справа № 2 – 578/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2010 р. м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі :
головуючого судді Василевича О.В.
при секретарі Івчук Є.О.
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідачки ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Острозі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,
встановив :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення з неї аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 25 відсотків від всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, мотивуючи свої вимоги тим, що 13.07.2010 р. між ними у судовому порядку було розірвано шлюб та після його розірвання їхній син проживає разом з ним та перебуває на його утриманні. Зазначає, що він працює електромонтером ВАТ «Укртелеком» та отримує невелику заробітну плату та немає достатніх коштів, щоб в достатній мірі матеріально забезпечити дитину, в той час як відповідачка також працевлаштована, однак надає матеріальну допомогу на утримання їхнього сина несистематично.
Позивач в судовому засіданні підтримав позов та просив його задовольнити з підстав, наведених у ньому та пояснив, що після розірвання шлюбу проживає разом з сином в одному будинку з відповідачкою в АДРЕСА_1 в якому він разом з сином мешкають в одній кімнаті, а відповідачка – в іншій. З травня 2010 р. відповідачка не виконує обов’язку з утримання їхнього неповнолітнього сина ОСОБА_5, хоча до цього часу приймала систематичну участь в його утриманні та надавала грошові кошти. В липні 2010 р. шлюб між ними був розірваний та при його розірванні місце проживання дитини не вирішувалось, оскільки з урахуванням віку їхнього сина він вправі після розірвання шлюбу самостійно обирати з ким із батьків він бажає проживати, що син і зробив, обравши місце свого проживання спільно із ним. Позивач пояснив, що намагався неодноразово поговорити з відповідачкою про порядок та способи утримання їхнього сина, проте вона повідомила, що оскільки дитина вибрала його, а тому саме він повинен нести витрати з утримання сина. Угоди з відповідачкою про добровільну сплату аліментів досягнути не вдалося, та остання в добровільному порядку коштів на утримання сина не надає, а тому з урахуванням того, що він не в змозі самостійно забезпечити належне утримання дитини просить позов задовольнити.
Представник позивача підтримав позов з підстав, вказаних у ньому та просив позов задовольнити.
Відповідачка в судовому засіданні заперечила проти задоволення позову та пояснила, що вона перебувала з позивачем у шлюбі, який 13.07.2010 р. було розірвано, та після розірвання шлюбу вони хоч однією сім’єю не живуть, проте продовжують проживати в одному будинку з позивачем та сином, однак в різних кімнатах. Пояснила, що позивач обмежує її у праві спілкуватися з сином, не допускає її до нього та забороняє надавати йому матеріальну допомогу, одночасно вказуючи, що надає синові грошові кошти коли вважає, що це потрібно. Позивачка пояснила, що в серпні 2010 р. оплачувала частину путівки для сина в дитячий табір на відпочинок та в вересні 2010 р. давала синові 50 грн. для придбання зошитів до школи. Крім того пояснила, що вона працює продавцем в магазині-кафе «Гриль» та отримує стабільний заробіток, проте заважаючи на постійну зайнятість не має змоги в більшій, аніж чоловік мірі приділяти увагу синові. Відповідачка заперечуючи проти позову повідомила в ході судового розгляду, що при вирішення спору покладається на розсуд суду.
Свідок ОСОБА_6 показав, що працює сільським головою та є сусідом сім’ї ОСОБА_4, оскільки проживає в будинку, що знаходиться навпроти них. Пояснив, що в будинку разом з позивачем та відповідачкою проживає їхній син ОСОБА_5. Стосунки в сім’ї не дуже дружні, та йому відомо , що має місце загострення у відносинах між відповідачкою та сином. Крім того свідок зазначив, що йому відомо, що позивач звинувачував відповідачку в тому, що вона довго працює та часто затримується на роботі, водночас зазначивши, що вихованням сина займалась саме позивачка.
Свідок ОСОБА_7 показала суду, що є класним керівником ОСОБА_4 та більше знайома з його матір’ю та віднедавна познайомилася і з його батьком. Повідомила, що сином більше опікувалася мама зазначивши, що на початку навчального року саме вона давала 50 грн. на шкільні потреби.
Свідок ОСОБА_4 показав суду, що проживає разом з батьками в АДРЕСА_1 пояснивши що живе разом з батьком ОСОБА_1 в одній кімнаті, а мати ОСОБА_3 – в іншій. Пояснив, що з травня 2010 р. саме батько утримує його – готує їсти, займається пранням одягу, купує продукти харчування. Пояснив, що з ініціативою про матеріальну допомогу до матері не звертався та й вона таку допомогу з власної ініціативи не надавала.
Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.
В судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у шлюбі, який було розірвано 13.07.2010 р. відповідно до рішення Острозького районного суду по справі № 2-309/10 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1
Відповідно до свідоцтва про народження, виданого 28.07.1995 р. Межиріцькою сільською радою Острозького району Рівненської області, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 та його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_3.
З пояснень відповідачки судом встановлено, та підтверджується довідкою про доходи, що вона працює продавцем у фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 та за період з 01.04.2010р. по 01.10.2010 р. отримала заробітну плату в розмірі 5 316 грн.
Таким чином, в ході судового розгляду встановлено, що відповідачка працевлаштована та отримує стабільний дохід.
Згідно з ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч.3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
У відповідності до ст.183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
В матеріалах справи відсутні та в ході судового розгляду судом не здобуто та відповідачкою не надано доказів на підтвердження здійснення нею першочергових витрат на дитину, зокрема, для придбання речей першої необхідності, витрат на харчування та інше.
Крім того відповідачка не надала суду доказів в підтвердження створення їй перешкод у спілкування з сином та перешкод для її участі в його утриманні, та з пояснень відповідачки судом встановлено, що з цього приводу вона ні до правоохоронних органів, ні до суду не зверталася.
Виходячи з того, що відповідачка в добровільному порядку не надає матеріальної допомоги на утримання сина та має регулярний і стабільний дохід, при цьому вона не повідомила суд про обставини, які можуть бути враховані при визначенні меншого розміру аліментів, а тому суд виходячи із загальних засад змагальності дійшов до висновку про те, що відповідачка не спростувала обставин, вказаних у позовні заяві та пояснень наданих позивачем у суді, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
При визначенні розміру аліментів суд враховує, що відповідачка працездатна, на обліку в медичних закладах не перебуває, інших дітей та непрацездатних осіб на утриманні немає, а тому з урахуванням обставин справи суд приходить до висновку, що відповідачка може сплачувати аліменти на утримання сина та з урахуванням її матеріального стану вона повинна сплачувати щомісячно аліменти на утримання сина в розмірі ј частини всіх видів заробітку, починаючи з 28 вересня 2010 року.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.180-183 Сімейного кодексу України, ст.ст.10, 57-60, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд -
вирішив :
Позов задовольнити.
Стягувати щомісячно з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі ј частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28.09.2010р. і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Острозького районного суду Василевич О.В.