Справа № 2-620/10

                                                                     Р І Ш Е Н Н Я

                                                          І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

21 вересня 2010  Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого                         - Циганаш І.А.

при секретарі                         - Федоровій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді цивільну справу за позовом ПАТ КБ “ Приватбанк “ до ОСОБА_1 про звернення стягнення, зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ КБ “ ПриватБанк “ про розірвання кредитного договору та визнання договорів недійсними , -

                            В С Т А Н О В И В:

ПАТ КБ “ Приватбанк “ звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, вказав, що відповідно до укладеного кредитного договору №МСС1-37/2008 від 16.07.2008 року ОСОБА_1 16.07.2008 року отримав кредит у розмірі 16000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 15.07.2013р. У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов’язання за вказаним чином не виконав. Відповідач станом на 15.04.2009р. має заборгованість – 17694,77 доларів США, яка складається з 15629,04 доларів США – заборгованість за кредитом; 1145,11 доларів США – заборгованість по процентам за користування кредитом; 47,09 доларів США – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором; 32,47 доларів США – штраф ( фіксована частина ), 841,06 доларів США – штраф ( процентна складова ). В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором були укладені договори застави: ПриватБанк і відповідач 16.07.2008 року уклали договір застави, відповідно до якого відповідач надав в заставу належне йому майно, а саме – автомобіль  Меrcedes – Bens ( модель 412-d ) 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Згідно з договором застави, звернення стягнення та реалізація предмету застави здійснюється відповідно до чинного законодавства та цього договору, у тому числі шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання застоводержателем договору купівлі – продажу застави від імені заставодавця. Просить передати в заклад ПриватБанку шляхом вилучення у ОСОБА_1 належне йому на праві власності заставлене майно, а саме  автомобіль  Меrcedes – Bens ( модель 412-d ) 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №МСС1-37/2008 від 16.07.2008 року в сумі 17694,77 доларів США звернути стягнення на автомобіль  Меrcedes – Bens ( модель 412-d ) 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання Заставодержателем договору купівлі – продажу предмету застави від імені Заставодержателя, а також стягнути з відповідача понесені судові витрати по справі у розмірі 1392,50 грн.

        ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ПАТ КБ “ ПриватБанк “ , в якій просив розірвати кредитний договір №ММС1-37/2008 від 16.07.2008 року, укладений між ним та ЗАТ КБ “ ПриватБанк “, визнати недійсним вказаний кредитний договір, визнати недійсним договір застави б/н від 16.07.2008 року, зобов’язати ЗАТ “ Приватбанк “ прийняти у нього суму кредиту у гривнях за курсом НБУ станом на 16.07.2008р. з розстрочкою платежів на 48 місяців. Вказав, що між ним та ЗАТ КБ “ ПриватБанк “ 16.07.2008 року було укладено кредитний договір №МСС1-37/2008, відповідно до умов якого банк зобов’язувався надати їй кредит у порядку і на умовах, визначених у даному договорі, а позичальник зобов’язаний повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом у строки та в порядку, встановленому в договорі. Відповідно до договору він отримав 16000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування  кредитом у розмірі 18% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 15.07.2013р. для придбання транспортного засобу автомобіля Меrcedes – Bens ( модель 412-d ) 1999 року випуску. Згідно п. 2.2.2 та

п. 2.2.3 договору погашення кредиту здійснюється шляхом сплати щомісячних платежів відповідно до графіка погашення кредиту, до складу якого входять платежі за відсотками і винагородою. Кредит надавався на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, з кінцевим терміном повернення до 15.07.2013р. 16.07.2008 року між ним та відповідачем було укладено договір застави б/н, де заставним майном для забезпечення його зобов’язань перед банком послугував транспортний засіб - Меrcedes – Bens, 1999 року випуску. До початку квітня ним належно виконувались зобов’язання за кредитним договором, але враховуючи різке підвищення курсу долара США по відношенню до національної платіжної одиниці – гривні, він став неспроможним сплачувати даний кредит. Вважає. Що кредитний договір та договір застави є недійсними, такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства, порушують ст. 99 Конституції України, ст. ст. 3, 4, 13, 203, 215, 236, 524, 548 ЦК України, ЗУ “ Про заставу “, “ Про іпотеку “, “ Про національний банк України “, “Про ліцензування певних видів господарської діяльності “, “ Про банки та банківську діяльність “, Декрет КМУ “ Про систему валютного регулювання і валютного контролю “, Положення “ Про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу “, а тому в силі ч. 1 ст. 203 , ст. 215, ч. 1 ст. 237 ЦК України такі право чини є недійсними з моменту їх укладення. Для використання іноземної валюти на території України як засобу платежу відповідно до чинного законодавства України він повинен мати індивідуальну ліцензію на її здійснення. Крім того, проведення розрахунків оплати штрафних санкцій в іноземній валюті також потребує індивідуальної ліцензії НБУ. Про даний факт він довідався від представників одного з банків, перебуваючи у відрядженні, коли в декількох містах   на території України  у нього не приймали валютні платежі на виконання його зобов’язань перед банком, у зв’язку з чим і розпочалися перші прострочки у виконанні зобов’язання. На даний час валютні платежі на виконання зобов’язання перед банком він здійснює через його посадових осіб, повністю залежачи від їхнього настрою щодо нього, як до боржника, при цьому без будь – якого дотримання законодавства України. Крім того, на день укладення кредитного договору долар США становив 4,8 грн., а на сьогоднішній день він значно зріс і становить – 7,92 грн. Отже існує істотна зміна становища щодо виконання боргових зобов’язань  за кредитним договором. Тобто, з підвищенням курсу іноземної валюти, сума боргу значно зросла, яку йому необхідно сплачувати у зв’язку з чим значно погіршився його фінансовий стан. Відповідно до п. 1 ст. 5 Декрету КМУ “ Про систему валютного регулювання і валютного контролю “ НБУ видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Згідно п. 5 ст. 5 Декрету КМУ одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії. Таким чином, використання відповідачем долара США як предмету користування за споживчим кредитом є внесення в кредитний договір пункту, що значно погіршує його становище як споживача порівняно з банком ( надавачем фінансових послуг ) в разі настання певних подій, що дає право для нього відповідно до п. 2 ст. 18 ЗУ “ Про захист прав споживачів “ за своїм вибором вимагати визнання в цілому кредитний договір недійсним.  

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, в зустрічній позовній заяві ОСОБА_1 просив відмовити, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Представник відповідача зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала, просила їх задовольнити, в задоволені позовних вимог ПАТ КБ “ ПриватБанк “ просила відмовити, посилаючись на обставини, викладені в зустрічній позовній заяві.

      Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ “ ПриватБанк “ підлягають задоволенню, а в задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 необхідно відмовити, з наступних підстав.

   З копії статуту ПАТ КБ “ ПриватБанк “ вбачається, що рішенням Загальних Зборів Акціонерів від 30.04.2009 р. тип Банку з Закритого акціонерного товариства змінено на

 публічне акціонерне товариство, у зв’язку із зміною типу Банку змінено найменування банку з Закритого акціонерного комерційного банку “ ПриватБанк “ на Публічне Акціонерне товариство Комерційний банк “ ПриватБанк “, який є правонаступником всіх прав та зобов’язань ЗАТ КБ “ ПриватБанк “

                Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

  Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

         Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

         Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

         В судовому засіданні встановлено, що 16 липня 2008 року між ЗАТ КБ « ПриватБанк » та гр. ОСОБА_1 було укладено  кредитний договір №МСС1-37/2008,  відповідно до умов якого у рамках програми мікрокредитування, при наявності вільних коштів, Банк зобов’язується надати позичальникові кредит у межах суми, зазначеної в п. 1.2 даного договору, на термін і на умовах, передбачених у даному договорі, а позичальник зобов’язується повернути отриманий кредит і сплатити відсотки у встановлені даним договором терміни, а також виконати інші зобов’язання згідно з цим договором в повному обсязі ( а.с. 6- 8 ).

         Відповідно до п. п. 1.2, 1.3 кредитного договору сума кредиту складає 16000 доларів США. Термін повернення кредиту. Відсотків і винагороди відповідно до Графіка погашення кредиту, відсотків і винагороди ( Додаток №1 до даного договору ), але не пізніше 15.07.2013р. Зазначений термін може бути змінений згідно п.п. 2.3.3, 2.4.1 даного договору.

 Судом встановлено, що 16 липня 2008 року між ЗАТ КБ “ ПриватБанк “ ( Заставодержатель )  та ОСОБА_1 ( Заставодавець ) було укладено договір застави, предметом договору застави є надання Заставодавцем в заставу автотранспорту, опис якого зазначений в п. 6 цього договору, в забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_1 перед заставодержателем, в силу чого заставодержатель має вищий пріоритет ( переважне право ) в разі невиконання позичальником зобов’язань, забезпечених заставою, та ( або ) невиконання заставодавцем зобов’язань за цим договором, одержати задоволення за рахунок переданого в заставу автотранспорту переважно перед іншими кредиторами заставодавця та ( або ) позичальника ( а.с. 10- 12 ).

Згідно п. 6 договору застави в забезпечення виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором та заставодавцем зобов’язань за цим договором заставодавець передає в заставу наступний автотранспорт: Меrcedes – Bens ( модель 412-d ) 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

   Відповідно до п. 17.12 договору застави у випадку порушення позичальником зобов’язань за кредитним договором та ( або ) заставодавцем зобов’язань за цим договором, заставодавець зобов’язується передати предмет застави заставодержателю в заклад за актом прийому – передачі, що підписується сторонами. При оформленні закладу у вигляді твердої застави, предмет застави залишається у заставодавця під замком і печаткою заставодержателя і заставодавця, а також за вибором заставодержателя – з охороною згідно з п. 15.3 цього договору. Доступ до предмету закладу дозволяється під контролем заставодержателя матеріально відповідальній особі заставодавця і особі, яка здійснює охорону зі сторони заставодержателя.

       Згідно ст. 19 ЗУ “ Про заставу “ за рахунок  заставленого  майна  заставодержатель  має  право задовольнити свої вимоги в  повному  обсязі,  що  визначається на момент

фактичного задоволення, включаючи  проценти,  відшкодування збитків,  завданих  прострочкою  виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а  також  витрати  на  здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не  передбачено  договором застави.
          Відповідно до ст.. 20 ЗУ « Про заставу » з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет застави, у випадку, якщо в момент настання термінів виконання зобов’язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

Згідно ст.. 589 ЦК України у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення на предмет застави.

 Відповідно до ст. 25 ЗУ “ Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень “ у  разі задоволення судом позову про  звернення  стягнення  на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета застави.

Згідно ч. 2 ст. 28 ЗУ “ Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень “ якщо протягом 30  днів  з  моменту  реєстрації  в  Державному реєстрі    відомостей   про   звернення   стягнення   на   предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене  обтяженням,  залишається  невиконаним  і  в разі якщо предмет  забезпечувального  обтяження  знаходиться   у   володінні боржника,  останній  зобов'язаний  на  вимогу  обтяжувача  негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача.

        Згідно вимог  ч. ч. 1, 3, 5  ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

          Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч. 1 –3 , 5 ст. 203 цього Кодексу.

                        Ст. 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

            Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Крім цього, ч. 2, 3 статті 533 ЦК України передбачено, що в разі якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент іноземної валюти, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом, використання   іноземної   валюти,   а   також   платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.  

                        Під час укладання сторонами у справі кредитного договору інший порядок визначення  грошового еквіваленту іноземної валюти встановлений не був.

Згідно ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит – це будь-яке зобов’язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов’язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надане в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов’язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

      У статті 2 зазначеного вище закону дається визначення поняття коштів, згідно якого кошти – це гроші у національній, іноземній валюті чи їх еквіваленті.

Статтею 19 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачено, що банк   має   право   здійснювати   банківську   діяльність   тільки   після   отримання   банківської   ліцензії.  

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.    

 Як встановлено у судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи 29 липня 2009 року Національним банком України видано ПАТ КБ “ ПриватБанк “ банківську ліцензію №22, яка зареєстрована Національним банком України 19.03.1992 року  за № 92 на право здійснювати банківські операції, визначені ч. 1 та п. 5-11 ч. 2 ст. 47 ЗУ « Про банки і банківську діяльність » та Дозвіл №22-3 на право здійснення операцій, визначених п. 1-4 ч. 2, 4 ст. 47 ЗУ « Про банки і банківську діяльність ».    

       Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України « Про систему валютного регулювання і валютного контролю » Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв’язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам та нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.    

Відповідно до п. 5.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року за № 275 письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю від 19.02.1993 року за № 15-93.    

Відповідно до п. 2.3. вищевказаного Положення за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями по залученню та розміщенню іноземної валюти на валютному ринку України. Оскільки ПАТ КБ “ ПриватБанк “ було отримано банківську ліцензію та дозвіл Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями, то, відповідно, банк має право здійснювати операції щодо розміщення іноземної валюти.  

Згідно з п. 1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Національного банку України від 14.11.2004 року № 483, використання іноземної валюти на території України платежу як засобу без ліцензії дозволяється якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк.    

                          Суд враховує ту обставину, що ОСОБА_1 погодився з умовами кредитного договору, скріпивши його своїм підписом та вчинив дії на виконання його умов, отримавши від відповідача суму кредиту, виражену в доларах США, які й повинен              повернути відповідачу на умовах, визначених у кредитному договорі, відповідно до ст. 1049 ЦК України.    

        У відповідності до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину  є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.  

Проте, підстав  встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України для розірвання договору кредиту та визнання правочинів недійсними позивачем  в суді не наведено.  

Враховуючи те, що зобов»язання відповідача перед ПАТ КБ « ПриватБанком » за кредитним договором не виконані в установлені строки, тому суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ПАТ КБ « ПриватБанку » шляхом передання в заклад ПАТ КБ “ ПриватБанк “ та вилучення у ОСОБА_1 належного йому на праві власності заставного майна і в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №МСС1-37/2008 від 16.07.2008 року в сумі 17694,77 доларів США  звернути  стягнення на предмет застави - автомобіль марки Меrcedes – Bens ( модель 412-d ) 1999

 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності відповідачу шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання заставодержателем договору купівлі – продажу предмету застави від імені заставодавця,  ПАТ КБ “ ПриватБанк “ є уповноваженим на здійснення операцій з валютними цінностями за наявності у нього банківської ліценції та письмового дозволу на здійснення операції з валютними цінностями, крім того укладені вище зазначені кредитний договір та договір застави за своїм змістом не суперечать нормам цивільного законодавства, оскільки ОСОБА_1 погодився з умовами кредитного договору скріпивши його своїм підписом та вчинив дії на виконання умов договорів, отримавши від банку суму кредиту, зазначену у договорі,  на момент укладення договору позивач погодившись з усіма вимогами, тому для розірвання кредитного договору, визнання недійсними кредитного договору та договору застави  підстав суд не знайшов, а договір застави є способом забезпечення виконання зобов’язання, за таких обставин  суд приходить до висновку про те, що зустрічні позовні   вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.              

        Відповідно до ст.. ст.. 79, 88 ЦПК України з ОСОБА_1  на користь ПАТ КБ « ПриватБанк » підлягають стягненню понесені судовий збір у розмірі 1362,50 грн. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн., а також на користь держави витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 90 грн.

                На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 79, 88, 154, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ПАТ КБ “ Приватбанк “ до ОСОБА_1 про звернення стягнення - задовольнити в повному обсязі.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ПАТ КБ “ ПриватБанк “про розірвання кредитного договору та визнання договорів недійсними   - відмовити в повному обсязі.

Передати в заклад ПАТ КБ “ ПриватБанк “ шляхом вилучення у ОСОБА_1 належного йому на праві власності заставного майна, а саме автомобіль марки Меrcedes – Bens ( модель 412-d ) 1999 року випуску, № кузова НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №МСС1-37/2008 від 16.07.2008 року у сумі 17694,77 доларів США звернути стягнення на предмет застави  - автомобіль марки Меrcedes – Bens ( модель 412-d ) 1999 року випуску, № кузова НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом продажу конкретному покупцю з правом укладання заставодержателем договору купівлі – продажу предмету застави від імені заставодавця.  

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ “ Приватбанк “ ( р/р №64993919400001, МФО №305299, код ЄДРПОУ 14360570 ) понесені судовий збір у розмірі 1362,50 грн. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн., а всього: 1392,50 грн.  

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 90 грн.

Арешт з метою забезпечення позову, накладений на автомобіль марки Mercedes –Bens, модель:412- D, рік випуску:1999, тип ТЗ: автобус D, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 вересня 2009 року - скасувати.

   Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку  шляхом  подачі апеляційної скарги протягом 10 днів після проголошення рішення через Ленінський районний суд м. Кіровограда  до Апеляційного суду Кіровоградської області.  

   Суддя Ленінського  

   райсуду м. Кіровограда                                                                      Циганаш І.А.