Р І Ш Е Н Н Я

                                    Іменем України                    2-5820/10

18 жовтня 2010 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді                      Чередніченко Н.П.  

          при секретарі                    Чигир Т.Ф.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, до Приватного акціонерного товариства «Торговий дім «Інтресервіс», про визнання право приватної власності на новостворене нерухоме майно - житлову квартиру № 2 та зобов’язання вчинити дії по виконанню Інвестиційного договору № Т-2 від 27.06.2003 р., за зустрічною позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Торговий дім «Інтерсервіс» до ОСОБА_1 про розірвання Інвестиційного договору,-

                                                                    встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «ТД «Інтерсервіс» і просить визнати за ним право власності на новостворене нерухоме майно - житлову квартиру № АДРЕСА_1 (будівельна адреса: АДРЕСА_1), будівництво якого відбулося згідно умов Інвестиційного договору № Т-2 від 27 червня 2003 р. та зобов’язати відповідача вчинити дії по виконанню Інвестиційного договору № Т-2 від 27.06.2003 р., а саме передати позивачу за актом прийому-передачі житлову квартиру № АДРЕСА_1 та оригінал технічного паспорту на її для подальшого оформлення правовстановлюючих документів.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 27.06.2003 р. між ОСОБА_1 та ПAT ТД «Інтерсервіс» було укладено Інвестиційний договір № Т-2, відповідно до якого між ними виникли правовідносини, пов’язані з фінансуванням позивачем будівництва визначеного відповідачем об’єкта інвестування – житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, розташованої на 3-му поверху, кількість кімнат – 2, житлова площа – 36,80 м2, орієнтовна загальна площа – 69,77 м2 .

Також позивач вказує, що відповідно до умов Інвестиційного договору № Т-2 від 27.06.2003 р., відповідач взяв на себе зобов’язання  використати інвестовані кошти для будівництва об’єкту інвестування з виконанням робіт передбачених проектом,  сприяти будівництву спірного житлового приміщення, введенню в експлуатацію будівлі в якій воно розташоване в 3 кварталі 2006 р. та після введення будинку в експлуатацію, надати позивачу документи, необхідні для послідуючого оформлення Об’єкту інвестування у його власність.

Позивач вважає, що відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання, оскільки не надав документи, що дають підстави оформити його право власності на житлову квартиру, та вимагає сплати додаткових коштів, у зв’язку із збільшенням вартості будівництва у зв’язку з чим, він був змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі за вищевикладеними обставинами та просили суд задовольнити позов в повному обсязі.

8 вересня 2010 року ПАТ «ТД «Інтерсервіс» звернулося до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1про розірвання Інвестиційного договору № Т-2 від 27 червня 2003 року.

Представник відповідача ПAT ТД «Інтерсервіс» - ОСОБА_2, позовні вимоги позивача не визнала, просила суд відмовити в задоволенні позову, повністю та підтримала зустрічну позовну заяву, і просила суд її задовольнити.

Відповідач зустрічні позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач, не виконав в повному обсязі зобов’язання, встановлені Інвестиційним договором № 2 від 27.06.2003 року щодо повного розрахунку.

З’ясувавши обставини справи та перевіривши їх наданими доказами, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, які слід задовольнити, а зустрічний позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

27.06.2003 р. між ЗАТ «Торговий дім «Інтерсервіс» і ОСОБА_1 укладено Інвестиційний договір № Т-2 (а.с.24-26) за умовами якого, та з урахуванням Додаткових угод від 10 грудня 2003 року, від 1 квітня 2004 року, від 1 вересня 2004 року, від 26 липня 2007 року  до цього Інвестиційного договору, ОСОБА_1 здійснює фінансування будівництва житлової квартири № 2, 3-й поверх, кількість кімнат – 2, житлова площа – 36,80 м2, загальна орієнтовна площа – 69,77 м2  в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 з метою отримання його у власність .

Відповідно до п.п. 2.2.1., 2.2.2., 2.2.3 п.2.2. Інвестиційного договору № Т-2 від 27.06.2003 р. відповідач взяв на себе зобов’язання використати інвестовані, відповідно до Інвестиційного договору, кошти для будівництва об’єкту інвестування з виконанням робіт передбачених проектом; сприяти будівництву об’єкта інвестування для введення його в експлуатацію у встановлені терміни; після введення будинку в експлуатацію, надати позивачу необхідні документи, для послідуючого оформлення об’єкта у його власність (довідку про сплату повної суми, акт прийому-передачі квартири). В п. 6.1. Інвестиційного договору зазначено, що договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань та отримання інвестором Свідоцтва про право власності на Об’єкт інвестування.

Відповідно до умов Інвестиційного договору вартість квартири становить еквівалент 59 304,50 (п’ятдесят дев’ять тисяч триста чотири, 50) умовних одиниць, що на день укладання Договору становить 316 259,04 грн. (триста шістнадцять тисяч двісті п’ятдесят дев’ять гривень 04 коп.) при курсі НБУ 5,3328 грн. за умовну одиницю.

Згідно з пунктом 3.1. Інвестиційного договору позивач здійснює розрахунки за об’єкт інвестування, зазначений в цьому Договорі в національній валюті України з урахуванням змін курсу гривні до умовної одиниці, який встановлено НБУ в день перерахування позивачем кошті.

Позивач виконав свої зобов’язання за Інвестиційним договором у повному обсязі,  перерахувавши зазначену у Договорі вартість квартири 59 304,50 (п’ятдесят дев’ять тисяч триста чотири, 50) умовних одиниць. Це підтверджується платіжними дорученнями та Довідкою про фінансування від 24.05.2007 р. № 24/05-078, (а.с.31) . Розрахунки були проведені з урахуванням змін курсу гривні до долара, який встановлено НБУ на день здійснення платежу. Суд погоджується з тим, що зазначений механізм розрахунків за Інвестиційним договором є однозначно вірним, оскільки базується на положеннях пункту 3.1. Інвестиційного договору та послідуючих додаткових угодах, укладених до цього договору.

Будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 завершене, що підтверджується Актом Державної приймальної комісії (а.с.33-37) про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта житлового будинку по АДРЕСА_1 у Голосіївському районі м. Києва від 23.12.2008 р., який затверджено розпорядженням Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації № 1843 від 31.12.2008 р.

Відповідно до розпорядження Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації № 249 від 25.03.2009 р. збудованому житловому будинку в м. Києві (будівельний майданчик АДРЕСА_1) присвоєна поштова адреса: АДРЕСА_1

Відповідно до пункту 3.5. Договору загальна площа об’єкта інвестування підлягає уточненню після введення будинку в експлуатацію на підставі даних технічного паспорту, виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації. У разі відхилення у метражі вартість різниці площі оплачується інвестором або повертається йому. Вартість різниці визначається, виходячи з вартості об’єкта інвестування, зазначеної в документах, отриманих Інвестором у відповідності з пунктом 2.2.3. Договору.

На підставі даних технічного паспорту, виданого КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна» фактична площа, складає - 71,9 м2, що на 2,13 м2 більше планової загальної площі об’єкту інвестування.

Позивач виконав свої зобов’язання оплативши вартість різниці збільшення площі квартири № 2. Це підтверджується квитанцією № 857937 від 04.10.2010 року.

Суд не бере до уваги твердження відповідача про наявність заборгованості перед ним у розмірі 89 364,51 грн. – заборгованість по відшкодуванню 10% відрахувань загальної площі житлового будинку Головному управлінню житлового забезпечення; 13 395,68 грн. – заборгованість по відшкодуванню пайового внеску на розвиток інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва.

Згідно із частиною 1 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак відповідач жодних доказів підтверджуючих понесення їм значних матеріальних затрат пов’язаних із збільшення вартості будівництва не надав.

Також суд доходить висновку, що коригування вартості квартири можливо лише в порядку п. 3.5. Договору, у разі уточнення загальної площі об’єкта після введення об’єкта в експлуатацію і на підставі даних технічного паспорту. Жодних інших підстав збільшення вартості об’єкта інвестування Договором не передбачено. А з урахуванням положень частини 2 статті 632 ЦК України Інвестиційний договір не містить можливостей зміни ціни, а отже сторони не мають права її самостійно змінювати. Жодних застережень щодо зміни ціни об’єкта немає і в договорі. Відповідно до частини 3 статті 632 ЦК України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово зверталися до відповідача (ПАТ «ТД «Інтерсервіс» (листи від 29.05.08, 09.09.08, 13.08.2009 р., 03.09.09, 07.12.09, 22.01.10, 29.04.10 р.) з проханнями надати необхідні документи для оформлення права власності на житлову квартиру № 2.

Натомість відповідач не виконував взяті на себе за Інвестиційним договором зобов’язання, відмовляючись підписувати акт приймання-передачі квартири позивачу та передати оригінал технічного паспорту на її для подальшого оформлення правовстановлюючих документів, у зв’язку з чим, позивач ОСОБА_1 позбавлений можливості оформити право власності на житлове приміщення.

Право власності, згідно ст. 328 ЦК України, набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Позивачем відповідно до умов Інвестиційного договору № Т-2 від 27.06.2003 р. виконано в повному обсязі та належним чином зобов’язання щодо фінансування будівництва квартири № АДРЕСА_1 , що підтверджується Довідкою про фінансування від 24.05.2007 р. № 24/05-078  та платіжними дорученнями, тому, позивач на цей час у встановленому Інвестиційним договором порядку набув право власності на спірну житлову квартиру.

У відповідності до ч.2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди, тощо) набувається з моменту завершення будівництва (створення майна).

Будівництво житлового будинку в АДРЕСА_1 завершене, що підтверджується Актом Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта житлового будинку по АДРЕСА_1 у Голосіївському районі м. Києва від 23.12.2008 р., який затверджено розпорядженням Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації № 1843 від 31.12.2008 р. та матеріалами технічного паспорту КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна» житлову квартиру № АДРЕСА_1.

Позивач не має можливості оформити право власності на вказану житлову квартиру № 2 через невиконання відповідачем зобов’язань, які встановлені Інвестиційним договором, що є порушенням прав позивача як власника майна.

Відповідно до ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

З огляду на викладене, суд вважає необхідним позов задовольнити, визнавши за позивачем право власності на житлову квартиру АДРЕСА_1

Оскільки для реалізації свого права позивачу необхідні відповідні документи, суд вважає, що позовні вимоги про зобов’язання вчинити певні дії по виконанню Інвестиційного договору, а саме передати позивачу за актом прийому-передачі житлову квартиру № АДРЕСА_1 та оригінал технічного паспорту на її для подальшого оформлення правовстановлюючих документів, також підлягають задоволенню.

Щодо зустрічних позовних вимог ПАТ «Торговий дім «Інтерсервіс» про розірвання договору суд вважає, що дана вимога є безпідставною і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України умовою розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін є істотність порушення договору іншою стороною, тобто, якщо внаслідок такого порушення сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору, отже істотність порушення доводиться ініціюючою стороною і визначається судом виключно за об'єктивними обставинами.

Відповідач не виконав своїх зобов’язань за інвестиційним договором, зокрема відмовляється підписати акт приймання-передачі житлової квартири № АДРЕСА_1 та оригінал технічного паспорту на її для подальшого оформлення правовстановлюючих документів.

Крім того відповідно до частини 4 статті 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» на сьогоднішній день забороняється розірвання фізичними та юридичними особами будь-яких договорів, результатом яких є передача забудовниками завершеного об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва за умови, що за такими договорами здійснено оплату 100 відсотків вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, крім випадків, якщо таке розірвання здійснюється за згодою сторін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.3,11,16,316-321 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3,4,8,15,32,60,107,209,215 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

                                                                   Вирішив :

Позовні вимоги ОСОБА_1 (02192, АДРЕСА_3., ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Приватного акціонерного товариства «Торговий дім «Інтресервіс» (03062, м. Київ, проспект Перемоги, 90/1, ЄДРПОУ 24938998), - задовольнити.

 Визнати за ОСОБА_1 (02192, АДРЕСА_3., ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) право власності на новостворену житлову квартиру № АДРЕСА_1

Зобов’язати Приватне акціонерне товариство «Торговий дім «Інтерсервіс» виконати свої зобов’язання, передбачені Інвестиційний договір № Т-2 від 27 червня 2003 року передавши позивачу за актом прийому-передачі житлову квартиру № АДРЕСА_1 та оригінал технічного паспорту на її для подальшого оформлення правовстановлюючих документів.

Приватному акціонерному товариству «Торговий дім «Інтерсервіс» в задоволенні зустрічної позовної заяви до ОСОБА_1 про розірвання Інвестиційного договору № Т-2 від 27.06.2003 р.- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення . Особи , які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , можуть подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня  отримання копії цього рішення .

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційного скарги , якщо апеляційну скаргу не було подано . У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано , набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .

    Суддя :