ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2010 року Справа № 2а-288/10/0701
Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:
головуючого: Ільтьо І.І.,
при секретарі: Куні О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до в.о. начальника відділу Державної автомобільної інспекції та АТІ з обслуговування Великоберезнянського району Гойзан Юрія Юрійовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, мотивуючи свої доводи тим, що вказаною постановою його було визнано винним за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 грн. Однак, із винесеною постановою позивач не згідний і вважає, що його безпідставного притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення, так-як порушень ПДР він не допускав, оскільки не проїжджав на знак «Рух вантажних автомобілів заборонено». А також зазначає, що дія знаку 3.3 не поширюється на транспортні засоби, які обслуговують громадян чи належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, а також на транспортні засоби, що обслуговують підприємства, які розташовані у позначеній зоні. У таких випадках транспортні засоби повинні в’їжджати до позначеної зони і виїжджати з неї на найближчому перехресті до місця призначення». Крім того, вважає, що відповідач при складанні протоколу та винесені постанови грубо порушив норми Конституції України та КУпАП не забезпечив можливість скористатися йому правовою допомогою, не зазначив якими доказами доводяться обставини, не з’ясував чи проживає або працює у зоні дії знаку позивач, чи не обслуговує транспортний засіб підприємства розташовані у зоні дії знаку, з якого перехрестя заїхав, не врахував майновий стан позивача та обставин які пом’якшують або обтяжують обставини. З цих підстав ОСОБА_1 просить оскаржувану постанову скасувати.
Також позивач просив про відшкодування витрат на правову допомогу та моральної шкоди, яка полягає в тому, що відносно нього було протиправно та незаконно складено протокол і винесено постанову, звинувачено у вчиненні правопорушення, що призвело до душевного страждання. До того ж, в наслідок неправомірних дій службової особи, позивач був змушений відстоювати свої права в суді – відриватись від звичайних справ, нести витрати на адвоката та постійно хвилюватися і переживати перебіг судових процесів. Внаслідок чого у нього зірвалися життєві плани.
Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що він має право на можливість стягнення з відповідача – суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування спричиненої йому незаконними діями моральної шкоди в розмірі 1699,99 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн..
У судове засіданні позивач та його представник не з’явився, однак останній подав до суду заяву в якій просить позов розглянути за його відсутності, при наявності підстав.
Відповідач в судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлявся судом належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомив. Згідно ч.4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача – суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Суд дослідивши матеріали справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Постановою серії АО №113845 від 17.09.2010 року в.о. начальника ВДАІ та АТІ з обслуговування Великоберезнянського району Гойзан Ю.Ю. позивача ОСОБА_1 притягнуто до адмінвідповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП із накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 гривень за те, що « 17.09.2010 року о 20-05 год. в смт. В. Березний по вул. Шевченка ОСОБА_1 керував автомобілем МАН д.н. НОМЕР_1 порушив вимогу державного знаку 3.3. «Рух вантажних автомобілів заборонено». Підставою притягнення позивача до адмінвідповідальності став протокол про адмінправопорушення АО№076468, складений інспектором Гойзан Ю.Ю. із зазначенням аналогічних обставин.
Як встановлено судом на підставі поданих доказів, та не спростовано під час судового розгляду, позивач під час складання протоколу заперечив факт порушення, що зафіксовано у графі «пояснення особи».
Із поданих письмових доказів встановлено, що постанову складено на місці виявлення правопорушення одразу після складання протоколу про адміністративне правопорушення. Так, датою складання протоколу вказано 17.09.2010 року 20-05 годин, розгляд справи призначено на той же день 17.09.2010 року о 10-15 годині, місцем розгляду вказано смт. В. Березний. Як встановлено із поданих доказів, та не спростовано відповідачем, бланк постанови був заповнений одразу після складання протоколу.
Розглядаючи вказану справу на підставі наведених і встановлених у судовому засіданні фактів суд констатує, що правовідносини, які їм відповідають, врегульовані нормами КУпАП. Нормами КУпАП, що встановлюють правила провадження у справах про адміністративні правопорушення – ст.254, ст.256, ст. ст.248, 249, п.5 ч.1 ст.278, ст.268, ст.276, 279, 283, 284, 258 КУпАП встановлено, зокрема, що перед розглядом справи про адмінправопорушення після представлення посадової особи, яка розглядає справу, оголошується протокол, роз’яснюються права особі, що притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст.268 КУпАП, заслуховуються пояснення даної особи, досліджуються докази, вирішуються клопотання, тощо; розгляд справи про адміністративне правопорушення повинен бути відкритим, всебічним повним, вирішення справи повинно відбуватися у точній відповідності із законом, тощо.
На підставі встановлених під час судового розгляду та не спростованих відповідачем фактів суд дійшов висновку, що при оформленні матеріалів адміністративної справи та винесенні оскаржуваної постанови відповідачем порушено ряд процесуальних вимог до провадження в справі про адміністративне правопорушення, а саме, ст.245, 279, 280 КУпАП – винесення постанови на місці виявлення правопорушення та одразу після складання протоколу свідчить про ігнорування порядку розгляду справи, встановленого ст.279 КУпАП та формальність притягнення особи до адміністративної відповідальності; як наслідок – порушено права особи, що притягається до адмінвідповідальності, зокрема право на захист (ст.268 КУпАП), яка має право бути присутньою при розгляді справи, що означає її активну участь у процесі розгляду: дача пояснень, за явлення клопотань, обґрунтування заперечень, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, підготовка та подання відповідних доказів, отримання правової допомоги, для чого необхідний час для підготовки.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Як вбачається із змісту протоколу та постанови в справі про адміністративне правопорушення, до неї не долучено жодних доказів того, що позивачем було вчинене адміністративне правопорушення. Зокрема пояснень свідків, показань технічних засобів фото чи кінозйомки, які використовуються при нагляді за додержанням правил дорожнього руху, суду представлено не було. Хоча, відповідно до п. 1.6 Розпорядження МВС України від 21.05.2009 року №466 "Про організацію роботи підрозділів ДАІ з профілактики правопорушень із застосуванням фото- і кінозйомки, відеозапису", передбачено виключити випадки складання відносно водіїв транспортних засобів адміністративних протоколів без доведення їхньої вини чи достатніх доказів допущення ними порушень ПДР (фото -, відео матеріалів, показів свідків тощо).
Зважаючи на те, що позивач у своїх письмових поясненнях у протоколі про адміністративне правопорушення заперечив свою вину у порушенні дорожнього знаку 3.3. «Рух вантажних автомобілів заборонено» та у позовній заяві вказав, що не проїзджав на заборонений знак, суд вважає, що протоколу про адміністративне правопорушення недостатньо для доведення вини позивача у порушенні Правил дорожнього руху України та вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, в той час, як відповідач будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи у судове засідання не з’явився та не надав доказів, які б спростували пояснення позивача та доводили правомірність винесеної постанови, хоча відповідно до ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Встановлено, що ухвалою суду від 30.09.2010 року відповідачу було запропоновано надати свої письмові заперечення та посилання на докази, якими він обґрунтовується, проте, останній своїм правом не скористався.
Оскільки позивач ОСОБА_1 заперечує, що ним вчинено адміністративне правопорушення 17.09.2010 року під час керування ним транспортного засобу, а саме порушення вимог дорожнього знаку 3.3. «Рух вантажних автомобілів заборонено» при цьому, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження своїх заперечень в разі їх наявності, вимога позову про скасування постанови підлягає задоволенню.
Стосовно вимог про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає, що безперечно, притягнення до будь-якого виду відповідальності завдає переживань, стресу та душевних хвилювань, що свідчить про завдання моральної шкоди.
Однак факт скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності є відповідним, співмірним, справедливим та виваженим компенсуванням всіх витрат немайнового характеру, що понесені позивачем.
Отже підстави для задоволення позову в цій частині – відступні.
Вирішуючи питання судових витрат, суд зазначає, що, оскільки, судове рішення ухвалене на користь особи, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або з відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
З врахуванням ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнень понесених ним витрат на послуги адвоката в сумі 2000 грн. підлягають до часткового задоволення. Виходячи із обставин справи, положень Постанови КМУ України №590 від 27.04.2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсацій за рахунок держави», а також із врахуванням поданої представником позивача калькуляції вартості послуг з надання правової допомоги ОСОБА_1, суд вважає, що на користь позивача слід присудити витрати на правову допомогу, що полягають у складанні та поданні позовної заяви в сумі 600 грн..
Судові витрати по справі повинні бути віднесені за рахунок держави.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України у судовому засіданні 18 жовтня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч. 2 ст. 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 6, 8-13, 17, 18, 23, ч.1 ст.41, 86, 94, 104, 128, 158-170, 171-2 КАС України ,-
постановив :
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати дії в.о. начальника відділу Державної автомобільної інспекції та АТІ з обслуговування Великоберезнянського району Гойзан Юрія Юрійовича по притягненню ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП – незаконними.
Визнати незаконною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення, серія А0 № 113845 від 17.09.2010 року , винесену в.о. начальника відділу Державної автомобільної інспекції та АТІ з обслуговування Великоберезнянського району Гойзан Юрія Юрійовича відносно ОСОБА_1 .
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Судовий збір в сумі три гривні 40 копійок віднести за рахунок держави.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 600,00 грн..
Рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає
Суддя: І.І. Ільтьо
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2010 року Справа № 2а-288/10/0701
Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:
головуючого: Ільтьо І.І.,
при секретарі: Куні О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до в.о. начальника відділу Державної автомобільної інспекції та АТІ з обслуговування Великоберезнянського району Гойзан Юрія Юрійовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, мотивуючи свої доводи тим, що вказаною постановою його було визнано винним за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 грн. Однак, із винесеною постановою позивач не згідний і вважає, що його безпідставного притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення, так-як порушень ПДР він не допускав, оскільки не проїжджав на знак «Рух вантажних автомобілів заборонено».
Зважаючи на необхідність значного часу для обґрунтування висновків суду та викладення повної постанови суду, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резулятивну частини.
Керуючись ст.ст. 6, 8-13, 17, 18, 23, ч.1 ст.41, 86, 94, 104, 128, 158-170, 171-2 КАС України ,-
постановив :
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати дії в.о. начальника відділу Державної автомобільної інспекції та АТІ з обслуговування Великоберезнянського району Гойзан Юрія Юрійовича по притягненню ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП – незаконними.
Визнати незаконною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення, серія А0 № 113845 від 17.09.2010 року , винесену в.о. начальника відділу Державної автомобільної інспекції та АТІ з обслуговування Великоберезнянського району Гойзана Юрія Юрійовича відносно ОСОБА_1 .
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Судовий збір в сумі три гривні 40 копійок віднести за рахунок держави.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 600,00 грн..
Рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає
Суддя: І.І. Ільтьо