Справа № 11- 683/2010 р. Головуючий у І інстанції Мурашко І.А.
Категорія ст. 186 ч.2 КК Доповідач Щербаков О.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого Щербакова О.С.
суддів Демченка О.В., Трейтяк О.П.
з участю прокурора Щербака О.В.
захисника ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 липня 2010 року.
Цим вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, який має неповнолітню дитину 2007 року народження, не працюючий, раніше судимий: 13.08.1996 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ч.2 ст.143 КК України до 2 років позбавлення волі; 21.06.1999 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ч.3 ст.117, ч.3 ст.118, ст.42 КК України до 6 років позбавлення волі; 19.10.1999 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ч.2 ст.140, ч.3 ст.140, ч.2 ст.215-3, ч.2 ст.86, ч.2, ч.3 ст.42, ст.43 КК України до 9 років 3 місяців позбавлення волі; звільнений 29.04.2006 року відповідно до постанови Уманського міського суду Черкаської області умовно-достроково на не відбутий строк покарання 2 роки 24 дні,-
засуджений за ч.2 ст.186 КК України із застосуванням ст.69 КК України та йому призначено покарання у виді 3 років 8 місяців позбавлення волі.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець с. Южний Дерчагівського району Харківської області, українець, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, не працюючий, раніше судимий: 26.03.1997 року Новозаводським районним судом м.Чернігова за ч.2 ст.140, ч.1 ст.190, ст.42, ст.44 КК України до 3 років 9 місяців позбавлення волі; звільнений 16.06.2000 року відповідно до постанови Червонозаводського районного суду м. Харкова на підставі ст.8 Закону України “Про амністію” від 11.05.2000 року, який проживає за адресою: АДРЕСА_2, зареєстрований: АДРЕСА_3,-
засуджений за ч.2 ст.186 КК України із застосуванням ст.69 КК України до покарання у виді 3 років 4 місяців позбавлення волі.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженець м. Корюківка Чернігівської області, українець, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, працює малярем-штукатуром на ПП „Ремжитлосервіс”, раніше судимий: 06.02.1998 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ч.3 ст.81, ч.2 ст.140, ч.2 ст.17, ч.3 ст.140, ч.3 ст.140, ч.3 ст.141, ст.44, ст.42 КК України до 3 років позбавлення волі; 06.11.1998 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ч.3 ст.140, ч.3 ст.42 КК України до 3 років 4 місяців позбавлення волі; 10.08.2001 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ч.3 ст.140, ч.2 ст.141, ст.42, ст.43 КК України до 4 років позбавлення волі; звільнений 07.03.2005 року по відбуттю строку покарання, який проживає за адресою: АДРЕСА_4, -
засуджений за ч.2 ст.186 КК України із застосуванням ст.69 КК України до покарання у виді 3 років 2 місяців позбавлення волі.
Питання про речові докази вирішено у відповідності до ст. 81 КПК України.
Як встановив суд, 01.04.2010 року, у вечірній час, ОСОБА_3, за попередньою змовою з ОСОБА_2 та ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, знаходячись біля будинку № 68, що по вул. П’ятницькій у м. Чернігові, застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров’я ОСОБА_5, відкрито викрали мобільний телефон марки „Нокія 1600” вартістю 300 грн. з сім-карткою оператора мобільного зв’язку „Київстар” вартістю 25 грн. та грошовими коштами на її рахунку у сумі 3 грн., а всього майна на загальну суму 328 грн., що належить ОСОБА_5
В апеляції засуджений ОСОБА_2 не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію своїх дій, просить вирок суду змінити та застосувати до нього ст. 75, 76 КК України, встановивши максимально можливий іспитовий термін, достатній для виправлення і перевиховування без ізоляції від суспільства. Просить врахувати його щире каяття, сприяння слідству у встановленні істини, знаходження на утриманні непрацездатної матері та позитивну характеристику за місцем проживання. Зазначає, що потерпілому відшкодовано шкоду в повному обсязі , останній не має до нього претензій матеріального чи морального характеру, просить суворо не карати та не позбавляти волі.
Засуджений ОСОБА_3 в своїй апеляції, щиро розкаюючись, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію своїх дій, просить вирок суду змінити, застосувавши до нього ст.ст. 75, 76 КК України, встановивши максимальний іспитовий строк, достатній для виправлення і перевиховання без ізоляції від суспільства. Зазначає, що потерпілому відшкодовано всі збитки та останній не має ніяких претензій, також судом не взято до уваги, що в органи дізнання він явився сам та не збирався переховуватися. Також вказує, що хоча він офіційно розлучений, але на його утриманні знаходяться дружина та малолітній син 2007 року народження.
Вирок суду щодо ОСОБА_4 ніким з учасників процесу не оспорюється.
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_2, захисника, які підтримали доводи викладені в апеляції та просили їх задовольнити, думку прокурора, який вважав вирок законним та обґрунтованим, а апеляції такими, що не підлягають задоволенню, перевіривши кримінальну справу, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляцій засуджених.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам й підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, що не оспорюється в апеляціях.
Судом вірно кваліфіковано дії ОСОБА_2 за ч.2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб. Також вірно кваліфіковано дії ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.
Покарання ОСОБА_2 призначено у відповідності до вимог ст. ст. 65, 66 КК України.
Як вбачається з вироку, суд призначив більш м'яке покарання, ніж передбачено санкцією статті, яка передбачає відповідальність за вчинені злочини законом, з застосуванням ст. 69 КК України. Суд врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини справи, відсутність цивільного позову потерпілого; що шкода заподіяна злочином потерпілому відшкодована та думку потерпілого з приводу призначення покарання засудженому, що потерпілий до засудженого не має ніяких претензій; особу винного – його вік, сімейний стан, а саме наявність у нього матері похилого віку; що він працює; формально позитивну характеристику за місцем проживання, позитивну характеристику за місцем роботи; обставини, що пом’якшують покарання – щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку та обставини, що обтяжують покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння.
Покарання ОСОБА_3, призначено у відповідності до вимог ст. ст. 65, 66 КК України.
Як вбачається з вироку, суд з застосуванням ст. 69 КК України призначив більш м'яке покарання, ніж передбачено санкцією статті, яка передбачає відповідальність за вчинені злочини.
Суд врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини справи, відсутність цивільного позову потерпілого, відшкодування потерпілому шкоди заподіяної злочином та відсутність претензій з боку потерпілого, особу винного - його вік, сімейний стан, наявність у нього неповнолітньої дитини, його стан здоров’я, формально позитивну характеристику за місцем реєстрації, дані про його притягнення до адміністративної та кримінальної відповідальності, що підсудний неодноразово засуджувався, в тому числі за злочини проти власності; обставини, що пом’якшують покарання підсудному - щире каяття, з’явлення із зізнанням, добровільне відшкодування завданого збитку; обставини, що обтяжують покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння.
Всі доводи викладені в апеляціях засуджений були враховані судом при постановленні вироку.
Оцінивши всі обставини справи у сукупності, суд обґрунтовано призначив ОСОБА_2 та ОСОБА_3 саме такий строк та вид покарання.
Підстав для зміни вироку суду та пом’якшення покарання, як про це йдеться у апеляції засуджених, колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного, керуючись ст.365, 366 КПК України, колегія суддів ,-
УХВАЛИЛА:
Апеляції засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 липня 2010 року щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 – без змін.
СУДДІ:
ДЕМЧЕНКО О.В. ЩЕРБАКОВ О.С. ТРЕЙТЯК О.П.