Справа   № 22-ц- 25049 /2010 р.                                                                       Головуючий І-ої інстанції: Труханович В.В.

Категорія: відшкодування шкоди                                                              Доповідач:  Івах А.П.

                                                            УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

    23 вересня 2010 року     судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

                                   головуючого – Пшенічної Л.В.,

                                   суддів –   Івах А.П., Борової С.А.,

                                   при секретарі – Варюшичевій А.С.,    

       розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою приватної промислово-торгівельної фірми «ЮСІ» на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 вересня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до приватної промислово-торгівельної фірми «ЮСІ», третя особа – ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

                                                           в с т а н о в и л а:

          30 квітня 2009 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 6 жовтня 2007 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП), в результаті якої він, знаходившись в автомобілі ВАЗ-2104 як пасажир отримав тілесні ушкодження середньої важкості.

         Автомобілем керував водій ОСОБА_2, який на той час перебував у трудових відносинах з  приватною промислово-торгівельною фірмою (далі ППФ) «ЮСІ».

         Оскільки ДТП сталася з вини ОСОБА_2, просив стягнути з відповідача на його користь на відшкодування шкоди з урахуванням індексу інфляції 8 663 грн. 84 коп. та моральної шкоди 37 560 грн.

         Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 вересня 2009 року позов задоволено частково, ухвалено стягнути на користь позивача на відшкодування матеріальної шкоди 4 690 грн. 93 коп., моральної шкоди 20 000 грн.; вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

         В апеляційній скарзі ППФ «ЮСІ» ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі, з посиланням на неповне з’ясування судом першої інстанції наявності підстав для відшкодування матеріальної та моральної шкоди та порушення порушень норм матеріального і процесуального права.

         Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:

         Розглядаючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази у їх сукупності, встановив фактичні обставини по справі, правильно визнав юридичну природу спірних правовідносин, що виникли між сторонами і закон, що їх регулює.

         Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 підтверджена належними доказами, що містять матеріали справи.

         Висновок суду ґрунтується на основі повно та всебічно досліджених і з’ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які було судом досліджено в ході розгляду справи, відповідає вимогам ст. ст. 57, 58, 60, 61, 64 ЦПК України, ст. ст. 1166, 1167, 1168, 1172, 1187 ЦК України.  

         Судова колегія з висновком суду погоджується, при цьому приймає до уваги, що по справі достовірно встановлено, що ОСОБА_2, з вини якого сталася ДТП, перебував у трудових відносинах з відповідачем, за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України він визнаний винним згідно вироку Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 липня 2008 року (а. с. 4-7).

         У відповідності до вимог, передбачених п. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

         За таких обставин, доводи апелянта щодо необхідності стягнення як матеріальної так і моральної шкоди з винної особи у скоєнні ДТП не погоджуються з вимогами цивільного законодавства України.

         За нормою ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

         Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

         Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.  

         Відповідачем, на момент розгляду справи, не оспорений факт перебування винної особи в трудових відносинах з ППФ «ЮСІ», який встановлений вироком суду відносно ОСОБА_2

         Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п. 3 Постанови № 6 від 27 березня 1992 року зі змінами, внесеними згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 24 жовтня 2003 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини.

         Доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції.

         Щодо стягнення моральної шкоди з відповідача, то суд першої інстанції правильно дійшов висновку про обґрунтованість позову в цій частині.

         Пленум Верховного Суду України в п. 5 постанови № 4 від 31 березня 1995 року зі змінами та доповненнями, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25 травня 2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз’яснив, що за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання ним трудових обов’язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (ст. ст. 130, 132-134 КЗпП), якщо спеціальною нормою закону не встановленого іншого.

         Судова колегія вважає, що суд першої інстанції при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.

         Оцінивши належність, допустимість і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд першої інстанції, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, таке, що відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України.

         Підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, для задоволення доводів апеляційної скарги, судова колегія не вбачає.

         Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія, -  

у х в а л и л а:

         Апеляційну скаргу приватної промислово-торгівельної фірми «ЮСІ» відхилити.

         Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 вересня 2009 року залишити без зміни.

         Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий -    

      Судді: