Справа №2-а-108/10

П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

18 серпня 2010 року. Рахівський районний суд Закарпатської області в складі:

        головуючого – судді Тулик І.І.

        при секретарі – Шемота М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до ДПС ВДАІ та АТІ з обслуговування Тячівського району Закарпатської області, третя особа без самостійних вимог – інспектор ДПС ВДАІ Тячівського району, Пелех Василь Васильович  про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності

В С Т А Н О В И В :

         ОСОБА_1  звернувся в суд з позовом до ДПС ВДАІ та АТІ з обслуговування Тячівського району Закарпатської області, третя особа без самостійних вимог – інспектор ДПС ВДАІ Тячівського району, Пелех Василь Васильович  про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності

                Свої вимоги обґрунтовував тим, що 18 вересня 2009 року інспектором ВДАІ та АТІ з обслуговування Тячівського району Закарпатської області Пелех Василем Васильовичем  було складено по відношенню позивача постанову серії АО № 018387 про скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП. Підставою для складання даної постанови стало, згідно постанови, порушення ним правил зупинки й відповідно до чого накладено штраф у розмірі 272 грн. Вважає складену постанову безпідставною, оскільки  інспектор ДПС сам зупинив його у межі дії знаку «зупинка для маршрутних таксі» чим спровокував правопорушення, а інший інспектор зафіксував це своєю відеокамерою в якості автоматичного засобу відеофіксації. При цьому позивач визнає, що зупинився на посадковому майданчику для маршрутних транспортних засобів ближче ніж 30 метрів, проте не зазначено, що він виконував вимогу інспектора ДПС і зупинився з моменту подачі відповідного жесту інспектором ДПС на відстані понад 30 метрів від дії знаку. Крім того, позивачку, як порушнику не надіслано, а про її існування йому стало відомо 1 червня 2010 року, тобто після того як він звернувся до ВДАІ для виготовлення талону техогляду та постанову про відкриття виконавчого провадження також не отримував. На підставі наведеного просив поновити строк на звернення до суду за захистом порушеного права, дії посадової особи ДПС ВДАІ та АТІ з обслуговування Тячівського району Закарпатської області при складанні оскаржуваного протоколу визнати незаконними, постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АО № 018387 від 18.09.2009 року скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

 Позивач, ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві та просить такі задовольнити.

     Представник відповідача ДПС ВДАІ та АТІ з обслуговування Тячівського району Закарпатської області та третя особа без самостійних вимог, інспектор ДПС ВДАІ Тячівського району, Пелех В.В.  будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин у судове засідання не прибули, про причини неприбуття суд не повідомили, заперечень суду не надали, тому на підставі ч.4 ст.128 КАС України суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

          Заслухавши позивача, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази суд приходить до наступного висновку.

     З частини 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення вбачається, що до адміністративної відповідальності притягається водій, у чому числі за порушення  правил зупинки.

    Як вбачається з постанови від 18 вересня 2009 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 272 гривні за ч.1 ст.122 КУпАП, за те, що він   18 вересня 2009 року о 14 год.00 хв. у м. Мукачево по вул. Леніна, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21093» державний номер НОМЕР_1  зупинився на посадковому майданчику для маршрутних транспортних засобів ближче, ніж 30 м.

              Відповідно до ст. 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.  

            Сам позивач, заперечив факт порушення правил дорожнього руху при зазначених у постанові обставинах, оскільки він виключно  виконував вимогу працівника ДАІ про зупинку транспортного засобу.

             Крім того, із досліджуваної постанови, встановлено, що копія постанови позивачу не вручалася. При цьому, якщо особа, яка притягується до відповідальності, не була присутня при розгляді справи, копія винесеної постанови висилається або вручається їй протягом трьох днів з моменту її винесення. Постанова вручається під розписку. У разі, коли постанову було вислано поштою, про це робиться відмітка у справі. Таким чином, постанова серії АО № 018387 від 18 вересня 2009 року   не відповідає вимогам ст.285 КУпАП.

            Поряд з цим,  позивач ставить питання про поновлення строку позовної давності, посилаючись на те, що такий пропустив з поважних причин.  

           Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що клопотання ОСОБА_1 щодо поновлення строку для звернення до суду підлягає задоволенню виходячи з таких підстав.  

            Відповідно до ст. 289 КУпАП, якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту. Аналогічні вимоги фактично містить і ст. 99 КАС України.  

          Як встановлено судом, адміністративне стягнення на позивача було накладено за його відсутності. Відповідно до чинного законодавства, строк позовної давності слід рахувати з моменту, коли особа дізналася про порушення своїх прав.  

         Як досліджено в процесі судового розгляду, про накладення на нього адміністративного стягнення постановою органів ДАІ, позивачу стало відомо лише в червні 2010 року.   Належних доказів, які б стверджували протилежне відповідачем суду не надано, не здобуто таких і в процесі судового розгляду, оскільки відсутні встановлені законом докази, що ОСОБА_1, у встановленому законом порядку була вручена копія постанови чи повідомлення про відкриття виконавчого провадження за останньою.  

          Внаслідок цих обставин, враховуючи те, що адміністративне стягнення на позивача накладене без його участі в процесі розгляду справи, позивачу обставини про притягнення його до адміністративної відповідальності стало відомо лише 1 червня 2010 року, суд вважає, що саме з цього періоду слід рахувати строк позовної давності.  

            Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб‘єкта владних повноважень обов‘язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

           Враховуючи, що відповідач не надав суду заперечень, жодних доказів, які б спростовували пояснення позивача, не подав до суду всі наявні у них документи та матеріали, що підтверджують вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ст. 122 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому встановити в суді правомірність прийнятого відповідачем рішення про накладення на позивача  адміністративного стягнення неможливо, суд вважає,  що провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв’язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, а постанова про накладення адміністративного стягнення скасуванню .

           Разом з цим, із з’ясованих в судовому засіданні обставин справи, суд не вбачає підстав для визнання дій посадової особи ДПС ВДАІ та АТІ з обслуговування Тячівського району Закарпатської області незаконними, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягаю задоволенню.

        Окрім того, судові витрати по даній справі, на підставі ст. 94 КАС України слід віднести за рахунок Держави.

        Керуючись статтями 9, 11, 12, 17,  70, 71, 94,  128, 159-163 КАС України , 14-1, ч.1 ст. 122,  ст.ст. 251, 254, 258,  288, 289 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

            Поновити строк на оскарження постанови.

            Адміністративний  позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

           Постанову серії АО № 018387 в справі про адміністративне правопорушення від 18 вересня 2009 року за скоєння ОСОБА_1, мешканцем АДРЕСА_1, адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП скасувати, а провадження у справі про адміністративні правопорушення закрити у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

            Судові витрати віднести за рахунок Держави.

Постанова остаточна, оскарженню не підлягає .  

 Суддя:  Тулик  І.І.

З оригіналом вірно:

Суддя Рахівського районного суду:                                          Тулик І.І.