АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц – 5503 / 2010 Головуючий в 1 інстанції - Риб”янець С.А.
Категорія - 51/52 Доповідач - Глущенко Н.Г.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Перцової В.А.
суддів - Глущенко Н.Г.,Куценко Т.Р
при секретарі - Коляда О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
цивільну справу за апеляційною скаргою
Відкритого акціонерного товариства
«Страхова компанія «Дніпро»
на рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 2 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпро» про визнання наказів недійсними та зміну формулювання причин звільнення, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 у листопаді 2009 року звернулася до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпро» ( далі ВАТ «СК «Дніпро» ) про визнання наказів недійсними та зміну формулювання причин звільнення / а. с. 1-3 /.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилалась на те, що вона працювала начальником Межівської районної філії ВАТ «СК «Дніпро», на яку вона була переведена 11.10.2006 року., але з посадовою інструкцією начальника ознайомлена не була.
З 30.06.2009 року по 24.07.2009 року та з 27.07.2009 року по 07.08.2009 року вона хворіла і знаходилася на лікарняному.
В період її непрацездатності, тобто у її відсутності, 15.07.2009 року відповідачем була проведена перевірка діяльності філії, про що було складено відповідний акт, який нею-позивачкою підписаний не було оскільки він не відповідав дійсності.
Після виходу на роботу позивачка написала пояснення з приводу тих питань, які було викладено в акті.
Потім, 24.07.2009 року позивачка написала заяву про звільнення з роботи за власним бажанням у зв’язку зі станом здоров’я і ця заява була зареєстрована відповідачем за № 360, але рішення по ньому відповідач не прийняв.
Відповідач 27.07.2009 року видає наказ № 66 про застосування до позивачки дисциплінарного стягнення шляхом звільнення з роботи на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України за грубе порушення нею трудових обов’язків встановлених при перевірці філії, з яким позивачка була ознайомлена.
Представник відповідача 12.08.2009 року вручив позивачці трудову книжку, з якої останній стало відомо, що вона звільнена по п. 1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов’язків керівника філії. З наказом про її звільнення позивачка ознайомлена не була, копію наказу позивач їй не видав.
Як вважає позивачка, і як було вказано в акті від 15.07.2009 року, причиною звільнення стало те, що у її відсутність на її робочому місті знаходилась її донька ОСОБА_2, яка була прийнята на роботу за агентською угодою від 01.07.2009 року, і вдень перевірки оформляла договори з клієнтами компанії.
Відповідно до обов’язків начальника філії, як вважає позивачка, вона мала право укладати агентські угоди із страховими агентами філії.
За таких обставин, позивачка просила суд визнати недійсними наказ № 66 від 27.07.2009 року про застосування до неї дисциплінарного стягнення та наказ № 23 від 12.08.2009 року про звільнення її з роботи по п.1 ст. 41 КЗпП України.
Крім того, позивачка просила визнати неправильним і таким, що не відповідає чинному законодавству формулювання причини її звільнення по п.1 ст.41 КЗпП України, зобов’язавши відповідача звільнити її за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України та внести до її трудової книжки запис про звільнення її з роботи по ст. 38 КЗпП України за власним бажанням / а. с. 1-3 /.
Відповідач проти позову заперечував.
Рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 02.04.2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Суд визнав недійсними наказ № 66 ввід 27.07.2009 року та наказ № 23 від 12.08.2009 року.
Також, суд визнав неправомірним формулювання причини звільнення ОСОБА_1 за наказом № 23 від 12.08.2009 року з роботи у зв’язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов’язків (п.1 ст. 41 КЗпП України).
Суд зобов’язав ВАТ «СК «Дніпро» звільнити ОСОБА_1 з 12.08.2009 року за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України та зобов’язав ВАТ «СК «Дніпро» внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 про те, що вона звільнена по ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.
Судом вирішено питання щодо судових витрат по справі / а. с. 131-136 /.
З таким рішенням суду не погодилось ВАТ «СК «Дніпро» і звернулося до суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову позивачці в її позовних вимогах в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення ухвалене судом з порушенням норм матеріального та процесуального права / а. с.141-145 /.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду змінити з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно наказу № 80-к від 11.10.2006 року позивачка ОСОБА_1 з 11.10.2006 року була призначена на посаду начальника Межівської філії ВАТ «СК «Дніпро» / а. с. 79 /.
Згідно Положення про Межівську районну філію ВАТ «СК «Дніпро», зокрема п.6.4, начальник філії вчиняє право чини ( у тому числі укладає та підписує угоди зі страховими агентами та брокерами, інші угоди та договори тощо) в межах наданих йому повноважень / а. с.16-19 /.
Відповідно до посадових обов’язків начальник філії він підбирає кандидатури на посади посадових робітників та страхових агентів, а також вирішує питання пов’язані зі звільненням та скороченням штатів, укладає агентські угоди зі страховими агентами філії і таке інше / а. с. 14-15 /.
У відповідності зі своїми повноваженнями директором філії ОСОБА_1 було укладено агентську угоду № 4 від 01.07.2009 року зі ОСОБА_2, згідно якої остання від імені і за дорученням страховика надає послуги фізичним і юридичним особам щодо страхування (укладення договорів і таке інше) / а. с. 11-12 /.
Згідно наказу ВАТ «СК «Дніпро» № 51 від 01.06.2009 року у Межівській філії ВАТ «СК «Дніпро» 15.07.2009 року було проведено перевірку, яка була проведена у відсутності начальника філії ОСОБА_1, так як остання в цей час хворіла і знаходилась на лікарняному / а. с. 80, 20-21 /.
За результатами цієї перевірки 15.07.2009 року було складено відповідний акт, згідно якого в кабінеті начальника філії знаходилась та працювала на комп’ютері ОСОБА_2, яка не є працівником філії. Крім того, на столі начальника філії при подальшій перевірці було виявлено документи КС «Дніпро» з якою не співробітничала філія / а. с. 9-10 /.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2. на момент проведення перевірки, працювала агентом ВАТ «СК «Дніпро» і її знаходження в кабінеті та робота на комп’ютері були пов’язані з виконанням агентських обов’язків, а доступ до кабінету їй було дозволено та надано ключі директором філії, що не було прийнято до уваги комісією, яка проводила перевірку та складала вище зазначений акт.
Відповідні письмові пояснення, щодо результатів перевірки та зафіксованих у акті від 15.07.2009 року, були дані і начальником філії ОСОБА_1 24.07.2009 року після виходу з лікарняного на роботу / а. с. 42 /, які не були прийняті до уваги керівництвом ВАТ «СК «Дніпро».
Оскільки між сторонами виникла конфліктна ситуація і позивачка за станом здоров’я погано себе почувала, то вона 24.07.2009 року подала заяву про звільнення її з роботи за власним бажанням за станом здоров’я / а. с. 13 /, рішення по якому відповідачем прийнято не було.
Наказом № 66 від 27.07.2009 року до ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарне стягнення шляхом звільнення по п. 1 ст.41 КЗпП України у зв’язку з виявленням одноразового грубого порушення трудових обов’язків керівника філії встановленого під час перевірки філії. Питання щодо звільнення останньої, згідно цього наказу, підлягало вирішенню після закінчення періоду тимчасової працездатності позивачки / а. с. 8 /.
Позивачка за станом здоров’я знаходилась на лікарняному з 17.06.2009 року по 23.07.2009 року і з 27.07.2009 року по 07.08.2009 року, що підтверджується відповідними листками непрацездатності / а. с. 20-21 /.
Наказом № 23-к від 12.08.2009 року ОСОБА_1 була звільнена з роботи 12.08.2009 року по п. 1 ст. 41 КЗпП України у зв’язку з виявленим одноразовим грубим порушенням трудових обов’язків керівника філії / а. с. 38 /.
При вище викладених обставинах справи суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що у відповідача не було законних та обґрунтованих підстав щодо звільнення ОСОБА_1 з роботи 12.08.2009 року по п. 1 ст. 41 КЗпП України у зв’язку з виявленим одноразовим грубим порушенням трудових обов’язків керівника філії, яке нібито встановлене актом від 17.07.2009 року, а тому підстав для скасування судового рішення по справі колегія суддів не вбачає.
Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з’ясував права та обов’язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями свідків та самих сторін.
Між тим рішення суду в частині визнання недійсними наказів № 66 від 27.07.2009 року про застосування до позивачки дисциплінарного стягнення та № 23 від 12.08.2009 року про звільнення її з роботи по п.1 ст. 41 КЗпП України підлягає зміні, тобто ці накази у відповідності з вимогами трудового законодавства та встановленими обставинами справи можуть бути визнані незаконними, а не недійсними, оскільки вони видані відповідною посадовою особою і в межах її компетенції і таке інше.
Також, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги позивачки відносно зміни формулювання причин її звільнення з роботи підлягають задоволенню, однак рішення суду в цій частині сформульовано не зовсім коректно, а тому рішення суду і в цій частині підлягає зміні, оскільки на момент видання наказу щодо звільнення позивачки відповідач зазначив, що позивачка звільнена з роботи по п.1 ст. 41 КЗпП України, але суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що у відповідача не було законних та обґрунтованих підстав щодо звільнення позивачки п.1 ст. 41 КЗпП України, тобто позивачка підлягає поновленню на роботі.
Однак, позивачкою вимоги щодо її поновлення на роботі заявлені не були, вона, не бажаючи продовжувати свою працю у відповідача, фактично звернулася до суду з вимогами щодо зміни формулювання причин її звільнення і ці її вимоги є обґрунтованими у відповідності з вимогами чинного трудового законодавства, але знову ж таки суд першої інстанції визнав неправильним формулювання причин звільнення позивачки по п.1 ст. 41 КЗпП, зобов’язавши відповідача звільнити позивачку по ст. 38 КЗпП України, тоді як при вище викладених обставинах суд повинен був змінити лише формулювання причин звільнення позивачки з п.1 ст. 41 КЗпП на ст. 38 КЗпП України.
Інші доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтами норм матеріального та процесуального права.
Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, доводи апеляційних скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду зміні.
Керуючись ст.ст. 303,307,309 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпро» - задовольнити частково.
Рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 2 квітня 2010 року в частині визнання недійсними наказу № 66 від 27.07.2009 року про застосування до позивачки дисциплінарного стягнення і наказу № 23 від 12.08.2009 року про звільнення її з роботи по п.1 ст. 41 КЗпП України та в частині визнання неправильним формулювання причин звільнення – змінити.
Визнати незаконними накази Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпро» № 66 від 27.07.2009 року про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення і № 23 від 12.08.2009 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи по п.1 ст. 41 КЗпП України.
Змінити формулювання причин звільнення 12 серпня 2009 року ОСОБА_1 з п.1 ст. 41 КЗпП України (одноразове грубе порушення трудових обов’язків) на ст. 38 КЗпП України ( за власним бажанням), зобов’язавши Відкрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Дніпро» внести відповідний запис до трудової книжки ОСОБА_1.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з цього часу.
СУДДІ: