Судове рішення #11393284

Справа №22ц- 922/10                                      Суддя першої інстанції – Тихонова Н.С.

Категорія 57                                                     Суддя-доповідач апеляційного суду – Данилова О.О.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем      України

5 серпня  2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого  -  Данилової О.О.,

суддів – Буренкової К.О., Довжук Т.С.,

при  секретарі судового засідання – Голубкіній О.О.  

за участю представника позивачки – ОСОБА_2

та  представника відповідача – Богданова Б.Ф.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу

                                                     за апеляційними скаргами

представника ОСОБА_4 та

Департаменту праці та соціального захисту населення  виконавчого комітету Миколаївської міської ради

на постанову Ленінського  районного суду м. Миколаєва від  30 листопада 2009 року  у справі  за позовом

ОСОБА_4

  до Управління соціальних виплат та компенсацій Департаменту  праці та соціального захисту населення  виконавчого комітету Миколаївської міської ради  (далі -  Управління) , Головного Управління Державного Казначейства України в Миколаївській області ( далі –Держказначейство)

про визнання дій  неправомірними  та   стягнення  недоплаченої допомоги по догляду за дитиною

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2009 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до Управління та Держказначейства,  в якому зазначала, що відповідно до положень Закону України від 18 січня 2001 року № 2240-Ш «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» ( далі – Закон №2240-Ш ) вона,  яка мати ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та особа, застрахована в системі загальнообов’язкового державного страхування, має право на щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі  прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Посилаючись на те, що в період з липня 2007 року по грудень 2008 року вона отримувала цю допомогу в розмірі меншому, ніж передбачено згаданим Законом, і відповідач відмовився перерахувати розмір допомоги, ОСОБА_4  просила визнати таку відмову незаконною та стягнути з відповідача  5316 грн. недоплаченої допомоги  за період з 1 липня 2007 року по 31 грудня 2008 року, а також стягнути 500 грн. моральної шкоди  та судові витрати.

В суді представництво інтересів відповідача здійснював Департамент праці та соціального захисту населення виконкому Миколаївської міської ради.

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 листопада  2009 року  позовні вимоги задоволено частково. Дії Управління по виплаті ОСОБА_4  щомісячної  допомоги  по догляду за дитиною з 9 липня 2007 по 31 грудня 2007 року та відмова у здійснені перерахунку за цей період визнані протиправними. Відповідача  зобов’язано  перерахувати та провести виплату  заборгованості  по допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до статті 15 Закону України від 21 листопада 1992 року № 2811-ХП «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» ( далі – Закон № 2811-ХП )  у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до 6 років за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року. В іншій частині позову відмовлено.

Сторони не погодились з рішенням суду  в різних  частинах і  його оскаржили.

Представник ОСОБА_4 не погодився з рішенням суду в частині відмови у позові та просив рішення суду в цій частині скасувати, задовольнивши вимоги в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Департамент просив скасувати рішення в частині задоволеного позову та відмовити у позові, посилаючись на невідповідність цих висновків вимогам бюджетного законодавства.

Апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачка є матір'ю ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1,  і є особою, застрахованою в системі  загальнообов’язкового державного страхування.

З 1 січня 2007 року позивачка набула право на отримання  допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно  статті 42 Закону №2240-ІІІ (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).

          Статтею 43 Закону №2240-Ш  встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

          Пунктом 7 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»,  дію статті 43 Закону України  №2240-Ш  на 2007 рік було зупинено.  А абзацом 3 частини 2 статті 56 цього закону  встановлено інший розмір допомоги по догляду за дитиною, який  у 2007 році для застрахованих осіб  не мав бути меншим, ніж 23 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

          Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року пункт 7 статті 71  та абзац третій частини 2 статті 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

  Отже, спірні відносини з 1 січня по 9 липня 2007 року регулюються відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 56  Закону "Про державний бюджет України на 2007 рік", а з 9 липня по  31  грудня  2007  року   - відповідно до статті 43 Закону № 2240-Ш.

Але,  протягом всього 2007 року Управління  нараховувало та виплачувало позивачці допомогу по догляду за дитиною з урахуванням положень пункту 7 статті 71 та абзацу третього частини 2 статті 56 Закону «Про державний бюджет України на 2007 рік».  

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що дії Управління по нарахуванню та виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку   в розмірі меншому за розмір прожиткового мінімуму з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року є протиправними та зобов’язав відповідача  перерахувати та виплатити  позивачці  різницю за цей період.

Але, визначаючи норму права, за якою розглянуто спір, суд помилково послався на статтю 15  Закону України від 21 листопада 1992 року №2811-ХІІ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», яка регулювала правовідносини  по надання допомоги особам, не застрахованим у системі загальнообов’язкового державного страхування.

Отже, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Доводи апелянта про те, що суд незаконно відмовив їй в частині позову за період   з травня по грудень 2008 року , колегія суддів вважає необґрунтованими.

Законом України від 28 грудня 2007 року  «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»  ( пункт 23 розділу П)  прийнято нову редакцію статті 15 Закону №2811-ХП.  

У відповідності до цієї норми допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.

Також, із  Закону №2811-ХІІ були  виключені норми,  за якими право на отримання допомоги за цим  законом мали лише особи - незастраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Ці зміни не конституційними не визнано.

Водночас, пунктом 25 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»    було виключено статтю 43 Закону №2240, яка встановлювала інший розмір допомоги за дитиною до досягнення нею трирічного віку для осіб - застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

    Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008  від 22 травня 2008 року положення пункту 25 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до Закону №2240-ІІІ були визнані неконституційними.

Таким чином, в період з 1 січня по 22 травня 2008 року розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку для осіб, застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування , регулювався статтею 15 Закону № 2811-ХІІ, а з 22 травня 2008 року  спірні правовідносини регулювалися також і статтею 43 Закону № 2240-ІІІ.

Вирішальним  у подоланні колізії законів, що мають однакову юридичну силу та по-різному встановлюють розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,  є питання пріоритету  законів.

За наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, пріоритет має той закон, який прийнято пізніше ( рішення  Конституційного Суду України від 3 жовтня 1997 року №4-зп у справі про набуття чинності Конституції України).

          Нову редакцію статті 15 Закону № 2811-ХІІ  прийнято 28 грудня 2007 року. Стаття  43 Закону № 2240-ІІІ  діяла у часі раніше, а, крім того, обов'язок визначати розмір та сплачувати допомогу покладала не на органи соціального захисту населення, а на Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.  

Отже,  пріоритетним  у застосуваннія до спірних правовідносин  у 2008 році є стаття 15 Закон №2811-ХІІ в редакції від 28 грудня 2007 року .

Таким чином,  суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що,  виплачуючи ОСОБА_4 у 2008 році допомогу  за статтею 15 Закону №2811-ХІІ,  відповідач діяв відповідно до закону та в межах  своїх повноважень.

 Не можуть бути прийняті до уваги і посилання  позивачки на незаконність відмови у стягненні  судових витрат.

Відповідно до правил статті 94 КАС України  стороні, на користь якої ухвалене рішення, присуджуються  ті судові витрати, які нею були здійснені, що документально підтверджено.   Доказів здійснення судових витрат матеріали справи не містять.

Представник апелянта ОСОБА_4 не надав апеляційному суду і доказів, які б спростовували висновки суду в частині  відмови у   відшкодуванні моральної шкоди.

Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги Департаменту щодо відсутності бюджетних коштів для повної реалізації програми на повну виплату  допомоги по догляду за дитиною, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору. Проблеми надання бюджетних коштів Департаменту для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і тому судом не розглядалися.

 Таким чином,  підстав для скасування судового рішення з ухваленням по справі  нового рішення, колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями  309, 316 ЦПК України, колегія суддів,

                                   

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційні скарги Департаменту праці та соціального захисту населення  м. Миколаєва  та   ОСОБА_4 відхилити.

Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва   від 11 листопада 2009 року  в частині покладення на Управління соціальних виплат і компенсацій Ленінського району Департаменту праці та соціального захисту населення виконкому Миколаївської міської ради  обов’язку  призначити,  донарахувати та виплатити ОСОБА_4 недоотриману нею допомогу за період  з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року   змінити та викласти в такій редакції.

Зобов'язати   Управління соціальних виплат і компенсацій Ленінського району департаменту праці та соціального захисту населення виконкому Миколаївської міської ради   перерахувати та виплатити ОСОБА_4  щомісячну допомогу по догляду за дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період    з 9 липня по 31 грудня 2007 року  відповідно до статті  43  Закону України від 18 січня 2001 року № 2240-Ш «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

В іншій частині судове рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий:                                         судді:

Ў Справа №22ц- 922/10                                      Суддя першої інстанції – Тихонова Н.С.

Категорія 57                                                     Суддя-доповідач апеляційного суду – Данилова О.О.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем      України

5 серпня  2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого  -  Данилової О.О.,

суддів – Буренкової К.О., Довжук Т.С.,

при  секретарі судового засідання – Голубкіній О.О.  

за участю представника позивачки – ОСОБА_2

та  представника відповідача – Богданова Б.Ф.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу

                                                     за апеляційними скаргами

представника ОСОБА_4 та

Департаменту праці та соціального захисту населення  виконавчого комітету Миколаївської міської ради

на постанову Ленінського  районного суду м. Миколаєва від  30 листопада 2009 року  у справі  за позовом

ОСОБА_4

  до Управління соціальних виплат та компенсацій Департаменту  праці та соціального захисту населення  виконавчого комітету Миколаївської міської ради  (далі -  Управління) , Головного Управління Державного Казначейства України в Миколаївській області ( далі –Держказначейство)

про визнання дій  неправомірними  та   стягнення  недоплаченої допомоги по догляду за дитиною

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційні скарги Департаменту праці та соціального захисту населення  м. Миколаєва  та   ОСОБА_4 відхилити.

Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва   від 11 листопада 2009 року  в частині покладення на Управління соціальних виплат і компенсацій Ленінського району Департаменту праці та соціального захисту населення виконкому Миколаївської міської ради  обов’язку  призначити,  донарахувати та виплатити ОСОБА_4 недоотриману нею допомогу за період  з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року   змінити та викласти в такійредакції.

Зобов'язати   Управління соціальних виплат і компенсацій Ленінського району департаменту праці та соціального захисту населення виконкому Миколаївської міської ради   перерахувати та виплатити ОСОБА_4  щомісячну допомогу по догляду за дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період    з 9 липня по 31 грудня 2007 року  відповідно до статті  43  Закону України від 18 січня 2001 року № 2240-Ш «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

В іншій частині судове рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий:                                         судді:

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація