АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц – 11436/10 Головуючий в 1 інстанції - Ушакова Н.Є.
Категорія - 27 Доповідач – Варенко О.П.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(вступна та резолютивна частини)
14 жовтня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Гайдук В.І.
суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.,
при секретарі - Самоткан В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” про визнання недійсним договору застави транспортного засобу, -
Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.
Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2010 року – скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Договір застави транспортного засобу № 2008-066 від 03 квітня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством комерційний банк „ПриватБанк” визнати недійсним.
Стягнути з ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” на користь ОСОБА_1 судові витрати по 22 грн. 75 коп. з кожного.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.
Головуючий:
Судді:
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц – 11436/10 Головуючий в 1 інстанції - Ушакова Н.Є.
Категорія - 27 Доповідач – Варенко О.П.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Гайдук В.І.
суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.,
при секретарі - Самоткан В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” про визнання недійсним договору застави транспортного засобу, -
В С Т А Н О В И Л А:
В січні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання недійсним договору застави транспортного засобу.
В обгрунтування своїх вимог зазначила, що 03 квітня 2008 року між її чоловіком ОСОБА_2. та ЗАТ КБ „ПриватБанк" був укладений кредитний договір № 2008-066 на загальну суму 27000 доларів США для придбання транспортного засобу автомобілю «Мercedes-Benz 313CDI» 2004 року випуску, жовтого кольору, НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1.
03 квітня 2008 року був укладений договір застави № 2008-066, відповідно до якого відповідач ОСОБА_2 в забезпечення виконання своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором надав під заставу вищевказаний автомобіль «Мercedes-Benz 313CDI», 2004 року випуску, жовтого кольору, НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1.
Посилаючись на те, що автомобіль є спільною власністю подружжя, а договір застави укладено в порушення вимог закону без її письмової згоди, просила суд визнати недійсним договір застави № 2008-066 від 03 квітня 2008 року укладений між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та її чоловіком Варданян .Т.Ж.
Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2010 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні її позову.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2010 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
Як на підстави апеляційної скарги позивач посилається на те, що рішення є незаконним, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач та відповідач ОСОБА_2 перебувають у шлюбі з 11 квітня 1981 року (а.с.4). В період шлюбу, 02 квітня 2008 року подружжя придбало транспортний засіб – автомобіль «Мercedes-Benz 313CDI» 2004 року випуску, жовтого кольору, НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1, з реєстрацією цього транспорту в органах ВРЕВ УДАІ 02.04.2008 року на ім’я ОСОБА_2 (а.с. 6).
Згідно ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, окрім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За таких обставин колегія суддів вважає, що зазначений транспортний засіб є спільною сумісною власністю позивачки і відповідача ОСОБА_2
Відповідно до кредитного договору від 03 квітня 2008 року ОСОБА_3 отримав від Банку кредит у сумі 27000 доларів США (а.с.13-20). З метою забезпечення зобов’язань за цим договором 03 квітня 2009 року між банком і ОСОБА_2 було укладено договір застави зазначеного транспортного засобу (а.с. 7-12).
Відповідно до ст.65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою, а для укладення одним з подружжя договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.
Згідно ст.6 Закону України «Про заставу» майно, що перебуває у спільній власності, може бути передано в заставу тільки за згодою всіх співвласників. Оскільки згода позивачки на передачу транспортного засобу в заставу має бути подана письмово (ч.3 ст. 65 СК України), а такої письмової згоди позивачка не подавала, то договір застави від 03.04.2008 року повинен бути визнаний судом недійсним повністю, оскільки він не відповідає зазначеним нормам Закону (ч.1 ст. 215, ч.1 ст. 203 ЦК України).
Судом першої інстанції при винесені рішення не було враховано вимоги ст.578, ч.4 ст.369 ЦК України.
Висновки суду суперечать ч.1 ст. 67 СК України, згідно якої дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір застави своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном. Відповідно до ч.2 ст. 6 Закону України «Про заставу» самостійним предметом застави може бути лише майно, що перебуває у спільній частковій власності (частки, паї) і то, лише за умови виділення його в натурі.
Наведене вказує на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення вимог позивачки.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.
Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2010 року – скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Договір застави транспортного засобу № 2008-066 від 03 квітня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством комерційний банк „ПриватБанк” визнати недійсним.
Стягнути з ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” на користь ОСОБА_1 судові витрати по 22 грн. 75 коп. з кожного.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.
Головуючий:
Судді: