Справа № 2-262/2010 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2010 року  Семенівський районний суд Чернігівської області в складі головуючого судді Поповича В. В., при секретарі Кекух Л. В, розглянувши у відкритому  судовому засіданні в м. Семенівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Чернігівської області про визнання дій неправомірними, зобов»язання нарахування та виплатити пенсії як дитині війни, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачем, ОСОБА_1, поданий до Семенівського районного суду Чернігівської області позов до відповідача, управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Чернігівської області, у якому позивач просить «визнати дії управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Чернігівської області неправомірними щодо нарахування та виплати їй підвищення до пенсії як дитині війни в розмірах, менших ніж передбачено Законом України «Про соціальний захист дітей війни»; зобов»язати управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Чернігівської області зробити перерахунок та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни у розмірах, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 06 вересня 2007 року ».

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач послається на вимоги Конституції України, Рішень Конституційного Суду України та ряду законодавчих актів, котрі, за доводами позивача, порушено відповідачем при нарахуванні і виплаті їй щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явилася,  але звернулася до суду з письмовою заявою про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.  

Представник відповідача, в. о. начальника управління Пенсійного Фонду України в Семенівському районі Чернігівської області Драненко Н. С. звернулась до суду з письмовою заявою про розляд справи без участі представника відповідача, позовні вимоги не визнає повністю.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, оцінивши у сукупності докази надані сторонами як в обґрунтування  позовних вимог, так і в заперечення проти них, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», п. 2 Порядку посвідчення права особи на пільги відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 5 квітня 2006 року № 107, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 квітня 2006 р. за № 458/12332,  належить до категорії дітей війни, оскільки є особою, яка має громадянство України, їй на час закінчення  Другої світової війни (02 вересня 1945 року) було менше 18 років, у її пенсійних посвідченнях Управлінням праці та соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області проставлено штамп «дитина війни».

    Конституційний Суд України в Рішенні від 03 жовтня 1997 року № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є і те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема пунктом 12 статті 71, було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та статтею 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Таким чином, із 01 січня по 09 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи статті 111 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою – статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Після прийняття Конституційним Судом України вказаного Рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто з часу прийняття цього Рішення відновлено право позивача на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Виходячи з цього, стосовно 2007 року, суд вважає обґрунтованою вимогу позивача стосовно спонукання відповідача до нарахування і виплати надбавок, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV , у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період часу з 06 вересня  2007 року по 31 грудня 2007 року.  

Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»  внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів». Зазначені зміни набрали чинності з 01 січня 2008 року.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Таким чином, із 01 січня по 22 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, поновили свою дію з 22 травня 2008 року.

Отже, з цієї дати особи зі статусом дітей війни мають право на підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії.

    З огляду на викладене, щодо 2008 року суд убачає обґрунтованими вимоги позивача стосовно спонукання відповідача до нарахування і виплати надбавки, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV , у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, але не за повний рік, як просить позивач, а за період часу з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року .  Поряд з цим, доводи позивача щодо необхідності прийняття судом постанови на її користь саме за повний 2008 рік не мають під собою реального підґрунтя, оскільки не спростовують чинність вищезазначеного Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI, яким було зупинено (шляхом викладення у новій редакції) дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, про те, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, у період часу з 01 січня  по 22 травня 2008 року, а тому у задоволенні позовних вимог щодо 2008 року за період часу з 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року суд вбачає за необхідне відмовити.

    Посилання відповідача на відсутність у нього коштів Державного бюджету України на виплату надбавок, про питання які піднімає позивач, не може слугувати підставами для відмови у задоволенні даних позовів, оскільки в ідповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, котрі є дітьми війни, на соціальний захист. В той же час,  відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV  фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у Державного бюджету України коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, на думку суду, це не може бути підставою для порушення конституційних прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV .  Крім того, суд вважає, що як основоположна правова позиція для прийняття судових постанов у таких випадках має виступати принцип, сформульований Європейським судом з прав людини ( практика Європейського суду з прав людини в силу вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягає застосуванню судами України як джерело права), підтверджений ним  у рішенні в справі щодо надбавок з бюджетних коштів «Кечко проти України», № 63134/00, Страсбург, 08 листопада 2005 року («Офіційний вісник України», 2006, 04, №  12, ст. 850), відповідно до якого органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

В Законі України «Про Державний бюджет на 2009 рік» та Законі України «Про Державний бюджет на 2010 рік» норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинено і не змінено.

Суд, вважає, що, оскільки в 2009-2010 роках Верховна Рада України не уповноважувала Кабінет Міністрів України встановлювати розмір соціальних виплат, які залежать від розміру мінімальної пенсії за віком, зокрема зменшувати розмір пенсій, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідач не мав права при призначенні, нарахуванні та виплаті пенсії позивачу керуватися постановою Кабінету Міністрів України, яка є підзаконним нормативним актом.  

Суд вважає за необхідне на підставі ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України стягнути з відповідача – управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Чернігівської області на користь позивача ОСОБА_1 понесені нею  судові витрати.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 88, 60, 209, 212, 214, 215, 218  ЦПК України, п. п. 18, 34 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до   управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Чернігівської області про визнання неправомірними дії суб’єкта владних повноважень, що призвели до порушень  прав, як дитини війни в сфері пенсійного забезпечення - задовільнити частково.

    Визнати протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України в Семенівському районі Чернігівської області у частині відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 надбавки, передбаченої статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, у розмірі 30 (тридцяти) відсотків мінімальної пенсії за віком за періоди часу: з 06 вересня 2007 року по 31 грудня 2007 року; з 22 травня 2008 року по  01 жовтня 2010 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Чернігівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку, передбачену статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, у розмірі 30 (тридцяти) відсотків мінімальної пенсії за віком за періоди часу: з 06 вересня 2007 року по 31 грудня 2007 року; з 22 травня 2008 року по 01 жовтня 2010 року з урахуванням нарахованих та виплачених сум надбавок  у меншому розмірі за вказані періоди часу.

    Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Чернігівської області на користь ОСОБА_1 оплачені при подачі позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 37 (тридцять сім) гривень 00 копійок.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Чернігівської області на користь ОСОБА_1 державне мито у сумі 3 (три) гривні 40 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області через Семенівський районний суд Чернігівської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                    Головуючий:                                        В. В. Попович