Справа № 2 – 21/ 2010                                                                        

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

27 серпня  2010  року  Вознесенський  міськрайонний   суд  Миколаївської області в складі:  головуючого – судді Серебрякової Т.В.,

при секретарі судового  засідання Лукіянчиної Т.І.,

за участю Вознесенського міжрайонного прокурора Романенко Л.М.,

позивачки ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2 і його представника ОСОБА_3,

відповідачки ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенськ Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_4  про визнання права власності на частку земельної ділянки, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_5,  ОСОБА_2  про встановлення факту належності  правовстановлюючого документу та  визнання  права власності на частку земельної ділянки, за зустрічним позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_4  про визнання  права власності на частку земельної ділянки, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: відділ  Держкомзему  у місті Вознесенську Миколаївської області, Вознесенська міська Рада Миколаївської області, Друга Вознесенська державна нотаріальна контора Миколаївської області,   -

ВСТАНОВИВ:

В серпні  2007  р. ОСОБА_1  звернулася до суду з позовом до  ОСОБА_5, ОСОБА_4 і  ОСОБА_2   про визнання  права власності на частку земельної ділянки.

В позовній заяві зазначено, що 06 листопада  2001 р. за договором  дарування, посвідченим  приватним нотаріусом  Вознесенського міського нотаріального округу  Миколаївської області  Омельчук І.М.,  відповідачка ОСОБА_5  подарувала, а позивачка  ОСОБА_1 прийняла у дар 11/50 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських та побутових будівель  та споруджень, що знаходиться  в АДРЕСА_1.  Разом з тим, власником  3/5 частки вищезазначеного житлового будинку є відповідач ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого  Другою Вознесенською  державною нотаріальною конторою Миколаївської області  07 березня  1995 р.  за №494, та   9/50 частки  даного житлового будинку належить  на праві власності ОСОБА_4  на підставі Свідоцтва  про право на спадщину  за заповітом,  виданого  Першою Вознесенською державною нотаріальною конторою Миколаївської області  30 червня  2006 р. за №460.

За даним  будинком для його обслуговування  та особистого підсобного господарства закріплена земельна ділянка, розміром 0, 1456 га. Згідно Державного Акту на право приватної власності на землю  від  26 жовтня 1993 р. її власниками  вказані   ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_5. Посилаючись на неможливість  оформлення земельної ділянки  у  Вознесенському міському відділі земельних ресурсів  та   норми  Земельного кодексу України, що  діяв на час укладення договору дарування, якими передбачено, що при переході права власності на будівлі  та споруди разом з  цими об’єктами  переходить в розмірах, передбачених ст.67 ЗК України  (в редакції 1991 р.) і право власності  на земельну ділянку без зміни  цільового призначення,  позивачка просила позов задовольнити.    

В вересні  2007 р.  відповідачка ОСОБА_4  звернулася до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_5, ОСОБА_1,  ОСОБА_2   про визнання права власності на частку земельної ділянки, в якій зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_9  померла її  двоюрідна сестра  -  ОСОБА_10, після смерті якої  відкрилася спадщина, яка складається з  9/50 часток  житлового будинку АДРЕСА_1 та  відповідної частки земельної ділянки, переданої  спадкодавцю та іншим співвласникам будинку для обслуговування вказаного житлового будинку та  особистого підсобного господарства.  За життя, ОСОБА_10  зробила заповітне  розпорядження, згідно якого  все своє майно заповідала  ОСОБА_4 Крім спадкодавця  ОСОБА_10., співвласниками  вищевказаної земельної ділянки  є також  ОСОБА_5 і  ОСОБА_9, згідно Державного  акта на право приватної  власності на землю від   26 жовтня 1993 р.,  зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності  на землю за №1772.  Проте,  ОСОБА_4 не може належним чином оформити своє право на спадкування  на належну ОСОБА_10 частку земельної ділянки, оскільки  даний Державний акт  на право приватної власності на землю був виданий на трьох власників  без визначення  частки кожного.

В травні 2010 р. відповідачка  ОСОБА_4 уточнила свої вимоги, та просила  також встановити  факт належності  ОСОБА_10, яка померла  ІНФОРМАЦІЯ_9 в місті Вознесенськ Миколаївської області, правовстановлюючого   документа – Державного  акта на право приватної власності  на землю, виданого   26 жовтня 1993 р. виконавчим комітетом  Вознесенської міської Ради Миколаївської області, зареєстрованого  в Книзі  записів державних актів  на право  власності на землю  за №1772, посилаючись на те, що зазначений факт має для неї юридичне значення, оскільки  необхідно для реалізації  права на спадкування.  

В вересні  2007 р.  відповідач ОСОБА_2  звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_5, ОСОБА_1 та  ОСОБА_4 про визнання права власності на частку земельної ділянки, в якій зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_10 померла його мати  -  ОСОБА_9, після смерті якої  відкрилася спадщина, до складу якої увійшли   3/5 частки житлового будинку АДРЕСА_1 та відповідна частка земельної ділянки, яка була передана спадкодавцю для обслуговування обумовленого  житлового будинку. Але, відповідач ОСОБА_2  не може належним чином оформити своє право на спадкування  на належну його матері за життя  частку земельної ділянки, оскільки дана  земельна ділянка залишилась  оформленою  за відповідачкою ОСОБА_5  та померлими ОСОБА_9 і  ОСОБА_10 без визначення частки кожного. Посилаючись на викладене, просив зустрічну позовну заяву задовольнити.

Ухвалами  Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області  від                               25 вересня  2007 р.  зустрічна позовна заява  ОСОБА_4 та зустрічна позовна заява ОСОБА_2  були об’єднанні  в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1.      

  Ухвалою  того ж суду  від  25 вересня  2007 р. до участі по справі  в якості третіх осіб, які не заявляють  самостійних вимог щодо предмета спору   залучено   Вознесенську міську  Раду Миколаївської області  та Другу Вознесенську державну нотаріальну контору Миколаївської області.

В судовому засіданні Вознесенський міжрайонний прокурор Миколаївської області Романенко Л.М.  вимоги, викладенні в позовній заяві ОСОБА_1, та в зустрічних позовних  заявах  ОСОБА_4 і ОСОБА_2 підтримала та просила їх задовольнити.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні  свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі, на їх задоволенні наполягала. Проти задоволення зустрічних  позовних заяв                ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не заперечувала.

Відповідачка ОСОБА_4  в судовому засіданні  свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі, проти задоволення позову ОСОБА_1 та зустрічного позову   ОСОБА_2 не заперечувала.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2  та його представник  ОСОБА_3   позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити. Проти  задоволення позовних вимог               ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не заперечували, посилаючись на їх обґрунтованість.    

Представник третьої особи без самостійних вимог -  Відділу Держкомзему у місті Вознесенську  Миколаївської області, представник Другої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області та представник Вознесенської міської Ради Миколаївської  області,   в судове засідання не з’явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Ухвалою суду справа розглянута  у відсутність  представників третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета  спору,   оскільки в  справі є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, відповідно до вимог   ст.11 ЦПК України,  судом встановлені  наступні факти  і відповідні їм правовідносини.

Так, в судовому  засіданні  встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 по вулиці Синякова  є об’єктом  права приватної спільної  часткової власності, зокрема:

-   11/50  частки  вказаного  будинку належали  відповідачці ОСОБА_5  на підставі  договору купівлі – продажу, посвідченого  Другою  Вознесенською державною нотаріальною конторою  Миколаївської області 16  червня 1976 р., по  р. №1861, та зареєстрованого в Вознесенському  бюро технічної  інвентаризації               26 червня 1976 р.  за №449;

-   9/50  частин  даного будинку  належали  ОСОБА_10  на підставі Свідоцтва  про  право власності  №1566, виданого Вознесенською міською Радою                               12 червня 1975 р.  та зареєстрованого Вознесенським  МБТІ   12 червня  1975 р., за  р. 3449;

-   3/5  частки  вказаного будинку належали  ОСОБА_9  на підставі Свідоцтва про право  на спадщину за законом, р. №2556,  Свідоцтва  про право власності №1554, виданих Другою Вознесенською державною нотаріальною конторою 18 грудня  1974 р., зареєстрованих  в Вознесенському  інвентарбюро 16 січня 1985 р. за                р. №449,  та договору дарування, посвідченого Другою Вознесенською  державною нотаріальною конторою  13 квітня  1985 р., р. №748, зареєстрованого  у Вознесенському інвентарбюро  30 квітня  1985 р. під №449.        

Судом  також встановлено, що  співвласники  житлового будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_10,  ОСОБА_9, ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про  укладення шлюбу) 09 березня 1993 р. звернулися із спільною заявою  до Вознесенської міської Ради Миколаївської області  про передачу їм  у приватну власність  земельної ділянки, яка розташована  за вищевказаною адресою.

21 вересня  1993 р. рішенням виконавчого комітету  Вознесенської міської Ради             №237 було передано в приватну власність ОСОБА_9, ОСОБА_10,                          ОСОБА_5 земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею  0,1456 га для обслуговування  їх житлового будинку та ведення особистого підсобного  господарства. На підставі зазначеного рішення виконавчого комітету Вознесенської міської Ради Миколаївської області, співвласники  будинку отримали державний акт на право приватної власності на землю, що  посвідчував їх право власності  на вказану земельну ділянку.  Разом з тим,  у  вказаному  правовстановлюючому  документі на земельну ділянку  не були   зазначені   частки  співвласників.      

Відповідно до чинного на час видачі Державного Акту на  право приватної власності на землю від 26 жовтня 1993 р., ЗК України (ст.42 ЗК України) користування та розпорядження  земельною ділянкою, яка належить  громадянам на праві спільної   сумісної власності, визначається власниками цих об’єктів  і земельної ділянки, пропорційно розміру їх часток в спільній власності на вказаний будинок, споруди.

   В п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України   „Про  практику  застосування  судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” від  16 квітня 2004 р. за  №7, зазначено, що якщо до вирішення спору між співвласниками  житлового будинку розмір часток у спільній власності  на земельну  ділянку, на якій розташовані будинок,  господарські будівлі  та споруди, не визначався  або вона перебувала у користуванні  співвласників  і ними  не було досягнуто угоди  про порядок  користування нею, суду  при визначенні частини  спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити  з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час  перетворення спільної  сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

    Враховуючи те, що земельна ділянка є частиною житлового комплексу, який являє собою єдиний комплекс нерухомого майна, утворений земельною ділянкою в установлених межах, розміщеним на ній житловим будинком або його частиною разом зі спорудами та інженерними мережами, які  утворюють цілісний майновий комплекс,  частки у спільній сумісній власності на земельну ділянку підлягають визначенню відповідно до часток у  спільній частковій власності на житловий будинок.  Отже, відповідно до часток в  житловому будинку, ОСОБА_5 фактично належало 11/50 частин  земельної ділянки,  ОСОБА_9 відповідно  3/5 часток земельної ділянки, та  ОСОБА_10 9/50 часток земельної ділянки,  площею 0,1456 га, що була передана останнім у власність для  обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства.

В подальшому, відбулися  зміни  власників  обумовленого  будинку, а саме:

- відповідно до  письмового договору  дарування, посвідченого  06 листопада  2001 р. приватним нотаріусом Вознесенського міського  нотаріального округу  Миколаївської області  Омельчук І.М.,  позивачка ОСОБА_1  отримала  у дар  від  відповідачки ОСОБА_5 належну останній  11/50 частку  житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с. 8);

- відповідач  ОСОБА_2 став власником  3/5 часток обумовленого житлового будинку на підставі на  Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого  Другою Вознесенською державною нотаріальною конторою Миколаївської області  07 березня  1995 р., зареєстрованого в реєстрі   за №494 ( а.с.9,  66 -73);

- відповідачка ОСОБА_4 стала власником  9/50  часток  даного нерухомого майна на підставі  Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого  Першою Вознесенською державною нотаріальною конторою Миколаївської області    30 червня 2006 р., зареєстрованого  в реєстрі за №460 (а.с.11).

При цьому, щодо позовних вимог ОСОБА_1 суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст.30 ЗК України (в редакції 1991р.) при переході права власності громадян  на житловий будинок, господарські  будівлі та споруди до іншої особи   разом з цими об’єктами  переходить в розмірах, передбачених   ст.67 цього Кодексу і право власності на земельну ділянку без зміни цільового призначення.

В п.п.„г” п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України  „Про практику застосування судами земельного законодавства  при розгляді цивільних справ” № 7  від 16 квітня 2004 р., роз’яснено, що  при переході права власності на будівлі та споруди за  цивільно – правовими угодами, укладеними до  01 січня  2002 р., згідно з положеннями чинної до цієї  дати  ст.30 ЗК України до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності  або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження.

Наведене свідчить  про те, що ОСОБА_1  на законних підставах набула права власності на 11/50 частку  вищевказаної  земельної ділянки, але не посвідчила  належним чином це право та не отримала на це Державний акт, продовжуючи  фактично користуватися  земельною ділянкою  на даний час.

Ст.16 ЦК України  передбачено, що кожна особа  має право звернутися до суду  за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу, а тому  обраний позивачкою  ОСОБА_1 спосіб захисту цивільного права шляхом визнання  за нею права власності на  частку земельної  ділянки   є вірним і може бути застосований  судом, тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими  та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог  ОСОБА_4 суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_9  померла  ОСОБА_10, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 15 листопада 2005 р.  відділом реєстрації актів цивільного  стану по м. Вознесенську  Вознесенського   міськрайонного  управління  юстиції  Миколаївської області  (а.с. 34).  

Після її смерті відкрилася спадщина  у вигляді 9/50 часток житлового будинку  АДРЕСА_1 та який належав спадкодавцю за життя  на праві власності на підставі  Свідоцтва  про право власності  №1566, виданого  Вознесенською міською Радою 12 червня 1975 р. та зареєстрованого  Вознесенським МБТІ 12 червня 1975 р.  за р. 3449. та відповідної частки  земельної ділянки.        

За життя ОСОБА_10  зробила  заповітне  розпорядження, посвідчене                                         29 вересня   2005 р. приватним нотаріусом  Вознесенського міського   нотаріального округу  Миколаївської області Плющ С.В.,  реєстровий №1769, згідно якого,  спадкоємцем всього зазначеного  в заповіті майна останньої  є відповідачка  ОСОБА_4

Відповідно довідки Першої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області  №773/2-33 від 10 жовтня  2007 р. ОСОБА_4 є єдиним спадкоємцем, який  прийняв спадщину після смерті ОСОБА_10,  шляхом подачі до державної нотаріальної контори  заяви  про прийняття спадщини, на підставі якої в державній нотаріальній конторі  заведена спадкова справа (а.с.78).                      

30  червня  2006 р. на ім’я ОСОБА_4  було  видано  свідоцтва про право на спадщину  за заповітом   після померлої  ОСОБА_10  на  9/50 частин  житлового кам’яного будинку А-1,  жилою площею 114, 3 кв.м., загальною площею  205,9 кв.м., з надвірними господарчими та побутовими  будівлями  та спорудами: гараж  Б -1, огорожа №1-4, що знаходиться в АДРЕСА_1  (а.с.35).  

Проте, при зверненні ОСОБА_4  в червні  2006 р. до Першої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області   з приводу  видачі на її ім’я  свідоцтва  про право на спадщину за заповітом  після смерті ОСОБА_10,  на частку земельної ділянки, наданої  для обслуговування  даного будинку  та особистого  підсобного господарства, державним нотаріусом останній  було відмовлено у вчиненні  нотаріальної дії, оскільки  не були визначені  частки у  земельній ділянці, що знаходиться у спільній сумісній власності громадян ОСОБА_9,  ОСОБА_10,  ОСОБА_5 (а.с.41). Окрім того, при видачі Державного акту  була допущена помилка  при написанні  імені  спадкодавця. Так,  замість „ОСОБА_10” було вказано „ОСОБА_10”, що на теперішній час неможливо виправити в досудовому порядку.

Між тим, факт належності  вказаного правовстановлюючого  документа  ОСОБА_10 знайшов своє підтвердження  в судовому засіданні  відповідно  до оглянутих в судовому засіданні  доказів:

-   копії довідки  Форми – 1, відповідно до якої  ОСОБА_10  був виданий  20 серпня  1999 р.  Вознесенським  МРВ УМВС України  НОМЕР_1;

- копії свідоцтва про укладення шлюбу, серія  НОМЕР_2, виданого  22  липня 1988 р.  Вознесенським  міськвідділом  ЗАГС Миколаївської області, відповідно до якої  ОСОБА_10,          ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка  с. В – Сербулівка  Єланецького  району Миколаївської області, уклала шлюб з  ОСОБА_14, шлюб зареєстрований 22 липня  1988 р. Вознесенським  міськвідділом  ЗАГС;

- копії будинкової книги, згідно якої  ОСОБА_10  була зареєстрована  проживаючою  в  АДРЕСА_1 на підставі  паспорту  НОМЕР_3, виданого  20 серпня 1999 р.  Вознесенським  МРВ УМАВС;

- копії  свідоцтва  про право особистої власності  на  домоволодіння,  виданого  21 квітня  1975 р.  Вознесенською міською Радою Миколаївської області, відповідно  до якого                   ОСОБА_10 за життя   належало  9/50 часток  житлового будинку  АДРЕСА_1. Доказів, які б спростовували вищевикладене  суду  не надано.

Враховуючи, що внесення  виправлень  в Державний акт на право  приватної власності  на землю не  допускається,  що  передбачено п. 2.9   Інструкції „Про порядок затвердження, складання, видачі, реєстрації і зберігання  державних актів  на право  власності на земельну ділянку і право  постійного  користування земельною ділянкою та договорів оренди  землі”, затвердженої  Наказом  Державного комітету України по земельних ресурсах від                                  04 травня 1999 р. № 43 ( п.2.4  Інструкції  „Про порядок складання, видачі, реєстрації  і зберігання  державних актів  на право  власності на землю і право постійного користування землею, договорів  на право  тимчасового користування  землею”,   затвердженої  Наказом  Державного  комітету України  по земельних  ресурсах №28 від 15 квітня  1993 р.,  що діяла  на час видачі  вищевказаного правовстановлюючого документу),    а іншим шляхом   не можливо  встановити факт належності померлій ОСОБА_10  правовстановлюючого документа,  суд вважає, що  встановлення  такого факту  не суперечить п.6 ч.1 ст.256 ЦПК України, а також п.12 постанови  Пленуму Верховного Суду України „Про  судову практику  в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення” від 31 березня 1995 р.

Встановлення факту належності правовстановлюючого документа  має для заявниці  юридичне значення, оскільки  необхідно  для   вирішення питання  оформлення спадкових прав.

За таких обставин, суд приходить до висновку,  що факт належності померлій                           ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_10  правовстановлюючого документу -   Державного акту на  право приватної  власності на землю, виданого 26 жовтня 1993 р.  виконавчим комітетом Вознесенської міської Ради  Миколаївської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю  за №1772 знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, тому  позовна заява  ОСОБА_4  в цій частині є обґрунтованою  та підлягає задоволенню.  

Стаття 1216  ЦК України передбачає, що спадкування є перехід прав та обов’язків  (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Як передбачено ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття  спадщини  і не припинилися  в насідок його смерті.  

Право власності  на земельну ділянку переходить до спадкоємців  на загальних підставах, із збереженням  її  цільового призначення. До спадкоємців  житлового будинку, інших будівель та споруд  переходить   право  власності або право користування  земельною ділянкою, на якій  вони  розміщені (ст.1225 ЦК України).      

Враховуючи, що  ст.1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті та  з врахуванням  неможливості  оформлення  своїх спадкових прав у державній нотаріальній конторі, що знайшло своє підтвердження  в судовому засіданні,  суд приходить до висновку про можливість  визнати за  відповідачкою   ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_10, яка  померла  ІНФОРМАЦІЯ_9  в   місті   Вознесенськ  Миколаївської області   на спадкове майно, яке складається з 9/50 часток земельної ділянки, площею 0,1456 га, розташованої на території  Вознесенської міської Ради, яка була передана  для особистого  підсобного  господарства та  обслуговування житлового будинку  АДРЕСА_1,  а зустрічний позов   – задоволенню.    

Відносно  позовних вимог ОСОБА_2 суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України юрисдикція суду  поширюється  на всі правовідносини, які виникають у державі. Ст.55 Конституції України  гарантує судовий захист  прав і свобод  людини  і громадянина. Тобто, будь  - які  цивільні права та інтереси, які охороняються  законом,  можуть заслуговувати на судовий захист.    

Судом  встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_10  померла  ОСОБА_9  (співвласник житлового будинку та земельної ділянки), що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 08 вересня  1994 р.  міськвідділом запису  актів громадянського  стану                     м. Вознесенськ,   Миколаївська область  (а.с. 50).  

Після її смерті відкрилася спадщина  у вигляді 3/5 часток житлового будинку  АДРЕСА_1 та який належав спадкодавцю за життя  на праві власності на підставі  Свідоцтва  про право  на спадщину, реєстровий № 2556, Свідоцтва  про право власності, реєстровий №1554, виданих  Другою Вознесенською  нотаріальною конторою  12 грудня 1974 р.,  зареєстрованих  у Вознесенському  інвентарбюро 16 січня 1985 р., реєстровий №449 та договору дарування, посвідченого Другою Вознесенською  державною нотаріальною конторою  13 квітня  1985 р., реєстровий №748, зареєстрованого  у   Вознесенському  інвентарбюро 30 квітня 1985 р., реєстровий №449 та відповідна частка земельної ділянки, яка належала на підставі обумовленого Державного акту.

Відповідно довідки Другої  Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області  №813/2-33 від 01 жовтня  2007 р. ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем, який  прийняв спадщину після смерті ОСОБА_9,  шляхом подачі до державної нотаріальної контори  заяви  про прийняття спадщини, на підставі якої в державній нотаріальній конторі  ІНФОРМАЦІЯ_10  заведена спадкова справа №67/1995  (а.с.64-73).                      

07 березня  1995 р. на ім’я ОСОБА_2   було  видано  свідоцтва про право на спадщину  за законом  після померлої  ОСОБА_9  на  3/5 частки   житлового кам’яного  будинку А-1,  жилою площею 103, 1 кв.м., з надвірними господарчими та побутовими  будівлями  та спорудами: гараж  Б -1 камінний, огорожа №1-2, що знаходиться в АДРЕСА_1, а відповідно до цього та з врахуванням  вимог   ст.30 ЗК України, що діяв на час виникнення спірних правовідносин,  йому  перейшло і право власності на 3/5 часток  обумовленої земельної ділянки.  

На підставі викладеного та з врахуванням   неможливості   оформлення іншим шляхом  право власності на земельну ділянку за ОСОБА_2  що знайшло своє підтвердження  в судовому засіданні,  суд приходить до висновку про можливість  визнати за відповідачем ОСОБА_2  право власності на  3/5 часток земельної ділянки, площею 0,1456 га, розташованої на території  Вознесенської міської Ради, яка була передана  для особистого  підсобного  господарства  та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1, а зустрічний позов   – задоволенню.  

У відповідності  зі ст.88 ЦПК України  судовий збір та витрати з інформаційно – технічного  забезпечення  судового процесу, пов’язаних з розглядом  цивільної справи,  сплачено  при подачі  позовів  до суду.

Керуючись ст. ст. 10,11, 209,  212, 213, 214, 215, 218  ЦПК України, суд,  –

 ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: відділ  Держкомзему  у місті Вознесенську Миколаївської області, Вознесенська міська Рада Миколаївської області, Друга Вознесенська державна нотаріальна контора Миколаївської області, про визнання права власності на частку земельної ділянки -  задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженкою  с. Чорноморка Очаківського району Миколаївської області,    право  власності на 11/50 частку  земельної ділянки, площею 0,1456 га, розташованої на території  Вознесенської міської Ради Миколаївської області, яка була передана  для особистого підсобного  господарства та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_5,  ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: відділ  Держкомзему  у місті Вознесенську Миколаївської області, Вознесенська міська Рада Миколаївської області, Друга Вознесенська державна нотаріальна контора Миколаївської області,    про встановлення факту належності правовстановлюючого документу  та визнання  права власності на частку земельної ділянки  – задовольнити.

Встановити  факт належності ОСОБА_10, яка померла   ІНФОРМАЦІЯ_9  в місті Вознесенськ Миколаївської області,  правовстановлюючого документу -   Державного акту на  право приватної  власності на землю, виданого 26 жовтня 1993 р.  виконавчим комітетом Вознесенської міської Ради  Миколаївської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів  на право власності  на землю за №1772.

Визнати за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5,  уродженкою с.Великосербулівка Єланецького району Миколаївської області,   право власності  в порядку спадкування  за заповітом   після смерті   ОСОБА_10,  яка померла   ІНФОРМАЦІЯ_9  в місті  Вознесенськ  Миколаївської області,   на  9 /50 часток  земельної ділянки,  площею 0,1456 га, розташованої на території  Вознесенської міської Ради Миколаївської області, яка була передана  для особистого підсобного  господарства та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1

Зустрічний  позов  ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: відділ  Держкомзему  у місті Вознесенську Миколаївської області, Вознесенська міська Рада Миколаївської області, Друга Вознесенська державна нотаріальна контора Миколаївської області  про визнання  права власності на частку земельної ділянки -   задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженцем  ІНФОРМАЦІЯ_8,    право  власності  на 3/5 часток  земельної ділянки, площею 0,1456 га, розташованої на території  Вознесенської міської Ради Миколаївської області, яка була передана  для особистого підсобного  господарства та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1

Рішення  може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області  через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області  шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти  днів з  дня  його проголошення.

Суддя                                                                    Т.В.   Серебрякова