Справа  №  2 – 1271/2010                                                                          

  РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

06  жовтня 2010 року   Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області  в складі: головуючого – судді  Серебрякової Т.В.,

   при секретарі судового засідання Огренда І.М.,

розглянувши  у  відкритому   судовому засіданні  в залі суду  в  місті  Вознесенськ Миколаївської області  цивільну справу   за   позовом ОСОБА_1   до Прибужанівської сільської  Ради  Вознесенського району Миколаївської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4   про  визнання  договору   купівлі – продажу  нерухомого майна  дійсним,  -

ВСТАНОВИВ:

В травні  2010 року ОСОБА_1  звернулася до суду з позовом до  Прибужанівської сільської  Ради Вознесенського району  Миколаївської області   про визнання договору  купівлі – продажу   нерухомого майна  дійсним.

В позовній заяві  зазначено, що 27 червня 2000 р.  позивачка ОСОБА_1   придбала  за 1 000  (одна тисяча) грн. 00 коп. у продавця ОСОБА_5  житловий  будинок АДРЕСА_1, зареєструвавши цей договір  в той же день на  Універсальній  Товарно – Сировинній  Біржі „Номінал”, за реєстровим №103 (сто три).

Умови договору сторонами повністю виконанні,  договір зареєстрований у Вознесенському  міжміському бюро  технічної інвентаризації, і лише у квітні 2010 р., позивачка ОСОБА_1  дізналася, що вказаний договір потребує нотаріальної форми посвідчення. Посилаючись на вищевикладене, позивачка просила  позов задовольнити.    

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від                              31 серпня 2010 р. до участі по справі в якості відповідачів залучені ОСОБА_2, ОСОБА_3  та ОСОБА_4.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилась, згідно поданої до суду письмової заяви від 16 вересня 2010 р.   позовні вимоги підтримала,  посилаючись на підстави  звернення до суду, викладенні  в позовній   заяві  та просила  розглянути справу у її відсутність.

Представник відповідача – Прибужанівської  сільської  Ради Вознесенського району Миколаївської області,  в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, направив до суду письмову заяву, відповідно до якої позовні вимоги визнав, проти задоволення позову не заперечував, та просив розглянути справу у його відсутність.

Відповідачі ОСОБА_2,  ОСОБА_3, ОСОБА_4   в судове засідання не з’явились, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Від відповідача                ОСОБА_2 на адресу суду надійшла  письмова заява, відповідно до якої останній позовні вимоги визнав та просив  розглянути справу у його відсутність.  Ухвалою суду справа розглянута  у відсутність сторін, оскільки в  справі є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

 Дослідивши та оцінивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, відповідно до вимог ст.11 ЦПК України,  судом встановлені  наступні факти  і відповідні їм правовідносини.

Так, як вбачається із матеріалів справи і  це встановлено судом, 27 червня 2000 р.  позивачка ОСОБА_1  уклала  письмовий  договір   купівлі – продажу  нерухомого майна  №103 (сто три)   з продавцем ОСОБА_5  За даним договором  позивачка  придбала у власність  житловий будинок АДРЕСА_1, з літньою кухнею – літ. Б-1,   підвалом – літ. Г-1,  гаражем  –  літ. Д-1, сараєм – літ.  Е-1,  спорудами – літ.№1 -2,   огорожею – літ. №3,  передавши  в рахунок  покупки  продавцю  грошову суму  в розмірі                1 000  (одна тисяча ) грн. 00 коп.

Вищевказаний  житловий  будинок  раніше  належав продавцю  ОСОБА_5  на праві власності   на підставі  Свідоцтва про право власності на жилий будинок від                                 20 червня 2000 р., виданого на підставі   рішення  Вознесенської районної  Ради  народних депутатів Миколаївської області за  №237 від 30  жовтня 1987 р.  

Даний договір укладений на  Універсальній  Товарно – Сировинній  Біржі „Номінал”, яка  з 01 листопада  2004  року  припинила свою діяльність.        

Придбаний за договором житловий будинок, позивачка ОСОБА_1 зареєструвала на праві власності в Вознесенському міжміському бюро технічної інвентаризації                                    27 червня  2000 р.

Зі свідоцтва про смерть,  виданого  18 липня  2005 р.  виконавчим комітетом  Прибужанівської  сільської  Ради Вознесенського району  Миколаївської області, вбачається, що ОСОБА_5 померла  ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.  Вознесенськ  Миколаївської області.

Відповідно  довідки  Першої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області №594/01-14 від 18 червня 2010 р., довідки Другої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області №593/01-14 від 30 червня 2010 р., спадкова справа після смерті ОСОБА_5 померлої  15 липня 2005 р.  не заводилась. З заявами про  прийняття спадщини  та/або  відмову від спадщини ніхто не звертався.

З довідки  виконавчого комітету  Прибужанівської сільської Ради Вознесенського району Миколаївської області  від 16 серпня 2010 р. судом встановлено, що ОСОБА_5  разом з            ОСОБА_2  і   ОСОБА_3  проживала за адресою:  АДРЕСА_2  

 На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що  між позивачкою  ОСОБА_1, як покупцем,  та ОСОБА_5, як продавцем, 27 червня 2000 р.  був укладений письмовий договір купівлі – продажу  нерухомого майна, а саме: житлового  будинку АДРЕСА_1,  який  зареєстрований  Універсальною Товарно-Сировинною Біржею „Номінал”.

Враховуючи, що права і обов’язки  сторін за вищевказаним договором                            купівлі – продажу нерухомого майна виникли  і закінчилися до набрання  чинності   ЦК України, а суть позову  складає недотримання  сторонами  нотаріальної форми посвідчення  договору,  тому  при вирішенні  питання про визнання угоди дійсною, слід  застосовувати   правила кодексу, який діяв на момент укладення такого договору.

Так, згідно ст.224 ЦК Української РСР   (в редакції від 18 липня 1963 р.)  за договором купівлі - продажу  продавець зобов’язується  передати майно у власність  покупцеві,  а покупець зобов’язується  прийняти майно  і сплати за нього певну грошову суму.

За правилами ст.47 ЦК України Української РСР від 18 липня 1963 р., нотаріальне посвідчення  угод обов’язкове лише у  випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми  тягне за собою  недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч.2 ст.48 цього Кодексу.  

У відповідності  зі ст.227 ЦК Української РСР від 18 липня 1963 р. договір                            купівлі - продажу  житлового  будинку повинен бути нотаріально посвідчений. Проте, в порушення вимог ст.227 ЦК Української РСР від 18 липня 1963 р., що діяв на час укладення угоди,  оформлення  вищевказаного договору  купівлі–продажу  нерухомого майна  в нотаріальному порядку не відбулося.    

Разом з тим, згідно  ч.2 ст.47 ЦК Української РСР від 18 липня 1963 р.,  якщо одна із сторін  повністю виконала  договір, а інша ухиляється від його оформлення  нотаріально, то   суд може визнати такий договір дійсним за заявою сторони, яка виконала  договір.

Рішення  про визнання  договору дійсним може бути прийняте судом на вимогу  добросовісної сторони, яка виконала повністю або частково  договір.  

Ст.6 ЦК України (в редакції 1963 р.), ст.16 ЦК України  передбачено, що кожна особа  має право звернутися до суду  за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу,  а тому  обраний позивачкою спосіб захисту цивільного права шляхом визнання  угоди дійсною є вірним і може бути застосований  судом, оскільки від цього залежить виникнення у неї  права  в подальшому  розпорядитися нерухомим майном.

Враховуючи, що  сторони  за угодою повністю  виконали  істотні умови  договору, за яким продавець передала  позивачці  житловий  будинок, а позивачка  передала продавцю  визначену грошову суму, вказана обставина знайшла своє підтвердження в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що  на підставі  ст.47 ЦК Української РСР  від  18 липня 1963 р. позовні вимоги  позивачки  обґрунтовані  та підлягають задоволенню.

У відповідності  зі ст.88 ЦПК України  судовий збір  та витрати на інформаційно – технічне забезпечення  розгляду справи сплачено  при подачі  позову.

 Керуючись  ст.ст.10,11,209,212,213,214,215 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов     ОСОБА_1   до Прибужанівської сільської  Ради  Вознесенського району Миколаївської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4   про  визнання  договору   купівлі – продажу  нерухомого майна  дійсним задовольнити .

Визнати   ДІЙСНИМ  договір купівлі – продажу нерухомого майна №103 – житлового будинку АДРЕСА_1,  який укладено  на Універсальній  Товарно – Сировинній  Біржі „Номінал”  27 червня 2000 р.,  між  покупцем ОСОБА_1   та продавцем  ОСОБА_5.

Рішення  може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області  шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти  днів з дня проголошення рішення.

Суддя                                                                  Т.В. Серебрякова