Справа № 22ц5331 Головуючий в суді 1 інст.: Єзерська
Категорія 5 Доповідач: Микитюк
УХВАЛА
Іменем України
11 жовтня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Микитюк О.Ю.
суддів Товянської О.В., Жизнєвської А.В.
при секретарі Сапінській Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю
за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Житомирського районного суду від 05 травня 2010 року,
в с т а н о в и л а :
В грудні 2007 року ОСОБА_1 в інтересах підопічного ОСОБА_2 звернулась до суду із позовною заявою, в якій просила зобов’язати ОСОБА_3 звільнити від свого майна належні ОСОБА_2 на праві власності приміщення в домоволодінні №АДРЕСА_1 та закласти цеглою двірний пройм між коридором 2-1 та кімнатою 2-3 в будинку. В обґрунтування позову зазначила, що відповідач чинить ОСОБА_2 перешкоди у користуванні домоволодінням.
Рішенням Житомирського районного суду від 05 травня 2010 року позов задоволено частково. Зобов’язано ОСОБА_3 звільнити від свого майна приміщення веранди 1-1, коридору 2-1, комори 2-2 в будинку №АДРЕСА_1, а також 1/2 частину хліва, ? частину гаража та літню кухню з передачею ключів від вказаних приміщень опікуну позивача ОСОБА_1 В решті вимог відмовлено. З ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуті судові витрати, пов’язані з явкою до суду в розмірі 200 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення. Апелянт посилається на те, що затверджена судом мирова угода не відповідає вимогам закону, а також заперечує проти стягнення з нього судових витрат.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлено, що ухвалою Житомирського районного суду від 10 березня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю затверджена мирова угода (т.1, а.12), згідно якої ОСОБА_2 набув право власності на приміщення веранди 1-1, коридору 2-1, комори 2-2 в будинку №АДРЕСА_1, а також 1/2 частину хліва, ? частину гаража та літню кухню, а ОСОБА_3 набув право власності на кімнату 2-3, кімнату 2-4, 1/2 частину хліва, ? частину гаража. Ця ухвала є чинною.
На підставі показів свідків суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо обґрунтованості позову про звільнення приміщень від майна та передачу ключів. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Із дотриманням вимог п.3 ч.3 ст.79 ЦПК України суд частково стягнув з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати, пов’язані із її явкою до суду (т.2, а.с.14,15, 25-28).
Рішення постановлено із дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому залишається без змін.
Керуючись ст.ст. 209,218,303,307,308,314,315,319,324,325 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Житомирського районного суду від 05 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуюча:
Судді: