Судове рішення #11391692

Справа № 22ц-3540/10                                                     Головуючий в суді

                                                                                            першої інстанції: Маньковська О.О.

                                                                                           Доповідач: Іванова І.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

   

 13 жовтня  2010 року                                                                                         м.Луганськ

      Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:

                                                                                                головуючого: Іванової І.П.

                                                                                    суддів: Украінцевої Л.Д., Фарятьєва С.О.

                                                                                    при секретарі: Якушевій Г.В.          розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника начальника відділу примусового стягнення СУСБ ДСБ АТ “ УкрСиббанк ” – Австрієвської О.В. на рішення Краснодонського міськрайонного суду  Луганської області від 07.04.2010р.

у справі за позовом Публічне акціонерне товариство “УкрСиббанк” до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за догором про надання споживчого кредиту №11021729000 від 24.07.2006 року, -

                                                              ВСТАНОВИЛА:

        У серпні 2009р. позивач звернувся з зазначеним позовом до суду, на обґрунтування якого  вказав, що 24.07.2006р. з ОСОБА_3 було  укладено Договір про надання споживчого кредиту, згідно якого відповідач отримав 61430 грн. для придбання автотранспорту та прийняв зобов'язання повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом згідно графіку погашення кредиту. ОСОБА_3. був зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі не пізніше 24 липня 2013р.З ОСОБА_4 було укладено  договір поруки. Відповідачі умови договору  не виконали, у зв’язку  з чим  утворилась  заборгованість. Позивач  просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором про надання споживчого кредиту у розмірі 95044,53 грн.

             Рішенням Краснодонського  міськрайонного суду від 07 квітня 2010р. позов Публічного акціонерного товариства акціонерний банк “УкрСиббанк” задоволено  частково. Суд стягнув заборгованість за простроченими процентами в розмірі 6493,82 гривні, заборгованість за процентами в розмірі 696,42 гривні, заборгованість за комісіями в розмірі - 326,54 гривні, пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в розмірі - 14015,19 гривень, а разом стягнуто суму 21153,97 гривень. В іншій частині в   задоволенні позовних вимог - відмовити за необґрунтованістю.      

             Публічне акціонерне товариство акціонерний банк “УкрСиббанк” в апеляційній  скарзі  просить  рішення, яким позов задоволено частково, скасувати та ухвалити нове рішення по справі, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, стягнути  з відповідачів судові  витрати  відповідно до ст.88 ЦПК України. Апелянт вважає, що суд  порушив  норми  матеріального  та  процесуального права, не з’ясував всіх  обставин  справи.

          Суд  першої  інстанції встановив наступні  обставини. 24.07.2006р. згідно договору про надання споживчого кредиту  ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 61430 грн. для придбання автотранспорту та прийняв зобов'язання повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом згідно графіку погашення кредиту. ОСОБА_3. був зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі не пізніше 24 липня 2013р.згідно з п. 1.2.2 Кредитного договору, або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов   Кредитного договору. При порушенні термінів повернення кредиту, зобов’язувався сплатити пеню пеню.

     Крім того, між позивачем  та ОСОБА_3, ОСОБА_4 було укладено договір поруки №26620 від 24.07.2006 р., згідно пункту  1.4.  якого відповідальність відповідачів перед “УкрСиббанк” за виконання умов кредитного договору є солідарною.

          У забезпечення договору  кредитування сторонами  було укладено договір  застави транспортного засобу, згідно  якого у разі  невиконання позичальником взятих  на себе обов’язків, умови  кредиту виконуються за  рахунок звернення стягнення на предмет застави  транспортного засобу. Згідно виконавчого напису нотаріуса від 26.10.2007р. звернено стягнення на транспортний  засіб марки “ДАЧА Логан”, 2006р.  випуску, що  належить на  праві  власності ОСОБА_3 Від примусового продажу автомобіля на рахунок  позивача  перераховано 7254,58 грн.

           Заслухавши суддю-доповідача,  вислухавши відповідача ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна  скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

           Суд  першої  інстанції  правильно встановив, що  між сторонами склались договірні обов’язки.

           Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

           Уклавши 24.07.2006р. договір кредитування з банком, ОСОБА_3 взяв на  себе обов’язок повернення суми кредиту в терміни, встановлені графіком  погашення кредиту (п.1.2.2 договору), а також сплачувати проценти за користування кредитом, а в разі простроченої заборгованості за кредитом, сплачувати проценти за користування кредитом, виходячи з процентної ставки, встановленої п.7.1 договору та пеню. На забезпечення  виконання зобов’язань по кредитному договору між сторонами укладено договір застави, предмет  застави – автомобіль. Позивач  надав суду докази отримання ОСОБА_3 кредиту  у розмірі 61430 гривень, докази, що з червня 2007р.ОСОБА_3 не виконує умов договору, у зв’язку з чим  позивач  просив  стягнути на його користь з відповідачів заборгованість  з урахуванням  штрафних санкцій.

           Згідно із ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

           Статтею 1050 передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

           Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється  від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

           Відповідно до ст. 553 ЦК за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

          Зі змісту наведеної норми випливає, що порука є угодою щодо прийняття перед третьою особою на себе обов'язку поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобов'язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язання боржником шляхом відшкодування у грошовій формі того, що не було виконане боржником.            

          Відповідно до пунктів 2.2., 2.3. зазначеного договору поруки Позивач (кредитор за договором поруки) має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя за договором поруки у випадку невиконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань по Кредитному договору, які ОСОБА_4 повинна виконати на другий день з моменту не виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань за Кредитним договором.

            З огляду наведеного,  позивач - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк “УкрСиббанк” правильно заявив  вимоги до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, його  вимоги підлягають задоволенню.

             Проте колегія  суддів не  може  погодитись  з  висновком  суду  першої  інстанції про відмову  у задоволенні  позову  в частині стягнення  заборгованості  за  кредитним  договором  у сумі  57767,08 гривень. Суд  першої інстанції  свою  відмову обґрунтував тим, що на вказану суму вже  було  видано виконавчий документ - виконавчий напис нотаріуса від 26.10.2007р.Однак наявність  виконавчого напису  не  перешкоджає  позивачу  звернутися  до суду з вимогами до відповідачів про стягнення  суми заборгованості за кредитним договором і вирішити цей  спір в судовому  порядку. Тим більш, що в судовому  порядку було з’ясовано, що до цього часу заборгованість не погашена, хоча торги  на заставне  майно  було проведено.

             Відповідно до ст.60 ЦПК України  кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх  вимог і заперечень.

             Позивач довів, що  на його  рахунок кошти від продажу автомобілю  не надходили. Як пояснив  відповідач ОСОБА_3, він  передав автомобіль   держвиконавцю і більш  не цікавився ні ним, ні коштами, вважав, що до нього  у позивача претензії не має.

             Як передбачено ст.20 Закону України “Про заставу”(далі Закон), реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа, суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

          Згідно ст.24 Закону, у випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.

          Згідно ст. 25 Закону, якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різниця повертається заставодавцю.

            Враховуючи, що кошти від продажу заставленого  майна на рахунок позивача не надходили, а суд першої  інстанції задовольнив  вимоги лише на суму 21153,97 гривень відповідно  штрафних санкції, рішення  суду в частині відмови у задоволенні позову по заборгованості по кредиту на суму 57767,08грн., відповідно до  ст.309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням  нового рішення  про задоволення позову на вказану суму.

           Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.  

           Тому підлягають  стягненню солідарно з відповідачів   витрати позивача, пов’язані  з подачею  позову та апеляційної  скарги ( судовий збір - відповідно у сумі 789,21 гривень та 475,23 гривень), а також  витрати по інформаційно-технічному забезпеченню у сумі 120 гривень.

       Керуючись ст.ст.533,526, 625, 1050,1054 ЦК України, п.3ч.1ст.307, ч.1ст.309, ч.2ст.314, ст.316 ЦПК України, судова колегія ,-

                                                         вирішила :

            Апеляційну  скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк “УкрСиббанк” задовольнити.

            Рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської  області  від 07.04.2010р. змінити.

            В частині відмови у задоволенні позову рішення скасувати та постановити в цій частині нове  рішення про задоволення  позову.

            Стягнути з ОСОБА_3  та ОСОБА_4 солідарно на користь  Публічного акціонерного товариства акціонерний банк “УкрСиббанк” 57767,08 ( п’ятдесят сім тисяч шістдесят сім гривень 8 копійок) – заборгованість за простроченим кредитом.

            Стягнути з ОСОБА_3  та ОСОБА_4 солідарно на користь  Публічного акціонерного товариства акціонерний банк “УкрСиббанк” судовий збір за подачу позову у сумі 789,21 гривень, за подачу апеляційної скарги у сумі 475,23 грн. та витрати по інформаційно-технічному забезпеченню у сумі 120 гривень.

           Рішення  в решті  частині залишити без змін.

           Рішення набирає чинності негайно, але може бути оскаржено до Верховного Суду України безпосередньо протягом двадцяти днів.

             

   

 Головуючий:  

 Судді:    

     

     

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація