Справа № 2-5092/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

27 вересня 2010 року                                 Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого судді                                         Івасюти Л.В.

                при секретарі                                               Зінчук А.О.

                за участю відповідача                               ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Волинської обласної дирекції до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

      29.04.2010 року відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» в особі Волинської обласної дирекції (надалі - ВАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

       Позовні вимоги мотивує тим, що 23 серпня 2005 року між ним та відповідачем був укладений кредитний договір № 014/11-01/7086, згідно якого ВАТ «Аваль» надав відповідачу споживчий кредит в сумі 29 890,00 доларів США на 240 місяців з 23.08.2005 року по 22.08.2025 року.

    Відповідно до заяви на видачу готівки № К 8/3 від 25.08.2005 року банком було надано відповідачу кредитні кошти в сумі 29 890,00 доларів США. Відповідно до п.п. 1.3., 1.5. договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником щомісячно згідно графіка погашення заборгованості. Однак, відповідачем ОСОБА_1 систематично не виконуються умови кредитного договору і порушуються строки погашення кредиту, що є невиконанням умов договору зі сторони позичальника. При таких обставинах, згідно п.6.5 Договору установа банку має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані відсотки за користування кредитом та неустойки.

      Згідно п. 9.1. Договору за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

 Станом на 23.04.2010 року за відповідачем  рахується заборгованість за кредитом – 27 954,27 доларів США, в тому числі заборгованість за відсотками – 1377,60 доларів США, пеня – 10 955,32 грн.,  а всього заборгованість відповідача складає 29 331,87 доларів США  та 10 955,32 грн., що по курсу Національного банку України станом на  23.04.2010 року становить 243 433, 86 грн. Крім того,  відповідно до ст. 533 ЦК України,  відповідачу було нараховано 1 162,39 грн. витрат на конвертацію валюти. Позивачем відповідачу направлялась претензія № 5816 від 07.12.2009 року з вимогою повернути заборгованість за кредитним договором, але вона залишилась без задоволення.

Покликаючись на вищенаведене, позивач просив суд стягнути з відповідача в його користь 244 596,25 грн. заборгованості  за  кредитним договором   № 014/11-01/7086 від 23 серпня 2005 року , що еквівалентно станом на 23.04.2010 року 29 331,87 доларів США, та 12117,71 грн., а також стягнути судові витрати по справі.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, однак подав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

    Відповідно до ст.ст. 526-527, 530 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

    Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, наслідками порушення боржником зобов’язання щодо повернення чергової частини суми позики, є право позикодавця вимагати дострокове повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів належних йому.

    З матеріалів справи вбачається, що 23 серпня 2005 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № 014/11-01/7086, згідно якого ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» надав відповідачу споживчий кредит в сумі 29 890,00 доларів США на 240 місяців з 23.08.2005 року по 22.08.2025 року. Згідно заяви на видачу готівки №К 8/3 від 25.08.2005 року банком було надано відповідачу кредитні кошти в сумі 29 890,00 доларів США. Відповідно до п.п. 1.3., 1.5. договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником щомісячно згідно графіка погашення заборгованості, що вбачається з додатку № 1 кредитного договору № 014/11-01/7086 від 23.08.2005р.(а.с. 9)     Судом встановлено, що банк взяті на себе зобов’язання по кредитному договору виконав в повному об’ємі, однак, відповідачем ОСОБА_1 систематично не виконувались умови кредитного договору і порушувались строки погашення кредиту, що є невиконанням умов договору зі сторони позичальника. При таких обставинах, згідно п.6.5 Договору установа банку має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані відсотки за користування кредитом та неустойки. Позивачем відповідачу направлялась претензія № 5816 від 07.12.2009 року з вимогою повернути заборгованість за кредитним договором, але вона залишилась без задоволення.

      Згідно п. 9.1. Договору за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

     Згідно розрахунку ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» вбачається, що станом на 23.04.2010 року за відповідачем  рахується заборгованість за кредитом – 27 954,27 доларів США, в тому числі заборгованість за відсотками – 1377,60 доларів США, пеня – 10 955,32 грн.,  а всього станом на час звернення до суду заборгованість відповідача складає 29 331,87 доларів США  та 10 955,32 грн., що по курсу Національного банку України станом на  23.04.2010 року становить 243 433, 86 грн. (а.с.17)

    Відповідно до ст.533 ЦК України грошове зобов’язання має бути виконано у гривнях. Сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.    

    Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

    В задоволенні вимоги про стягнення з відповідача додаткових витрат  на конвертацію валюти слід відмовити за безпідставністю.

    В зв’язку з тим, що спір доведено до суду з вини відповідача, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення слід стягнути з відповідача в користь позивача у відповідності до ст.88 ЦПК України.

    За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити, стягнути з  відповідача в користь позивача 243 433, 86 грн. заборгованості за кредитним договором  та судові витрати по справі.

    Керуючись ст.ст. 8, 10, 60, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 533, 553, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Волинської обласної дирекції  243 433, 86 грн. (двісті сорок три тисячі чотириста тридцять три гривні вісімдесят шість копійок) заборгованості за кредитним договором № 014/11-01/7086 від 23 серпня 2005 року та 1820грн. (одна тисяча вісімсот двадцять гривень ) судових витрат по справі.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.  У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду                                           Л.В. Івасюта