Справа №2-а-147/10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 вересня 2010 року. Рахівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого – судді Тулик І.І.
при секретарі – Шемота М.І.
з участю позивача – ОСОБА_1
третьої особи – Тафічук Г.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ВДАІ з обслуговування Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, третя особа без самостійних вимог: відділ державної виконавчої служби Рахівського районного управління юстиції Закарпатської області на дії та рішення посадової особи
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся суд з позовом до ВДАІ з обслуговування Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, третя особа без самостійних вимог: відділ державної виконавчої служби Рахівського районного управління юстиції Закарпатської області на дії та рішення посадової особи.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 5 квітня 2010 року державним інспектором ВДАІ з обслуговування Яремчанської міської ради Івано-Франківської області було складено по відношенню позивача постанову серії АТ № 057566 про скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП. Підставою для складання даної постанови стало, згідно постанови, перевищення ним 05.04.2010 року об 17 год.27 хв. по вул. Незалежності у с. Татарів Яремчанської міської ради швидкості руху більш, як на 20 км/год. й відповідно до чого накладено штраф у розмірі 260 грн. Вважає складену постанову безпідставною, з наступних підстав. 05.04.2010 року він зупинив свій автомобіль на вимогу працівника ДПС. Один із зазначених осіб носив нагрудний знак, чергування несли на приватному автомобілі. На вимогу позивача пред’явити шляховий лист та сертифікат відповідності приладу «Беркут», оскільки ним швидкісний режим, встановлений у зазначеному місці, не порушувався, посадові особи у категоричній формі відмовилися. Крім того, будь-яких документальних носіїв посадовими особами при ньому не складалося, від підпису постанови в справі про адміністративне правопорушення, як зазначено в останній, і яка є предметом судового оскарження, він не відмовлявся. Ніхто його, як особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, не повідомляв про час та місце розгляду адміністративних матеріалів, протокол та постанову про адміністративне правопорушення при ньому не складалося та йому не надсилалося, у зв’язку з чим порушено його право на процесуальний захист. Про існування постанови йому стало відомо 24.07.2010 року, після того, як державним виконавцем ВДВС Рахівського РУЮ Закарпатської області йому листом із поштовим штемпелем від 21.07.2010 року було надіслано копію постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови про адміністративне правопорушення від 05.04.2010 року. Поряд з цим, посадовими особами відповідача порушено при винесення постанови ряд процесуальних вимог, встановлених чинним законодавством. У зв?язку із зазначеними вище обставинами просив поновити строк звернення до суду за захистом порушеного права, дії інспектора ДПС при складанні постанови по справі про адміністративне правопорушення визнати незаконними, постанову серії АТ № 057566 в справі про адміністративне правопорушення від 05.04.2010 року скасувати
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просить поновити строк для звернення до суду, оскільки такий пропустив з поважних причин та скасувати постанову серії АТ № 057566 від 05.04.2010 року по справі про адміністративне правопорушення, складену відносно нього, оскільки жодного правопорушення ним не вчинялося.
Відповідач, представник ВДАІ з обслуговування Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин у судове засідання не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, заперечень суду не надав, тому на підставі ч.4 ст.128 КАС України суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.
Представник третьої особи, Тафічук Г.Ю. в судовому засіданні не заперечила проти задоволення позову.
Заслухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази суд приходить до наступного висновку.
З частини 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення вбачається, що до адміністративної відповідальності притягається водій, у чому числі за порушення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
Як вбачається з постанови від 5 квітня 2010 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 260 гривень за ч.1 ст.122 КУпАП, за те, що він 05.04.2010 року о 17 год. 27 хв. по вул. Незалежності в с. Татарів Яремчанської міської ради Іван-Франківської області, керуючи транспортним засобом перевищив встановлену швидкість руху в населеному пункті, більше як на 20 км/год, а саме рухався зі швидкістю 83 км/год.
Відповідно до ст. 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Із досліджуваної постанови встановлено, що відповідач, як на підставу доведеності вини позивача, посилається виключно на показання приладу «Беркут» № 0510090. Натомість вказаний прилад не має функцій фото-, кінозйомки чи відеозапису. При цьому, з огляду на положення ст. 251 КУпАП, ця норма містить імперативний характер щодо можливості використання тільки тих технічних приладів та засобів, які мають функції фото-, кінозйомки чи відеозапису і можуть бути використані як доказ по справі. Таким чином, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та постанови по справі відповідачем порушені вимоги наведеної норми, а також порушені положення ст. 280 КУпАП щодо встановлення всіх обставин справи. Так, відповідачем достовірно не встановлено, чи був винен саме позивач у вчиненому правопорушенні.
Відповідно до пунктів 12.1, 12.2, 12.6 «Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», затвердженої наказом МВС 26.02.2009 № 77 фіксація правопорушення учасниками дорожнього руху за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, є фіксацією порушення на електронний носій чи світлочутливу плівку, що може забезпечити визначення суті порушення та чітке зображення транспортного засобу, яким було вчинено правопорушення (його марку, колір, номерний знак) та, по можливості, водія, що знаходився за кермом. Про використання спеціального технічного засобу, працюючого в автоматичному режимі, що має функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобу фото- і кінозйомки, відеозапису, робляться відповідні записи про їх використання в Журналі обліку матеріалів фіксації порушень правил дорожнього руху.
Єдиною підставою для винесення постанови в справі про адміністративне правопорушення є матеріали щодо адміністративного правопорушення, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Зі змісту постанови вбачається, що в порушення наведеного положення до нього не додано матеріалів, на яких зафіксовано показання приладу «Беркут», яким вимірювалась швидкість руху.
Крім цього, відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При винесені оскаржуваної постанови, цього зроблено не було, та посадовою особою яка винесла цю постанову вимоги закону не враховані.
Також при винесені постанови було грубо порушені права позивача, передбачені ст. 268 КУпАП, а саме: особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи; давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням. Всіх наданих цим законом прав позивач був позбавлений, що є порушенням процесу при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
При цьому пунктом 1.6 Розпорядження МВС України № 466 від 21.05.2009 року «Про організацію роботи підрозділів ДАІ» вказано на необхідність виключення випадків складання відносно водіїв транспортних засобів адміністративних протоколів без доведення їхньої вини чи достатніх доказів допущення ними порушень ПДР України (фото, -відеоматеріалів, показів свідків тощо). Жодного з цих доказів при розгляді адміністративної справи відносно позивача не має.
Разом з цим із пояснень позивача встановлено, що посадові особи відповідача – ВДАІ з обслуговування Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, чергування несли на приватному автомобілі, тобто, такому транспортному засобі, який не був обладнаний спеціальними надписами та маячками. Сам автомобіль був розташований таким чином, що його видимість учасниками руху була закрита капітальними спорудам, розташованими на узбіччі автошляху. Таким чином, в данному випадку, останніми порушено вказівку Міністрества внутрішніх справ України № 335 від 03.04.2009 року «Про використання технічних приладів за дотримання водіями вимог Правил дорожнього руху», де згідно пунктів 1.2, 1.6 для несення дорожньо-патрульної служби повинний використовуватися виключно службовий атомототранспрт підрозділів Державтоінспекції та заборонено здійснення контролю за дотримання водіями правил дорожнього руху із місць, закритих для візуального огляду учасниками дорожнього руху (об'єкти дорожнього сервісу, зелені насадження тощо).
Поряд з цим, позивач ставить питання про поновлення строку позовної давності, посилаючись на те, що такий пропустив з поважних причин.
Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що клопотання ОСОБА_1 щодо поновлення строку для звернення до суду підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 289 КУпАП, якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту. Аналогічні вимоги фактично містить і ст. 99 КАС України.
З оглянутої в судовому засіданні постанови, що є предметом судового оскарження, вбачається, що від отримання останньої позивач відмовився, за що правопорушник власноручно підписався. Проте позивач категорично зазначив, що жодного підпису у постанові по справі про адміністративне правопорушення не ставив, остання при ньому 05.04.2010 року не складалася, а її копія посадовою особою відповідача йому не вручалася.
Оскільки відповідачем протилежного, на пояснення позивача, не наведено, суд вважає, що адміністративне стягнення на позивача було накладено за його відсутності. Відповідно до чинного законодавства, строк позовної давності слід рахувати з моменту, коли особа дізналася про порушення своїх прав.
Як досліджено в процесі судового розгляду, про накладення на нього адміністративного стягнення постановою органів ДАІ, позивачу стало відомо лише в липня 2010 року. Належних доказів, які б стверджували протилежне відповідачем суду не надано, не здобуто таких і в процесі судового розгляду, оскільки відсутні встановлені законом докази, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку була вручена копія постанови чи повідомлення про відкриття виконавчого провадження за останньою.
Внаслідок цих обставин, враховуючи те, що адміністративне стягнення на позивача накладене без його участі в процесі розгляду справи, позивачу обставини про притягнення його до адміністративної відповідальності стало відомо лише 21 липня 2010 року, суд вважає, що саме з цього періоду слід рахувати строк позовної давності.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб‘єкта владних повноважень обов‘язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене та враховуючи, що окрім показання вимірювача швидкості «Беркут» будь-яких інших доказів не наведено, відповідач не надав суду заперечень, жодних доказів, які б спростовували пояснення позивача, не подав до суду всі наявні у них документи та матеріали, що підтверджують вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ст. 122 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає скасуванню, а дії посадової особи ВДАІ з обслуговування Яремчанської міської ради Івано-Франківської області при складанні постанови незаконними.
Окрім того, судові витрати по даній справі, на підставі ст. 94 КАС України слід віднести за рахунок Держави.
Керуючись ст.ст. 9, 11, 12, 17, 70, 71, 94, 128, 159-163 КАС України, ч.1 ст.122, ст.ст. 251, 254, 258, 288, 289 КУпАП, суд
П О С Т А Н О В И В:
Поновити строк на оскарження постанови.
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Дії посадової особи ВДАІ з обслуговування Яремчанської міської ради Івано-Франківської області при складанні постанови серії АТ № 057566 від 05.04.2010 року по справі про адміністративне правопорушення визнати незаконними.
Постанову серії АТ № 057566 в справі про адміністративне правопорушення від 5 квітня 2010 року за скоєння ОСОБА_1, мешканцем АДРЕСА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП скасувати.
Судові витрати віднести за рахунок Держави.
Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.
Суддя: Тулик І.І.
З оригіналом вірно:
Суддя Рахівського районного суду Тулик І.І.