АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц – 5171/2010                            Головуючий в 1 інстанції  - Слюсар Л.П.

Категорія  - 57                                                     Доповідач   -  Петешенкова М.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ          УКРАЇНИ

15 липня 2010 року          Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого    -  Гайдук В.І.

            суддів               -  Петешенкової М.Ю., Варенко О.П.

            при секретарі   -  Кононенка І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою

прокурора Індустріального району м. Дніпропетровська

на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2010 року про відмову у прийнятті заяви прокурора Індустріального району м. Дніпропетровська в інтересах ОСОБА_1  про видачу судового наказу, -

ВСТАНОВИЛА:

        Прокурор Індустріального району м. Дніпропетровська звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2010 року про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу.  

       Як на підстави апеляційної скарги прокурор посилається на те, що постановляючи ухвалу, - суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального закону, що тягне за собою безперечне скасування ухвали / а. с. 8-10 /.

       Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу суду - скасувати з наступних підстав.

       З матеріалів справи вбачається, що 06 квітня 2010 року прокурор Індустріального району м. Дніпропетровська звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з заявою про видачу судового наказу про стягнення з АТЗТ „Завод залізобетонних виробів і конструкцій” на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі у розмірі 605 грн. / а.с. 1-2 /.

       Суд першої інстанції своєю ухвалою від 08 квітня 2010 року відмовив прокурору у прийнятті даної заяви, посилаючись на те, що ОСОБА_1 мав можливість самостійно звернутися до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, за подання якої він звільняється від сплати судового збору. Крім того, працівники АТЗТ „Завод залізобетонних виробів і конструкцій” звернулися до прокурора з проханням подати до суду позовну заяву, а не заяву про видачу судового наказу.  

       Однак, з такими висновками суду погодитись неможна, оскільки вони не відповідають матеріалам справи та діючому законодавству.

       Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України, на прокуратуру покладено представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

       Цією статтею чітко визначено сферу діяльності прокуратури. Вона діє в межах наданих  їй повноважень і має право тільки у визначених законом випадках звертатися до суду за захистом прав громадян, а також законних інтересів держави, її органів, державних підприємств й організацій.

       Згідно з вимогами статей 45 ЦПК України, прокурор має право звернутися
до суду із заявою про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах.

       Відповідно до ч. 2 ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру” підставною представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорюванні права або реалізувати процесуальні повноваження.      

       У даному випадку заяву було пред'явлено прокурором в інтересах ОСОБА_1, тобто прокурор звернувся до суду за захистом прав і законних інтересів громадянина, який через спроможний матеріальний стан не має можливості самостійно звернутися за юридичною допомогою.  

      За змістом ч. 1 ст.100 ЦПК України суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, якщо заявлено вимогу, не передбачену статтею 96 ЦПК України, із заяви і поданих документів вбачається спір про право.    

      Однак, відмовляючи прокурору у прийнятті заяви про видачу судового наказу, суд першої інстанції не прийняв до уваги положення вищезазначених норм.

      Таким чином, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала суду – скасуванню, як така, що не відповідає вимогам процесуального закону та матеріалам справи, з передачею питання щодо розгляду заяви прокурора про видачу судового наказу на новий розгляд до суду першої інстанції.

       Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Індустріального району м. Дніпропетровська – задовольнити.

Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2010 року скасувати і передати питання на новий розгляд  до  суду першої інстанції.   

            Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.

Головуючий :

Судді :