Справа № 22ц-5256/2010 Головуючий у 1-й інстанції – КОРОЇД Ю.М.
Категорія – цивільна Доповідач – СКРИПКА А.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
Головуючого-судді ЛИТВИНЕНКО І.В.
Суддів: СКРИПКИ А.А., ШАРАПОВОЇ О.Л.
при секретарі ШТУПУН О.М.
за участю: ОСОБА_5, ОСОБА_6, її представника
ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 27 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Козелецької селищної ради Козелець кого району Чернігівської області , ОСОБА_6 про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області , недійсним ордеру та виселення , -
В С Т А Н О В И В :
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду першої інстанції від 27 липня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги , винести на адресу Козелецького районного суду Чернігівської області окрему ухвалу.
Оскаржуваним рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 27 липня 2010 року в задоволенні вимог позовної заяви ОСОБА_5 відмовлено.
Доводи апеляційної скарги зазначають, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом дана неправильна оцінка добутим по справі по справі. Апелянт вказує , що суд першої інстанції безпідставно не застосував норми права, зокрема, статті 31, 47, 48, 63 Житлового кодексу України, Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм житлових приміщень в УРСР. На думку апелянта, судом не з’ясовано рівень забезпеченості громадян жилою площею в сел. Козелець. Апелянт зазначає, що відповідачці надано приміщення площею 7, 2 кв.м., що менше норм житлової площі, встановленої вищевказаними нормативними актами. Крім того, в матеріалах справи відсутні дані відносно того, що надане відповідачці приміщення було прийнято в експлуатацію та йому надано статус житлового приміщення з присвоєнням № 10а саме як квартирі. Апелянт вказує , що судом першої інстанції не були взяті до уваги письмові докази по справі , які підтверджують обґрунтованість заявленого позову , зокрема : довідка Козелецької селищної ради № 1694 від 23 липня 2009 року, довідка КП „Ніжинське МБТІ” № 71 від 23 липня 2009 року, довідка попереднього власника приміщення гуртожитку – ДП „ Козелецька ПМК-209” ВАТ „Чернігівводбуд” від 15 травня 2010 року № 17/5. Також суд не прийняв до уваги припис прокурора від 08 грудня 2009 року № 2575 , в якому міститься інформація , що спірне приміщення є самочинним будівництовом. Крім того, апелянт вважає, що видачею ордеру відповідачці порушується черговість надання житла іншим особам , які перебувають на черзі. Спірне приміщення , зазначає апелянт, збудовано самовільно, без відповідних дозволів.
Вислухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового розгляду , дослідивши матеріали справи , перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції , – залишенню без змін, з наступних підстав.
В ході судового розгляду даної справи встановлено і це підтверджується її матеріалами , що на підставі рішення № 21 виконавчого комітету Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області „ Про видачу ордерів на квартири ” від 18 березня 2008 року ( а. с. 47 – 53) ОСОБА_6 було видано ордер від 24 червня 2008 року № 506 на квартиру житловою площею 7, 2 кв. м № АДРЕСА_1 ( а. с. 9).
01 квітня 2008 року між ОСОБА_6 та Козелецьким ВУЖКГ ( а. с. 27) укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та при будинкових територій щодо квартири № АДРЕСА_1.
Згідно довідки Козелецької селищної ради Козелець кого району Чернігівської області № 1694 від 23 липня 2009 року ( а. с. 7) та довідки комунального підприємства „ Ніжинське МБТІ ” № 71 від 23 липня 2009 року ( а. с. 4 ), житлове приміщення в № АДРЕСА_1 не існує та право власності на нього не зареєстровано.
Відповідно до довідки Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області ( а. с. 29) ОСОБА_6 перебуває на квартирному обліку з 17 квітня 1989 року.
Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 15 жовтня 2009 року ( а. с. 56 – 65) , залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 21 січня 2010 року, визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 16 січня 2009 року , видане ОСОБА_5 в частині права власності на приміщення , яке відповідно до технічного плану на квартиру № АДРЕСА_2 , є кладовою площею 7, 2 кв.м., тобто на спірне приміщення.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог , суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив , що виконавчий комітет Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області в межах своїх повноважень прийняв рішення про надання житлового приміщення площею 7,2 кв. м ОСОБА_6 та видав відповідачці ордер на вказане приміщення.
Суд вказав, що позивач не довела в ході судового розгляду даної справи, яким чином порушені її права оспорюваним рішенням виконавчого комітету Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області та виданим відповідачці ордером . Суд першої інстанції також зазначив , що посилання позивача на те, що видачею оспорюваного ордеру відповідачці порушуються її права як власника та користувача квартири № АДРЕСА_2 , є необґрунтованими , оскільки згідно чинного законодавства, з вказаними позовними вимогами можуть звернутися громадяни в разі порушення їх прав на зазначене в ордері жиле приміщення , тобто № АДРЕСА_1.
Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 15 жовтня 2009 року ( а. с. 56 – 65) , залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 21 січня 2010 року, визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 16 січня 2009 року , видане ОСОБА_5 в частині права власності на приміщення , яке відповідно до технічного плану на квартиру № АДРЕСА_2 , є кладовою площею 7, 2 кв.м., тобто на спірне приміщення.
Таким чином, позивачем не надано суду жодних доказів відносно того, що вона має будь – яке право на спірне приміщення , і за таких обставин суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення позовних вимог.
Апеляційний суд погоджується з вірним по суті висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, оскільки він відповідає встановленим по справі обставинам та узгоджується з нормами матеріального права , які регламентують спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Зокрема, є безпідставним посилання апелянта на незастосування судом першої інстанції при вирішенні даного спору статтей 31, 47, 48 , 63 Житлового кодексу України , що регулюють право надання громадянам житлових приміщень та їх норми . Відповідно до статті 59 Житлового кодексу України ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадку подання громадянином не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов , порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення , неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення , а також у інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень. Позивачка не відноситься до кола осіб , які можуть звернутися до суду з вимогою про визнання ордеру , виданого на ім’я відповідачки недійсним , оскільки ОСОБА_5 не має належним чином підтвердженого права на спірну квартиру.
Не можуть бути також прийняті до уваги апеляційним судом і доводи апелянта відносно того, що по справі не спростовані твердження позивача про те , що спірна квартира не здавалася в експлуатацію та їй не надавалося статусу житлового приміщення . Оскільки наведені апелянтом доводи не спростовують наявність прав у відповідача на спірне приміщення . Відповідно до приписів статті 58 Житлового кодексу України ордер є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення. Є вірним по суті висновок суду першої інстанції стосовно того, що відповідачка на законних підставах вселилася в спірну квартиру згідно з виданим їй ордером і правомірно користується нею.
Враховуючи вищенаведене, у апеляційного суду відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції , ухваленого на основі повно і всебічно з'ясованих обставин , на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні .
Керуючись статтями : 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити .
Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 27 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий :
Судді: