Справа №-22-ц-26091/2010 Головуючий 1 інст. Бондаревої І.В.
Категорія – соціальні виплати Доповідач – Міненкова Н.О.
Чорнобильцям
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2010 р.
Колегія суддів апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого судді – Міненкової Н.О.
Суддів – Ларенка В.І., Гальянової І.Г.
Секретар - Бала шов О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 січня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Фрунзенської районної в м. Харкові ради
про визнання неправомірними дій та зобов’язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИЛА:
Позивачка звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області, в якому просила поновити пропущений строк звернення до суду з позовною заявою, стягнути з відповідача недоплачену суму допомоги по догляду за дитиною у розмірі 2046 гривен 64 копійки за період з 09.07.2007 р. по 31 12. 2007 р. та зобов'язати відповідача в подальшому проводити виплати по догляду за дитиною відповідно до законодавства України.
Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 січня 2010 р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Позичка не погодилась з рішенням й у апеляційній скарзі просить його скасувати, та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову, між тим зазначив про порушення права позивачки на отримання допомоги за вказаний нею період, пославшись на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007, яким визнано неконституційним положення статей 29, 36, п.12 ст.71 та інших та абз. 3 ч.2 ст. 56 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік” щодо встановлення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, як різницю між 50 відсотками прожиткового мінімуму для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім"ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 грн. для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України .
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України відповідач з 9 липня 2007 року повинен був діяти у відповідності з нормою ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”. Призначувати та здійснювати позивачці нарахування допомоги у розмірі встановленого законом, на рівні прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно до п.12 ст.71 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік”, на 2007 рік зупинено дію ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”.
Відповідно до абзацу 3 ч.2 ст. 56 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік” на 2007 рік допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку встановлена у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”(справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, яким зупинено дію статті 15 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з 09.07.2007 року Управління праці та соціального захисту населення Фрунзенської районної у м. Харкові ради повинно було призначити, нараховувати та сплачувати позивачці допомогу, у розмірі визначеному ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, яка набула чинності із зазначеної дати, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права, виходячи з наступного.
Позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом і справа була розглянута в порядку адміністративного судочинства.
Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений річний строк звернення до адміністративного суду.
Позивачка звернулася до суду з позовом 03.07.2009 року, а тому, враховуючи річний строк на звернення до суду, захисту прав позивача за 2007 рік не підлягають.
Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Пропуск строку звернення до суду позивачка мотивує тим, що про порушене право вона дізналася 09.10.2008 року.
Між тим, доводи щодо необізнаності не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку виплачувалася позивачу щомісячно. Тобто позивач мала можливість дізнатися про відповідність отриманого розміру допомоги вимогам діючого законодавства України в кожному окремому випадку отримання суми допомоги за певний місяць, у зв"язку з чим колегія суддів вважає, що позивачка пропустила строк без поважних причин.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає
Керуючись ст.ст 218,303,307,308,313,317,319 ЦПК України , колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 січня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя
Судді