Справа № 22ц/5204                                             Головуючий в 1 інст. Сингаївський

Категорія 19                                                               Доповідач  Микитюк                                                        

УХВАЛА

                                 Іменем України

11 жовтня 2010 року        Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:    

                    головуючого                    Микитюк О.Ю.          

                            суддів                    Товянської О.В.,                                                 Жизневської А.В..                                    

        при секретарі                   Сапінській Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк”, приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання договору іпотеки недійсним та зняття обтяжень з майна

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 09 липня 2010 року,

                    встановила:

В лютому 2010 року ПАТ комерційний банк „ПриватБанк” звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, в якій просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №МІ-168-07 від 15.01.2008 року в розмірі 70688,53 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 563316.88 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки: трикімнатну квартиру №АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0225 га за цією ж адресою шляхом продажу позивачем предмету іпотеки з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з будь-якою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також з наданням позивачу всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. В обґрунтування позову позивач зазначив, що 15 липня 2007 року ПАТ КБ „ПриватБанк” уклало з ОСОБА_2 кредитний договір на суму 900000 доларів США. ОСОБА_2 порушила графік погашення кредиту, що надає банку право достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. В забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов’язань за кредитним договором ОСОБА_4 передала банку в іпотеку належну їй на праві власності квартиру та земельну ділянку, про що 14 січня 2008 року був укладений договір іпотеки. Відповідно до ст.33 Закону України „Про іпотеку” позивач бажає задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою судового засідання від 29 березня 2010 року (а.с.45) до участі в справі в якості співвідповідачів судом притягнуті приватний нотаріус ОСОБА_3. та ОСОБА_2

В березні 2010 року ОСОБА_4 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою. Просила визнати недійсним договір іпотеки від 14 січня 2008 року на підставі ст.215 ЦК України, а також зняти з майна обтяження. В обґрунтування позову зазначила, що земельна ділянка по вул.Б.Тена, 73-а в м.Житомирі перебуває у спільній власності її та ОСОБА_5, але передана в іпотеку без згоди останньої. Земельна ділянка не включена до опису майна, що передається в іпотеку, обтяження на земельну ділянку не накладено.

       Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 09 липня 2010 року первісний позов задоволено, в зустрічному позові відмовлено за безпідставністю.    

 В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, зокрема ст.ст.6, 39 Закону України „Про іпотеку” та ст.33 ЦПК України.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що 28 грудня 2007 року ОСОБА_2 на підставі письмової угоди отримала у ПАТ КБ „ПриватБанк” кредит в сумі 90000 доларів США. В забезпечення виконання зобов’язань за даним кредитним договором 14 січня 2008 року між ОСОБА_4 та ПАТ КБ „ПриватБанк” був укладений нотаріально посвідчений договір іпотеки, предметом якого згідно пунктів 7, 8 договору (а.с.76,77) є  трикімнатна квартира №АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,0225 га за цією ж адресою.

Право власності на квартиру зареєстровано за ОСОБА_4 19.10.2006 року на підставі договору купівлі-продажу від 12.05.2006 року (а.с.55), а право власності на земельну ділянку зареєстровано 28.12.2007 року на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 28.12.2007 року (а.с.59). Вказане майно відповідає вимогам до предмету іпотеки, визначеним у ст.5 Закону України „Про іпотеку”.

Відповідно до п.1.12 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року №43 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04 червня 1999 року №354/3647 (із наступними змінами) складання державного акту на право власності на земельну ділянку проводиться після перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки. Земельна ділянка по вул.Б.Тена, 73-а площею 0,0225 га виділена в натурі, що підтверджується чинним державним актом від 28.12.2007 року, і право власності на неї зареєстроване як на окремий об’єкт нерухомості. Частиною 2 ст.6 Закону України „Про іпотеку” передбачено, що за умови виділення частки в спільному майні в натурі та реєстрації права на неї як на окремий об’єкт нерухомості співвласник майна має право передати його в іпотеку без згоди інших співвласників.

При укладенні договору іпотеки дотримані вимоги ч.4 ст.6 Закону України „Про іпотеку” - квартира передана в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована.

У спірному договорі іпотеки містяться всі істотні умови, передбачені ч.1 ст.18 Закону України „Про іпотеку”. Вартість предмету іпотеки  та складання опису предмета іпотеки у вигляді окремого документа не є істотними умовами, а тому відсутність в договорі відомостей про вартість земельної ділянки та відсутність опису земельної ділянки не є підставою для застосування ч.2 ст.18 Закону України „Про іпотеку”.

14 січня 2008 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна зареєстрована заборона відчуження на квартиру і земельну ділянку, які є предметом іпотеки (а.с.96,97).

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у зустрічному позові.

ОСОБА_2 порушила умови кредитного договору і за станом на 23.12.2009 року заборгувала  ПАТ КБ „ПриватБанк” 563316 грн.88 коп.

Наслідком порушення позичальником договору про повернення позики частинами є право позикодавця вимагати дострокового повернення частини позики в разі прострочення повернення чергової частини (ч.2 ст.1050 ЦК України).

Відповідно до ч.1, 5 ст.33 Закону України „Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вартість квартири №АДРЕСА_1 становить 512335грн.13коп.(а.с.81), а вартість земельної ділянки площею 0,0225 га за цією ж адресою – 64337грн.00 коп.(а.с.90).

Таким чином, вимоги ПАТ КБ „ПриватБанк” ґрунтуються на матеріальному законі та умовах договорів (п.2.3.3. кредитного договору, п. 18.8 договору іпотеки).

Висновок суду першої інстанції  про наявність підстав для задоволення первісного позову є правильним.

Згідно принципу диспозитивності цивільного судочинства суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог (ч.1 ст.11 ЦПК України). В позовній заяві ПАТ КБ „ПриватБанк” не заявляв вимогу про визначення початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, тому посилання апелянта на порушення судом вимог ст.39 Закону України „Про іпотеку” є безпідставними.

Справа розглянута судом за участю відповідача ОСОБА_2, яку суд притягнув до участі в справі за клопотанням ОСОБА_1(а.с.45, 62-63, 104-105, 108-109). Зазначення ОСОБА_2 в мотивувальній частині рішення як третьої особи на законність рішення не впливає, така описка може бути виправлена в порядку ст.219 ЦПК України.

Рішення ухвалено із дотриманням норм матеріального та процесуального права і залишається без змін.

    Керуючись   ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 314, 315, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

              ухвалила:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Залишити без змін рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 09 липня 2010 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                              

Головуюча:                 Судді: