Справа N 22ц 6461 – 2010 року. Головуючий у 1 інстанції Семенова Л.М.
Категорія - 53. Доповідач в апеляційній інстанції Лисенко П.П.
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України.
14 вересня 2010 року. м. Миколаїв.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:
головуючого Лисенка П.П.,
суддів: Базовкіної Т.М. та Колосовського С.Ю.,
із секретарем судового засідання Завтурою О.С.,
з участю:
позивача ОСОБА_2,
у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 переглянула рішення місцевого Жовтневого районного суду Миколаївської області від 25 травня 2010 року, ухваленого в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Миколаївського обласного державного проект-технологічного центру охорони родючості ґрунтів і якості продукції про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і зустрічним позовом Миколаївського обласного державного проект-технологічного центру охорони родючості ґрунтів до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно виплаченої вихідної допомоги при звільненні.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явилися у дане судове засідання, перевіривши у межах оскарження обставини та докази ,-
у с т а н о в и л а :
24 березня 2010 року ОСОБА_2 пред’явила зазначений первісний позов, який обгрунтовувала наступним.
З 1964 року вона, за трудовим договором на невизначений строк, перебувала у трудових відносинах з відповідачем, обіймаючи останнім часом посаду провідного спеціаліста сектору картографічних матеріалів та агрохімічних паспортів.
До роботи ставилася відповідально, сумлінно виконувала покладені на неї трудовим договором обов’язки, беззастережно дотримувалася правил внутрішнього трудового розпорядку.
Не дивлячись на це, наказом від 23 квітня 2009 року вона була звільнена з роботи за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
За її позовом, місцевий Жовтневий районний суд Миколаївської області своїм рішенням від 17 листопада 2009 року поновив її на посаді і стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу, викликаного незаконним звільненням.
20 січня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області змінила назване рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і залишило в силі в частині поновлення на роботі.
26 січня 2010 року рішення місцевого суду в частині поновлення на роботі було виконано, про що видано наказ № 3-к від 26 січня 2010 року, проте заробітну плату за період з дня ухвалення рішення про поновлення і до дня фактичного поновлення на роботі виплачено не було.
Посилаючись на виписані обставини, просила стягнути з відповідача на її користь 3 402 гривні 31 копійку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, викликаного незаконним звільненням та невиконанням у добровільному порядку рішення суду про поновлення на роботі.
16 квітня 2010 року Миколаївський обласний державний проект-технологічний центр охорони родючості ґрунтів пред’явив зустрічний позов до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно виплаченої ще у квітні 2009 року 1 319 гривень вихідної допомоги при звільненні.
Рішенням місцевого Жовтневого районного суду Миколаївської області від 25 травня 2010 року у первісному позові відмовлено за його безпідставністю, а зустрічний задоволено у повному обсязі.
ОСОБА_2 подала на це рішення апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати й ухвалити нове – про задоволення первісного позову і відмову у задоволенні зустрічного позову.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неправильне застосування судом 1 інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального законодавства, а саме, ігнорування судом наданих нею доказів та положень чинного законодавства, якими слід керуватися при врегулюванні спірних відносини.
Апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржене рішення суду 1 інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким первісний позов та зустрічний позови задовольнити частково, і, шляхом взаєморозрахунків, стягнути різницю між відшукуваними сторонами грошовими сумами.
Так, відмовляючи у вимозі про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку і задовольняючи зустрічний позов про стягнення вихідної допомоги, суд 1 інстанції виходив з того, що для цього є правові підстави.
Проте у повній мірі з цим погодитися не можна.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату
середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка знаходилася у вимушеному прогулі з 23 квітня 2009 року і по 26 січня 2010 року. За період з 23 квітня і по 17 листопада 2009 року, включно, рішеннями двох судових інстанції на її користь стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу, а за вимушений прогул, що тривав з 18 листопада і по 26 січня 2010 року – середній заробіток не стягувався. Встановивши зазначені обставини, місцевий суд зобов’язаний був стягнути середній заробіток і за цей період вимушеного прогулу, при цьому, відповідно до п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 “Про практику розгляду судами трудових спорів” при присуджені оплати за час вимушеного прогулу слід зарахувати заробіток за місцем нової роботи (одержану допомогу по тимчасовій непрацездатності, вихідну допомогу, середній заробіток на період працевлаштування, допомогу по безробіттю), який працівник мав.
Рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 20 січня 2010 року встановлено, що середній заробіток позивачки за місяць становив 1 458 гривень 43 копійки, а середньоденний 69 гривень 43 копійки.
Неоплачений період вимушеного прогулу становить 2 місяці і 7 робочих днів, а, відповідно, розмір стягнення середнього заробітку за цей час 3 402 гривні 87 копійок ((1 458 гривень 43 копійки х 2) + (7 днів х 69 гривень 43 копійки) = 3 402 гривні 87 копійок)). Оскільки 23 квітня 2009 року позивачці було сплачено 1 319 гривень вихідної допомоги, яка не врахована при розгляді попередньої справи, то вона повинна бути вирахувана із суми що підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 Таким чином, з відповідача по первісному позову на користь позивачки слід було достягнути 2 083 гривень 87 копійок (3 402 гривні 87 копійок – 1 319 гривень = 2 083 гривень 87 копійок).
Оскільки місцевий суд був іншої думки і такого стягнення не провів, то його слід вчинити за рішенням апеляційної інстанції, задовольнивши обидва позови частково.
Розподіл судових витрат не слід проводити, оскільки сторони понесли їх у рівних частках, при пропорційному задоволені їх позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 307 - 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів ,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення місцевого Жовтневого районного суду Миколаївської області від 25 травня 2010 року скасувати і ухвалити у справі нове рішення, яким первісний та зустрічний позови задовольнити частково.
Стягнути з Миколаївського обласного державного проект-технологічного центру охорони родючості ґрунтів і якості продукції на користь ОСОБА_2 2 083 гривень 87 копійок середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий Судді: