12.2006 року. 03.02.2006 року та 17.03.2006 року відповідач ОСОБА_3 неправомірно оформила довіреності на продаж двокімнатної квартири по АДРЕСА_1, яку 01.12.2006 року у відсутності ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продала  ОСОБА_4. 01 грудня 2006 року було нотаріально посвідчено договір купівлі - продажу ОСОБА_4 де продавцями від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_1 продаж квартири по АДРЕСА_1 підписала ОСОБА_3. Вказали, що вважають, що дії відповідачів є неправомірними, оскільки, відповідач ОСОБА_3,  обманним шляхом викрала у ОСОБА_1 паспорт і вчинила у нотаріуса неправомірні дії, чим порушила житлові права позивачів. ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 тому згідно пункту 6 ч. 1 ст. 248 ЦК представництво за довіреністю припиняється у разі: смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності. Крім того, відповідачами порушено вимоги ЦК України щодо договору купівлі - продажу, згідно якої покупець при прийомі майна передає продавцеві певну суму грошей. Дане житлове майно було проданим - коштів від реалізації квартири позивачі не отримали. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦПК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, в тому числі встановлених ч.3 ст.203 ЦК України. На підставі викладеного просили задовольнити позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_4, в судове засідання не з’явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена вчасно, заперечень, клопотань про відкладення розгляду справи від неї не поступило. Суд рахує можливим  слухати справу у відсутності відповідача.

Відповідач ОСОБА_3, позовні вимоги не визнала та пояснила, що є племінницею позивачів. ОСОБА_2, відмовилась утримувати та доглядати своїх братів  ОСОБА_1 та ОСОБА_5. Тому, вона доглядала до дня смерті ОСОБА_5, поховала його за свої кошти та поставила пам’ятник.  Також, до весни 2009 року доглядала та утримувала ОСОБА_1, в якого прибирала в квартирі в якій він проживає до цього часу, по АДРЕСА_1 надавала йому матеріальну допомогу. Пояснила, що  за квартирою де проживає ОСОБА_5, рахувалися дуже великі борги за комунальні послуги тому, ОСОБА_5, а згодом і ОСОБА_1 оформили на неї доручення на розпорядження майном. Вона продала квартиру і за кошти від її продажу погасила борги за комунальні послуги та утримувала ОСОБА_5 Пояснила,  що при оформленні довіреностей вона не була присутня, позивачі знали про те, що вона оформила договір купівлі – продажу.

Представник  відповідача позовні вимоги не визнав та пояснив, що доводи позивачів  про те, що 03.02.2006 р. та 17.03.2006р. ОСОБА_3, неправомірно оформила довіреності спростовується наступним. Зі змісту поданих до суду довіреностей від 03.02.2006р. виданої ОСОБА_5, та від 17.03.2006 р. виданої позивачем ОСОБА_1, вбачається, що останні є односторонніми правочинами, які вчинялись безпосередньо зазначеними особами, а не відповідачем ОСОБА_3 Наведене в свою чергу повністю спростовує доводи позивачів про вчинення відповідачкою зазначених правочинів, що в свою чергу вказує на відсутність підстав для визнання зазначених довіреностей недійсними. При цьому зі змісту довіреностей від 03.02.2006 р.,  виданої ОСОБА_5, та від 17.03.2006 р., виданої позивачем ОСОБА_1, вбачається, що про наявність останніх позивачам, в т.ч. ОСОБА_2, було відомо безпосередньо в день вчинення зазначених правочинів, що спростовує доводи позивачів про те, що лише в грудні 2009 року їм стало відомо про наявність довіреностей, а відтак про порушення своїх прав.  Пояснив, що із змісту довіреностей від 03.02.2006р., виданої ОСОБА_5, та від 17.03.2006 р.,  виданої позивачем ОСОБА_1, вбачається, що представником зазначених осіб була ОСОБА_3. Довірителями було визначено обсяг повноважень ОСОБА_3, в тому числі її було уповноважено здійснювати розпорядження всім майном, що належало довірителям, що відповідає вимогам  ст.239 ЦК України.  На момент укладання договору купівлі-продажу ОСОБА_3,  діяла як представник продавців, зокрема позивача ОСОБА_1, та не була обмежена у наданих повноваженнях на укладання зазначеного правочину від імені вказаного позивача  і доказів про зворотнє позивачами не подано. В свою чергу наведене вказує на те, що ОСОБА_3,  діючи від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності жодним чином не порушувала та не могла порушити його прав, оскільки не перевищувала обсяг наданих їй повноважень. ОСОБА_5,   продовжує надалі проживати у квартирі, співвласником якої він раніше був. Обізнаність ОСОБА_5, про факт продажу квартири підтверджується змістом дублікату договору купівлі-продажу в якому зазначено, що ОСОБА_5,  одержав цей дублікат замість втраченого договору .

Пояснив, що будь – яких прав та інтересів позивача ОСОБА_2 вчиненням довіреностей на ім'я ОСОБА_3,  не порушено. Так само не порушено прав та законних інтересів ОСОБА_2 вчиненням правочину щодо розпорядження квартирою АДРЕСА_1 в смт.Теофіполь, власником або співвласником якої ОСОБА_2 не була, і доказів про зворотнє суду якою не подано.  ОСОБА_3,  є спадкоємцем за заповітом ОСОБА_5, що підтверджується витягом з реєстру .№3408492 від 03.02.2006 р.,  та копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом. На підставі викладеного, просив застосувати до позивачів позовну давність та як наслідок відмовити у позові, в тому числі із цих підстав.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку проте, що позов задоволенню не підлягає  з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права  або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг  позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовної заяви в зв’язку з пропуском строків позовної давності.

На підтвердження обставин того, що позивачі знали про  довіреності  № 288 від 03.02.2006 року та № 763 від 17.03.2006 року, видані Теофіпольською державною нотаріальною конторою від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на ім’я ОСОБА_3 представник відповідача надав копії цих довіреностей.

Довіреность № 288 від 3 лютого 2006 року у зв’язку з хворобою ОСОБА_5 була посвідчена  державним нотаріусом в Теофіпольській ЦРЛ та на прохання ОСОБА_5, підписана ОСОБА_2 Вказана довіреність   надана ОСОБА_3, якою вона уповноважувалась розпоряджатися майном , що належить ОСОБА_5

Довіреність № 763 від 17 березня 2006 року була підписана ОСОБА_1, за якою він уповноважував ОСОБА_3, розпоряджатися майном , що належить йому. Твердження ОСОБА_5, та його представника про те, що у нього було викрадено  паспорт та видано довіреність без його участі в судовому засіданні свого підтвердження не знайшли. Позивач та його представник не надали суду доказів, що підтверджують вказану обставину.

Відповідно до наданої позивачем дублікату договору купівлі – продажу від 1 грудня 2006 року, 14 грудня 2009 року ОСОБА_1 виданий   дублікат Договору купівлі продажу замість втраченого.

Виходячи з наведених обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2, та ОСОБА_5, знали про наявність довіреностей № 288 від 03.02.2006 року та № 763 від 17.03.2006 року, видані Теофіпольською державною нотаріальною конторою від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на ім’я ОСОБА_3 та  договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, що укладений 1 грудня 2006 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_1 посвідчений державним нотаріусом Теофіпольської держнотконтори 01.12.2006 року та зареєстрований у реєстрі вчинення нотаріальних дій за № 3311,  в день укладення цих документів.

Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

На підставі викладеного, враховуючи, що позивачі не вказали поважної причини пропуску строку позовної давності, суд рахує, що позовна заява задоволенню не підлягає в зв’язку з пропуском строку позовної давності.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 256,257,261,267 ЦК України,  ст. 10,  212 – 215 ЦПК України, районний суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсною довіреності, визнання недійсним договору купівлі – продажу квартири по АДРЕСА_1, в зв’язку з пропуском строку позовної давності.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана на протязі десяти днів з дня проголошення рішення через Теофіпольський районний суд до апеляційного суду Хмельницької області. Особи, які не були присутні  під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                         Головуючий:   підпис

З ОРИГІНАЛОМ ВІРНО.

Суддя Теофіпольського

     районного суду                                                                             С.П. Дручкова