Справа №2-892/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

    07 вересня 2010 року. Рахівський районний суд Закарпатської області в складі:    

        головуючого – судді Тулик І.І.

        при секретарі – Шемота М.І.

        з участю позивачки ОСОБА_1

        представника позивача ОСОБА_2

        відповідача ОСОБА_3

        з участю малолітнього ОСОБА_4,

представника третьої особи – ОСОБА_5

        свідка ОСОБА_6,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів справу за позовом

ОСОБА_2 як представника за дорученням

в інтересах ОСОБА_1

до

ОСОБА_3

третя особа без самостійних вимог: служба у справах дітей Рахівської райдержадміністрації,

про

відібрання і повернення малолітньої дитини та усунення перешкод у її вихованні

В С Т А Н О В И В :

    З позовної заяви слідує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з жовтня 1998 року, який, на підставі рішення Рахівського районного суду від 31.10.2003 року, між ними розірвано, про що відділом реєстрації актів цивільного стану Рахівського районного управління юстиції зроблено запис акта №84 від 26.05.2006 року.

Від шлюбу народився син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який за рішенням розірвання шлюбу залишений на вихованні матері, тобто місцем проживання дитини визначено місце проживання позивачки.

Однак, незважаючи на це, відповідач у квітні 2010 року, коли позивачка знаходилася на роботі, прийшов до неї додому і самочинно, без її згоди, забрав сина ОСОБА_4, 1999 року народження, із собою. У даний час неповнолітня дитина постійно проживає у будинку відповідача по АДРЕСА_4 і повернути його позивачці ОСОБА_3 категорично відмовляється. Відповідач непогано відноситься до сина, однак ОСОБА_1 має бажання на те, щоб дитина проживала разом із нею. У зв’язку з наведеними обставинами позивачка у травні 2010 року звернулася до комісії з питань захисту прав дитини при Рахівській РДА із заявою про визначення способу її участі у вихованні сина та 21 травня 2010 року комісія винесла рішення, яким було встановлено порядок зустрічей відповідача з малолітнім сином. Однак, незважаючи на це, відповідач ОСОБА_3 не надає позивачці конкретної реальної можливості спілкуватися із неповнолітньою дитиною і займатися її вихованням. Враховуючи те, що вирішити даний спір в порядку досудового врегулювання не являється можливим із-за прямої відмови відповідача, тому  просить винести рішення про відібрання зазначеної дитини та повернення її позивачці допустивши негайне виконання рішення у цій частині, усунути перешкоди у вихованні громадянкою ОСОБА_1 малолітньої дитини – ОСОБА_4, шляхом заборони гр.-ну ОСОБА_3 вчиняти особисто чи через третіх осіб будь-які дії, які б були направлені на позбавлення позивачки на вільне, повне та безперешкодне виконання нею своїх батьківських прав та стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати.  

    В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник - ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали та наполягали на задоволенні позовних вимог. Крім того, просять зобов’язати відповідача виконувати рішення комісії з питань захисту прав дитини при Рахівській РДА, згідно якого дозволено відповідачу зустрічатися з сином щосуботи з 10.00 к.ч. до 18.00 к.ч., під час канікул у п’ятницю з 9.00 к.ч. до суботи 18.00 к.ч., в інші дні канікул зустріч батька з сином за згодою матері. Пояснили, що відповідач належної уваги сину не приділяє, дитина була брудна і неохайна. ОСОБА_1 має власний будинок та всі належні умови для нормального проживання сина та не перешкоджає чоловікові бачитися з дитиною, а відповідач власного  житла  не має, дитина проживає з батьком відповідача.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав, пояснив, що він постійно надавав можливість позивачці бачитися з дитиною, після чого вона йому сина повертала. Дійсно дитина проживає в будинку його батька, оскільки у нього зараз ремонт. Просить відмовити у задоволенні позову.  

    Представник служби у справах дітей Рахівської РДА – ОСОБА_5 пояснила, що комісія з питань захисту прав дитини розглянула заяву ОСОБА_1 щодо виховання малолітнього сина та вирішила дозволити батькові бачитися із малолітнім сином ОСОБА_4 і встановила час зустрічей. Вважають за доцільне залишити сина на вихованні позивачки.

    Малолітній ОСОБА_4, допитаний в присутності обох батьків та представника служби у справах дітей, в судовому засіданні пояснив, що хоче проживати з обома батьками. У даний час він проживає в будинку дідуся, тому що у батька ремонт, однак батько його у будь-який час відпускає до мами.  

    Свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона являється сусідкою ОСОБА_1 та знає про те, що ОСОБА_3 забрав сина у ОСОБА_1 без її згоди і не хоче його віддавати. ОСОБА_3 не приділяє належної уваги сину. Вважає, що дитина є заляканою.  

    Заслухавши сторін, представника служби у справах дітей, свідків та дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.

    З свідоцтва про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, слідує, що його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_1.

Згідно статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

    Як слідує з рішення Рахівського районного суду від 31 жовтня 2003 року, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишено на вихованні матері. Із мотивувальної частини рішення слідує, що позивачка ОСОБА_1 просила сина залишити на її вихованні, проти чого відповідач ОСОБА_3 не заперечував. Зазначене рішення суду ніким із сторін не оскаржувалося, а отже набуло законної сили.

У відповідності до статті 14 Цивільного процесуального кодексу України слідує, що судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організації, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню по всій території України.

    Положення частини 1 статті 162 Сімейного кодексу України встановлює, наступне: якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб,  з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи),  в  якому  за  рішенням органу опіки та піклування або суду проживала  дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем  проживання. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров'я або обставини  змінилися так, що повернення суперечить її інтересам.

    В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_3 самочинно, без згоди ОСОБА_1, забрав сина ОСОБА_4 з собою та не бажає, щоб дитина проживала з позивачкою. У зв’язку із зазначеними обставинами позивачка зверталася до комісії з питань захисту прав дитини при Рахівській РДА із відповідною заявою, за наслідками розгляду якої  21.05.2010 року було прийнято рішення, відповідно до якого дозволено ОСОБА_3 бачитися із малолітнім сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 і встановлено наступний порядок зустрічей: щосуботи з 10.00 годин до 18.00 годин, під час канікул у п’ятницю з 09 годин до суботи 18 годин та в інші дня канікул зустріч батька з сином за згодою матері. Однак, ОСОБА_3 зазначене рішення не виконує, добровільно сина повернути позивачці не бажає.  

У відповідності до положення статті 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року - малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір'ю.

Повернення малолітнього ОСОБА_4 його матері - ОСОБА_1, відповідає інтересам самої дитини, оскільки у позивачки є всі належні умови для його нормального проживання та виховання сина, а також материнське бажання виховувати його, обставин розлучати малолітнього ОСОБА_4 зі своєю матір’ю судом  не встановлено. Більше того, в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_3 будучи, згідно постанови Рахівського районного суду від 03.12.2002 року, зобов’язаний до сплати аліментів, за період з 2003 року по 2010 рік допустив заборгованість по сплаті аліментів на суму 18710 гривень 29 копійок. Крім того, Рахівським РВ УМВС України неодноразово проводилися бесіди з ОСОБА_3 з приводу погроз позивачці фізичною розправою та його було попереджено про недопустимість в подальшому протиправних дій. Така поведінка ОСОБА_3 може негативно впливати на психічний стан дитини.

За таких обставин позов ОСОБА_1 про відібрання дитини, ОСОБА_4, від відповідача та повернення його позивачці є підставним та підлягає до задоволення, допустивши,  у відповідності до п.5 ч.1 ст.367 ЦПК України, негайне виконання рішення у цій частині.

 Статтею 153 Сімейного кодексу України встановлено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

За таких обставин, є підставним та підлягає до задоволення позов ОСОБА_1 про усунення перешкод у вихованні нею сина ОСОБА_4, шляхом заборони ОСОБА_3 вчиняти особисто чи через третіх осіб будь-які дії, які б були направлені на позбавлення позивачки на вільне, повне та безперешкодне виконання нею своїх батьківських обов’язків та зобов’язання відповідача виконувати рішення комісії з питань захисту прав дитини при Рахівській РДА, згідно якого дозволено відповідачу зустрічатися з сином щосуботи з 10.00 к.ч. до 18.00 к.ч., під час канікул у п’ятницю з 9.00 к.ч. до суботи 18.00 к.ч., в інші дні канікул зустріч батька з сином за згодою матері.

    У відповідності до статті 88 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь позивачки 628 гривень 50 копійок судових витрат, що були понесені нею на оплату судового збору, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді, платних юридичних послуг, на підтвердження яких ОСОБА_1 надала суду квитанції.

    Керуючись ст.ст.10,58,60,88,212,213,223,367 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.159,162 Сімейного кодексу України,  суд

В И Р І Ш И В :

    Позов задовольнити.

Відібрати малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, від ОСОБА_3, мешканця АДРЕСА_1, та повернути його позивачці, ОСОБА_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2, як особі, з якою за рішенням суду має проживати дитина.

Усунути перешкоди у вихованні громадянкою ОСОБА_1, мешканкою АДРЕСА_2, малолітньої дитини, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом заборони ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, мешканцю АДРЕСА_3, вчиняти особисто чи через третіх осіб будь-які дії, які б були направлені на позбавлення позивачки на вільне, повне та безперешкодне виконання нею своїх батьківських обов’язків та зобов’язання відповідача виконувати рішення комісії з питань захисту прав дитини при Рахівській РДА, згідно якого дозволено ОСОБА_3 зустрічатися з сином щосуботи з 10.00 к.ч. до 18.00 к.ч., під час канікул у п’ятницю з 9.00 к.ч. до суботи 18.00 к.ч., в інші дні канікул зустріч батька з сином за згодою матері.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1   628 гривень 50 копійок судових витрат.  

    Допустити негайне виконання рішення суду в частині відібрання дитини ОСОБА_4 у ОСОБА_3 та передачі його матері - ОСОБА_1

На рішення може бути подано апеляційну скаргу в судову палату з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області через Рахівський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

                                        Суддя:               Тулик І.І.