Справа №2-а-144/10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 серпня 2010 року. Рахівський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого – судді Тулик І.І.
при секретарі – Шемота М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС Жовтневої роти ДАІ 1-го взводу міліції молодшого сержанта Будикіна Віталія Миколайовича, УДАІ УМВС України в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до інспектора ДПС Жовтневої роти ДАІ 1-го взводу міліції молодшого сержанта Будикіна Віталія Миколайовича, УДАІ УМВС України в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Позов, обґрунтований тим, що на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 5 липня 2010 року серії ВЕ № 198900 відповідачем було винесено постанову серії ВЕ № 168555 від 5 липня 2010 року, згідно якої позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення України у вигляді штрафу в розмірі 250,00 гривень. З даним рішенням відповідача позивач не згоден, тому що він не порушував ПДР. Відповідно до оскаржуваної постанови 5 липня 2010 року о 11год. 20 хв. на 143 км автодороги Одеса – Новоазовськ керуючи, з дотриманням ПДР, автомобілем марки «Шкода – Фабія», державний номер НОМЕР_1, був зупинений працівником ДПС, за нібито порушення вимог дорожнього знаку «Проїзд без зупинки заборонено». Позивач не заперечує, що він дійсно 5 липня 2010 року керував автомобілем у вказаний постанові час, та вказаному місці, однак правил дорожнього руху не порушував, а рухався та здійснив зупинку відповідно до ПДР України. Позивач на вимогу дорожнього знаку «Проїзд без зупинки заборонено» зробив зупинку. Після чого позивача зупинив інспектор ДПС та склав протокол про адміністративне правопорушення та виніс постанову. Просить скасувати оскаржувану постанову, визнавши дії відповідача по її складанню незаконними, а також поновити строк на оскарження постанови, оскільки такий пропущений з поважних причин, через те, що оскаржувана постанова булла винесена 5 липня 2010 року, в той час як позивач їхав на відпочинок з сім'єю і в нього не було практичної та юридичної можливості на її оскарження, а відразу після приїзду за місцем проживання звернувся за правовою допомогою пр захист своїх порушених прав.
Позивач, ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини своєї неявки не повідомив, заперечень проти позову не надав.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд прийшов до наступнго висновку.
В ході судового розгляду справи встановлено, що 5 липня 2010 року відповідачем винесено постанову ВЕ № 168555 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 250,00 гривень. Відповідно до вказаної постанови 5 липня 2010 року о 11 год. 05 хв. на 143 км автодороги Одеса – Новоазовськ керуючи автомобілем марки «Шкода – Фабія», державний номер НОМЕР_1, не виконав вимоги дорожнього знаку «Проїзд без зупинки заборонено».
Згідно вимог ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачу було запропоновано надати суду всі докази правомірності своїх дій, на що він жодних доказів в підтвердження вини позивача не надав.
Позивач визнає, що він дійсно 5 липня 2010 року керував автомобілем марки «Шкода – Фабія», державний номер НОМЕР_1 у вказаний постанові час, та вказаному місці, проте факт порушення Правил дорожнього руху України заперечив.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При винесені оскаржуваної постанови, цього зроблено не було, та посадовою особою яка винесла цю постанову вимоги закону не враховані.
Також при винесені постанови було грубо порушені права позивача, передбачені ст. 268 КУпАП, а саме: особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи; давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням. Всіх наданих цим законом прав позивач був позбавлений, що є порушенням процесу при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
При цьому пунктом 1.6 Розпорядження МВС України № 466 від 21.05.2009 року «Про організацію роботи підрозділів ДАІ» вказано на необхідність виключення випадків складання відносно водіїв транспортних засобів адміністративних протоколів без доведення їхньої вини чи достатніх доказів допущення ними порушень ПДР України (фото, -відеоматеріалів, показів свідків тощо). Жодного з цих доказів при розгляді адміністративної справи відносно позивача не має.
Крім того, Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 185 від 22.02.2001 року передбачено, що у випадках, передбачених КУпАП, до протоколу вносяться прізвища, ім’я та по батькові двох свідків правопорушення, адреси їх місця проживання, а також ставляться підписи свідків, що також посадовою особою відповідача не здійснено.
Поряд з цим, позивач ставить питання про поновлення строку позовної давності, посилаючись на те, що такий пропустив з поважних причин.
Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що клопотання
ОСОБА_1, щодо поновлення строку для звернення до суду підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 289 КУпАП, якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту. Аналогічні вимоги фактично містить і ст. 99 КАС України.
З урахуванням викладених обставин та враховуючи, що відповідач не надав суду заперечень, жодних доказів, які б спростовували пояснення позивача, не подав до суду всі наявні у них документи та матеріали, що підтверджують вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ст. 122 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому встановити в суді правомірність прийнятого відповідачем рішення про накладення на позивача адміністративного стягнення неможливо, суд вважає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв’язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення, а постанова про накладення адміністративного стягнення скасуванню .
Разом з цим, із з’ясованих в судовому засіданні обставин справи, суд не вбачає підстав для визнання дій посадової особи ДПС Жовтневої роти ДАІ 1-го взводу УДАІ УМВС України в Миколаївській області неправомірними, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Окрім того, судові витрати по даній справі, на підставі ст. 94 КАС України слід віднести за рахунок Держави.
Керуючись ст.ст. 9, 11, 12, 17, 70, 71, 94, 128, 159-163 КАС України , ч.1 ст. 122, ст.ст. 251, 254, 258, 288, 289 КУпАП, суд
П О С Т А Н О В И В:
Поновити строк на оскарження постанови.
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову серії ВЕ № 168555 від 5 липня 2010 року в справі про адміністративне правопорушення від 5 липня 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 250 гривень, а провадження у справі про адміністративні правопорушення закрити у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Судові витрати віднести за рахунок Держави.
Постанова остаточна, оскарженню не підлягає .
Суддя: Тулик І.І.
З оригіналом вірно:
Суддя Рахівського районного суду: Тулик І.І.