ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2010 року                                                                           Справа № 2а-293/10/0701

Суддя Берегівського районного суду Закарпатської області Гецко Ю. Ю., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора АП ВДАІ та АТІ м. Мукачево Красікова М. А. про скасування постанови АО 031486 від 30.03.2009 року у справі про адміністратвине правопорушення,

встановив:

01 жовтня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання незаконною та скасування постанови АО 031486 від 30.03.2009 року про накладення адміністративного стягнення за порушення Правил дорожнього руху, згідно якої відповідач інспектор АП ВДАІ та АТІ з обслуговування міста Мукачево в Закарпатській області притягнув позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та піддав його адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 300 грн.

На обґрунтування позовних вимог вказав, що з данною постановою погодитися не може оскільки він ніякого правопорушення не скоював і постанова складена на нього необгрунтовано, оскільки 18 березня 2009 року він дійсно керував транспортним засобом Мерседес д.н.з. НОМЕР_1 в с. Н. Коропець Мукачівського району Закарпатської області, але нікого порушення правил дорожнього руху не скоював, не перевищував швидкісний режив встановлений в населеному пункті і взагалі не бачив нікого із працівників ДАІ.

Позивач в судове засідання не з’явився однак подав до суду письмову заяву в якій просить у звязку з неможливістю взяти участь у розгляді справі, провести розгляд у письмовому провадженні. Зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.  

Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача – суб’єкта владних повноважень, належних чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд, дослідивши письмові докази у справі та вислухавши пояснення позивача, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Встановлено, що 30 березня 2009 року інспектором АП ВДАІ та АТІ з обслуговування міста Мукачево Красіков М. А. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії А0 № 031486, відповідно до якої, ОСОБА_1 18.03.2009 року о 15 годині 48 хв. в с. Н. Коропець Мукачівського району керуючи транспортним засобом Мерседес д.н.з. НОМЕР_1 перевищив встановлену швидкість на 37 км/год, тобто рухалась зі швидкістю 97 км/год..

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь – які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова) особа встановлює наявність чи відсутність адміністативного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.  

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленим статтями 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно зазначити докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.  

Відповідачем, не з'ясовано всіх обставин відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, не подано до суду доказів та не зазначено обставин, які підтверджують наявність складу правопорушення та спростовують пояснення ОСОБА_1, і які б дозволили вказати на достовірність фіксації швидкості саме автомобіля на якому рухався позивач, а тому спростувати пояснення позивача немає можливості, і будь-які сумніви з приводу наявності вини водія транспортного засобу трактуються на користь водія, оскільки наявні у справі докази, зокрема постанова й протокол не дають підстав для висновку про скоєння ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Разом з тим, відповідач як суб’єкт владних повноважень мав би, використовуючи свої повноваження, зібрати докази, які підтверджували б наявність складу адміністративного правопорушення та спростували свідчення позивача, тобто не тільки продемонструвати дані вимірювального засобу позивач та скласти протокол, а й, враховуючи, що даний пристрій, відповідно до методичних рекомендацій є радіолокаційним відео записуючим вимірювачем швидкості та забезпечує здійснення відеозапису або фотографування, однак відповідач не надав суду результатів такого фіксування. Разом з тим, відповідачем навіть не було вжито заходів для встановлення свідків, які б могли підтвердити обставини викладені у протоколі про вчинення правопорушення, хоча об’єктивно останнній мав таку можливість з урахуванням місця та часу даної події.

Крім того, не надано суду і сертифікату про підтвердження допуску визначення швидкості транспортного засобу вимірювальним приладом «ВІЗИР» за № 0812337, не представлено свідоцтво повірку щодо придатності його до застосування, не вказано про похибки при вимірюваннях, оскільки позивачем стверджено, що він рухався в потоці інших автомобілів.

Таким чином, судом  не встановлено яким чином давав оцінку та досліджував докази  відповідач, на підставі яких прийшов до висновку і виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення та піддав позивача адміністративному стягненню за перевищення встановленого обмеження швидкості більш як на двадцять кілометрів на годину, при цьому, у  відповідності до вимог чинного адміністративного судочинства, зокрема ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на суб’єкта владних повноважень, тобто на відповідача, відсутність якого без поважних причин та неподання суду жодних заперечень проти адміністративного позову,  дає суду підстави вважати, що відповідач не бажає підтверджувати свої дії у відкритому судовому засіданні, а тому суд вирішує справу на основі наявних у справі доказів та показів.

Тому, суд вважає, що відповідачем не проведено всебічного, повного та об’єктивного дослідження та зібрання фактичних даних по справі, а тому враховуючи вищевикладені обставини та порушення допущені відповідачем при винесенні постанови,  суд дійшов висновку про обґрунтованість твердження позивача та про безпідставність винесеної відносно нього постанови і накладення адміністративного стягнення в зв’язку із недоведеністю його вини та відсутністю складу зазначено в постанові адміністративного правопорушення.  

Пунктом 1 статті 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в зв’язку з відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі ст. ст. 7-14, 18, 19, 24, 143, 146, 158, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 33, ч. 1 ст. 122, ст. ст. 251, 258, 280, 283, 284 КпАП України, суд,

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Поновити строк на оскарження постанови АО 031486 від 30.03.2009 року.

Визнати протиправною і скасувати постанову серії  АО 031486 інспектора АП ВДАІ та АТІ з обслуговування міста Мукачево ГУ МВС України в Закарпатській області Красікова М. А. від 30 березня 2009 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 грн. на ОСОБА_1.

Постанова оскарженню не підлягає.  

    Суддя:                                     Гецко Ю. Ю.