Справа № 2-341

                                                                                                                                                            2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

15 жовтня 2010 року        Теплицький районний суд Вінницької області

          в складі : головуючої  -  судді Задорожної Л.І.,

                           секретаря  -  Сторожук О.М.,

за участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Теплик цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок пошкодження майна,

установив :

                   У вересні 2010 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 1 432 грн. та моральної шкоди в розмірі 1 695 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 12 квітня 2010 року відповідач на земельній ділянці, якою він користувався за усною домовленістю між ними, пошкодила металеву сітку та стовпці, до яких сітка була прикріплена, а також дерев’яний сінник, при цьому ображала його нецензурними словами, розмахувала лопатою.

                   В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені вимоги. Пояснив, що на земельній ділянці, яка належить відповідачу ОСОБА_2, і якою він користувався за усною домовленістю між ними більше десяти років, він звів дерев’яний сінник та огорожу з металевої сітки, у що вклав свої кошти, працю та час. Починаючи з 2002 року між ними виник спір щодо цієї земельної ділянки. Влітку 2009 році він металевою сіткою на металевих стовпчиках продовжив огорожу цієї ділянки, а ОСОБА_2 в листопаді звернулась до суду з позовом про звільнення та повернення земельної ділянки у її власність.  В судовому засіданні вони домовились, що до 01 квітня 2010 року він добровільно звільнить земельну ділянку, однак, через погодні умови він не встиг повністю виконати ці роботи. 12 квітня 2010 року відповідач, щоб звільнити свою земельну ділянку, почала викопувати стовпчики, при цьому зламала дерев’яні стовпчики, які  там знаходились 12 років, кинула на землю металеву сітку, зірвала дошки на сіннику. Вважає, що після цього дане майно не може ним використовуватись, так як має пошкодження. В результаті таких дій відповідача йому заподіяно матеріальну шкоду та моральну, оскільки йому було нанесено образу, ця ситуація набула розголосу в селі, чим було принижено його авторитет.

                   Відповідач ОСОБА_2 позов не визнала. Пояснила, що земельну ділянку, яка межує з господарством позивача, вона отримала у спадщину. Багато років між ними існує спір щодо того, що ОСОБА_1 самовільно використовує частину цієї ділянки, обгородив її. Домовленостей про те, що він може користуватись її земельною ділянкою, між ними ніколи не було. Неодноразово комісія сільської ради рекомендувала йому звільнити цю земельну ділянку, однак, він не зважав на це, умисно городився. До суду за вирішенням спору вона не могла звернутись, оскільки потрібно було виготовити державний акт на землю, а коштів у неї бракувало. На сьогоднішній день вона має Державний акт, який підтверджує її право власності на цю земельну ділянку.  Оскільки, позивач не виконав свого зобов’язання до 01 квітня 2010 року звільнити земельну ділянку, а 08 квітня, коли вона нагадала йому про домовленості, він їй заявив, що звільняти не буде, то вона вирішила самостійно прибрати її, щоб нарешті обробляти свою землю, якою вона не могла користуватись впродовж багатьох років. Вона акуратно підкопала стовпчики, повитягувала їх і склала, при цьому сітки пошкоджено не було. Дерев’яні стовпчики, які простояли більше 12 років, самі прийшли в негодність. А в сінник позивач навмисне зніс різний непотріб, тому вона відірвала кілька дощок.  

                   Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що в позові необхідно відмовити, виходячи з наступного.

                         Відповідно Державного акту Серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16 листопада 2001 року є власником земельної ділянки площею 0,2594 га, яка розташована по АДРЕСА_1. Вказана земельна ділянка  межує із земельною ділянкою ОСОБА_1.

                   На частині цієї земельної ділянки всупереч волі відповідача позивач ОСОБА_1 спорудив огорожу з металевої сітки та дерев’яний сінник. Те, що спір щодо користування земельною ділянкою існує протягом багатьох років підтвердив в судовому засіданні позивач ОСОБА_1, а також це підтверджується поясненнями відповідача та поданим відповідачем актом комісії Кивачівської сільської ради від 17 червня 2002 року. При цьому позивачем не подано доказів того, що він мав речові права на чуже майно, тобто на спірну земельну ділянку.

                   Відповідно до вимог ст.13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватись від дій, які могли б порушити права інших осіб. Тому суд приходить до висновку, що у позивача не виникло права на користування земельною ділянкою, яке б включало спорудження на ній огорожі та інших споруд, оскільки не встановлено підстави виникнення такого права.

                   Вирішуючи спір судом встановлено, що правовідносини між сторонами регулюються ст.1166 ЦК України, яка передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Для настання відповідальності за завдання шкоди майну необхідно встановити наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв’язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вину.

- 2 -

                   У відповідності до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

                   На підставі викладеного, суд вважає, що позивачем в судовому засіданні не доведено позовних вимог, а саме не доведено в чому полягає реальна шкода, заподіяна його майну, якими неправомірними діями відповідача ОСОБА_2, яка є власником земельної ділянки, заподіяно шкоду майну позивача, не доведено причинного зв'язку між шкодою та діями ОСОБА_2,  не доведено  розміру заподіяної шкоди майну.

                   Також, не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, оскільки ст.1167 ЦК України, на яку посилається позивач, визначає, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, а позивач не довів якими неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача йому заподіяна моральна шкода, наявність причинного зв’язку між заподіяною шкодою та протиправною поведінкою позивача та в чому заключається вина відповідача .            

                   Керуючись ст.ст.3,10,15,60,88, 209, 213, 215    ЦПК України, суд –

вирішив :

                  В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок пошкодження майна – відмовити.  

                    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

               Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

                Повний текст рішення буде виготовлено 19 жовтня 2010 року.

                                               СУДДЯ