Справа №2-20/2010р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

20 жовтня 2010 року    Богородчанський районний суд  Івано-Франківської області

                                           в складі головуючого-судді       Битківського Л.М.

                                           секретар                                        Пилипонюк К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні стежкою, -

в с т а н о в и в:

 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись в суд з позовом до ОСОБА_3 у якому поставили питання про усунення ним перешкод в користування громадською стежкою, що веде до їх присадибних ділянок в урочищі «Стирки» повз господарство сина відповідача ОСОБА_4

06.05.2010 року рішенням Богородчанського районного суду в задоволенні позову було відмовлено.

22.09.2010 року за заявою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ухвалою Богородчанського районного суду рішення суду від 06.05.2010 року у даній справі скасовано у зв‘язку з ново виявленими обставинами.

Заявлені вимоги позивачі мотивували тим, що  разом з кількома односельцями протягом більше 40 років користуються земельними ділянками в урочищі «Стирки», що в АДРЕСА_1 До їх присадибних ділянок протягом усього часу існувала стежка, якою вони постійно користувались і яка значиться в картографічних матеріалах Вінницької експедиції. Іншого придатного проходу до їх земельних ділянок немає. Однак, протягом тривалого часу, відколи ОСОБА_4 було виділено земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, зі сторони його батька ОСОБА_3 чиняться постійні перешкоди у можливості користуватись вказаною стежкою. За їх скаргами неодноразово комісії у складі представників органів земельних ресурсів та архітектури вивчали дане питання і приходили до висновків про необхідність відновлення громадської стежки. В акті від 20.08.2002 року, складеному комісійно за участю відповідача та його сина, було досягнуто згоди на відновлення проходу шириною 1,8 метра, а сільська рада, в свою чергу, погодилась виділити поруч ОСОБА_4 земельну ділянку під будівництво його брату ОСОБА_5 Однак, після прийняття рішення сільською радою про виділення земельної ділянки ОСОБА_5 стежку так і не відновили. Безпосередньо землекористувач ОСОБА_4 являється інвалідом 1 групи, тому фактично земельною ділянкою розпоряджається  його батько ОСОБА_3, який залив бетонну бровку та спорудив паркан, що остаточно перешкодило можливості користуватись стежкою. Тому, просили зобов‘язати відповідача не чинити їм перешкоди у користуванні стежкою та покласти на нього обов‘язок демонтувати частину огорожі, що перекриває їм прохід.

В судовому засіданні позивачі позовні вимоги підтримали з викладених підстав, вказали також, що при первинному розгляді їх позову ні в сільській раді, а ні в районному архіві не могли віднайти рішення сільської ради від 09.09.2002 року «Про виділення  земельної ділянки для проходу до земельних ділянок в урочище «Стирки». Вказане рішення підтверджує обґрунтованість їх вимог. Просили позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання після скасування рішення не з‘явився,  про час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Під час первинного розгляду справи ОСОБА_3 та його представник в судовому засіданні заявлені вимоги заперечили. Вказали, що відповідно до рішення сільської ради ОСОБА_4 була виділена земельна ділянка, яка межує з сусідкою ОСОБА_6. Ніякого проходу чи проїзду відповідно до проекту житлової забудови між земельною ділянкою його сина та ОСОБА_6 немає. Син ОСОБА_4 дійсно являється інвалідом 1 групи і є недієздатним. Тому він, опікуючись ним, загородив земельну ділянку, яка виділена синові. На приватизацію вказаної ділянки виготовлено проектну документацію, яку відмовляється підписати та затвердити сільський голова. Просив у задоволені позовних вимог відмовити.  

Заслухавши пояснення учасників процесу, свідків, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що рішенням Марківської сільської ради від 11.10.1991 року №58 ОСОБА_4 виділено 0,12 га на масиві забудови в урочищі «Під церковним». Згідно схеми виносу в натурі меж земельної ділянки ОСОБА_4 від 18.12.1991 року його земельна ділянка межує зліва із земельною ділянкою сусідки ОСОБА_6 Вказана обставина підтверджена також викопіюванням із масиву житлової забудови с.Маркова в ур. «Підцерковне» та проектом акту встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_4, який підписаний суміжниками, в тому числі ОСОБА_6

Допитаний в судовому засіданні як свідок спеціаліст відділу архітектури та містобудування ОСОБА_7 пояснив, що при виготовленні проекту забудови не було враховано існування громадської стежки, яка ймовірно існувала там.

Однак, відповідно до Акту комісії від 20.08.2002 року, яка розглядала звернення ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_1 та ін., було досягнуто згоди ОСОБА_4 на добровільне вилучення у нього частини земельної ділянки шириною 1,8 м і довжиною 32 м. для влаштування громадської стежки до земельних ділянок в урочищі «Стирки».  

Згадані в акті домовленості були закріплені у рішенні Марківської сільської ради від 09.09.2002 року «Про виділення земельної ділянки для проходу до земельних ділянок в урочищі «Стирки». Вказане рішення сільської ради є чинним. Таким чином, судом встановлено, що цим рішенням фактично було відновлено існування громадської стежки, яка проходить між господарствами ОСОБА_6 і ОСОБА_4 Підтвердженням цього є відповіді органів державної влади та управління на численні звернення як позивачів так і ОСОБА_3

Допитані в судовому засіданні сільський голова ОСОБА_10 та землевпорядник ОСОБА_11 пояснили, що при проведенні обмірів земельних ділянок ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в процесі вирішення скарг жителів села встановлено, що земельні ділянки, якими вони фактично користуються є значно більшими, ніж  0,12 та 0,11 га, які їм виділялись. Тому, відновлення громадської стежки жодним чином не порушує інтереси ОСОБА_4

Виходячи з цього, ОСОБА_3, який спорудив огорожу і особисто вчиняє перешкоди позивачам у можливості користуватись виділеною громадською стежкою діє неправомірно.

Відповідно до п.3,4 ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав можуть бути припинення дії, яка порушує право та відновленя становища, яке існувало до порушення.

На підставі наведеного, ст.213-215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

 Позов задовольнити. Зобов‘язати ОСОБА_3 не чинити перешкод в користуванні громадською стежкою, яка проходить до урочища «Стирки» Марківської сільської ради між господарствами ОСОБА_6 та ОСОБА_4 шириною 1,8 метра, довжиною 32 метра. Самовільно споруджену огорожу, яка перешкоджає можливості використовувати прохід - демонтувати.  

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Івано-Франківської області через суд першої інстанції шляхом подання в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Головуючий