Справа №2-а-145/10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 серпня 2010 року. Рахівський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого – судді Тулик І.І.
при секретарі – Шемота М.І.
з участю позивача – ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділення ДАІ з обслуговування Немирівського району у Вінницькій області, Повх Михайла Михайловича, інспектора ДПС ВДАІ з обслуговування Немирівського району у Вінницькій області, третя особа без самостійних вимог – відділ державної виконавчої служби Рахівського районного управління юстиції Закарпатської області, на дії та рішення посадової особи
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відділення ДАІ з обслуговування Немирівського району у Вінницькій області, Повх Михайла Михайловича, інспектора ДПС ВДАІ з обслуговування Немирівського району у Вінницькій області, третя особа без самостійних вимог – відділ державної виконавчої служби Рахівського районного управління юстиції Закарпатської області, на дії та рішення посадової особи.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 29 квітня 2010 року інспектором ДПС взводу ДПС ВДАІ з обслуговування Немирівського району у Вінницькій області, Повх М.М. було складено по відношенню до нього постанову серії АВ № 165025 про скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП. Підставою для складання даної постанови стало те, що позивач 29.04.2010 року о 05 год. 10 хв. на першому кілометрі автошляху Немирів-Могилів-Подальськ, керуючи автомобілем ГАЗ – 32213 СПГ д.н. НОМЕР_1, порушив вимоги дорожнього знаку 2.2. ПДР України – «проїзд без зупинки заборонений». Вважає зазначену постанову незаконною, оскільки він 29.04.2010 року зупинив свій автомобіль, так як цього вимагав дорожній знак 2.2. ПДР України – «Проїзд без зупинки заборонений». У зв?язку із чим ним, як учасником дорожнього руху, Правил дорожнього руху України не порушувалися. Про дані обставини ним зазначались у протоколі, складеному працівником ДПС, того ж дня з приводу зазначених вище обставин. Крім того, про існування постанови, що є предметом судового оскарження, позивачеві стало відомо вже після того, як державним виконавцем йому було надіслано лист за поштовим штемпелем від 22.07.2010 року із постановою про відкриття виконавчого провадження з примусового стягнення штрафу, підставою для чого стала зазначена вже постанова. При цьому із оскаржуваної постанови вбачається, що її копію він отримав власноручно у день складання протоколу про адміністративне правопорушення, про що свідчить його підпис. Проте позивач категорично зазначає, що жодного підпису у постанові не ставив, остання при ньому не складалася, а її копія посадовою особою відповідача не вручалась, у зв?язку із чим вважає, що представником ДПС перевищено свої службові повноваження та підроблено процесуальні документи. У зв?язку із зазначеними вище обставинами ним пропущено встановлений законодавством строк. На підставі наведеного просив поновити строк звернення до суду за захистом порушеного права, дії інспектора ДПС ВДАІ з обслуговування Немирівського району у Вінницькій області Повха М.М. при складанні постанови серії АВ № 165025 від 29.04.2010 року по справі про адміністративне правопорушення визнати незаконними.
В судовому засіданні позивач, ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача ВДАІ з обслуговування Немирівського району у Вінницькій області, Повх Михайло Михайлович, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин у судове засідання не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, заперечень суду не надав, тому на підставі ч.4 ст.128 КАС України суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.
Представник третьої особи в судове засідання не з?явився, про час та місце справи повідомлений належним чином.
Заслухавши позивача, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При винесені оскаржуваної постанови, цього зроблено не було, та посадовою особою яка винесла цю постанову вимоги закону не враховані.
Також при винесені постанови було грубо порушені права позивача, передбачені ст. 268 КУпАП, а саме: особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи; давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням. Всіх наданих цим законом прав позивач був позбавлений, що є порушенням процесу при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
При цьому пунктом 1.6 Розпорядження МВС України № 466 від 21.05.2009 року «Про організацію роботи підрозділів ДАІ» вказано на необхідність виключення випадків складання відносно водіїв транспортних засобів адміністративних протоколів без доведення їхньої вини чи достатніх доказів допущення ними порушень ПДР України (фото, -відеоматеріалів, показів свідків тощо). Жодного з цих доказів при розгляді адміністративної справи відносно позивача не має.
Крім того, Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 185 від 22.02.2001 року передбачено, що у випадках, передбачених КУпАП, до протоколу вносяться прізвища, ім’я та по батькові двох свідків правопорушення, адреси їх місця проживання, а також ставляться підписи свідків, що також посадовою особою відповідача не здійснено.
Поряд з цим, позивач ставить питання про поновлення строку позовної давності, посилаючись на те, що такий пропустив з поважних причин.
Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що клопотання
ОСОБА_1 щодо поновлення строку для звернення до суду підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 289 КУпАП, якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту. Аналогічні вимоги фактично містить і ст. 99 КАС України.
З оглянутої в судовому засіданні постанови, що є предметом судового оскарження, вбачається, що остання позивачем отримана 29 квітня 2010 року за що правопорушник власноручно підписався. Проте позивач категорично зазначив, що жодного підпису у постанові по справі про адміністративне правопорушення не ставив, остання при ньому 29.04.2010 року не складалася, а її копія посадовою особою відповідача йому не вручалася.
Оскільки відповідачем протилежного, на пояснення позивача, не наведено, суд вважає, що адміністративне стягнення на позивача було накладено за його відсутності. Відповідно до чинного законодавства, строк позовної давності слід рахувати з моменту, коли особа дізналася про порушення своїх прав.
Як досліджено в процесі судового розгляду, про накладення на нього адміністративного стягнення постановою органів ДАІ, позивачу стало відомо лише в липня 2010 року. Належних доказів, які б стверджували протилежне відповідачем суду не надано, не здобуто таких і в процесі судового розгляду, оскільки відсутні встановлені законом докази, що ОСОБА_1П, у встановленому законом порядку була вручена копія постанови чи повідомлення про відкриття виконавчого провадження за останньою.
Внаслідок цих обставин, враховуючи те, що адміністративне стягнення на позивача накладене без його участі в процесі розгляду справи, позивачу обставини про притягнення його до адміністративної відповідальності стало відомо лише 22 липня 2010 року, суд вважає, що саме з цього періоду слід рахувати строк позовної давності.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб‘єкта владних повноважень обов‘язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене та враховуючи, що відповідач не надав суду заперечень, жодних доказів, які б спростовували пояснення позивача, не подав до суду всі наявні у них документи та матеріали, що підтверджують вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ст. 122 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому встановити в суді правомірність прийнятого відповідачем рішення про накладення на позивача адміністративного стягнення неможливо, суд вважає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв’язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, а постанова про накладення адміністративного стягнення скасуванню .
Окрім того, судові витрати по даній справі, на підставі ст. 94 КАС України слід віднести за рахунок Держави.
Керуючись ст.ст. 9, 11, 12, 17, 70, 71, 94, 128, 159-163 КАС України , ч.1 ст. 122, ст.ст. 251, 254, 258, 288, 289 КУпАП, суд
П О С Т А Н О В И В:
Поновити строк на оскарження постанови.
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Дії інспектора ДПС роти ВДАІ з обслуговування Немирівського району у Вінницькій області Повха Михайла Михайловича при складанні постанови серії АВ № 165025 від 29.04.2010 року по справі про адміністративне правопорушення визнати незаконними.
Постанову серії АВ № 165025 в справі про адміністративне правопорушення від 29.04.2010 року за скоєння ОСОБА_1, мешканцем АДРЕСА_1, адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, скасувати.
Судові витрати віднести за рахунок Держави.
Постанова остаточна, оскарженню не підлягає .
Суддя: Тулик І.І.
З оригіналом вірно:
Суддя Рахівського районного суду: Тулик І.І.