Справа N 22ц 18- 2010 року. Головуючий у 1 інстанції Подзігун Г.В.
Категорія – 27. Доповідач апеляційної інстанції Лисенко П.П.
У Х В А Л А
іменем України.
11 січня 2010 року. м. Миколаїв.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Лисенка П.П.,
суддів: Колосовського С.Ю. та Базовкіної Т.М.,
із секретарем судового засідання Завтурою О.С.,
з участю :
позивача ОСОБА_2,
його представника ОСОБА_3
відповідача ОСОБА_4,
у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_4 переглянула рішення місцевого Центрального районного суду м. Миколаєва від 7 жовтня 2009 року, ухваленого у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення неповернутої суми позики та трьох процентів річних від простроченої суми.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з‘явилися в судове засідання, перевіривши у межах оскарження обставини та докази, якими сторони їх стверджували ,-
у с т а н о в и л а :
9 лютого 2009 року ОСОБА_2 пред’явив зазначений позов, який обгрунтовував наступним.
29 вересня 2008 року сторони у простій письмовій формі уклали договір позики, за умовами якого він зразу ж передав, а позичальник прийняв, - 10 000 євро.
Взяті гроші останній зобов’язався повернути до 1 листопада 2008 року, проте слова не дотримав.
Неодноразові його вимоги повернути взяті грошові кошти позитивного вирішення не мали, через це він вимушений був пред’явити даний позов і просити суд про стягнення, з врахуванням встановленого індексу інфляції, неповернутої суми позики, 3 % річних від простроченої суми та судових витрат.
У подальшому він декілька разів уточнював свої вимоги, кінцево ж просив стягнути на його користь:
? 116 441 гривню неповернутої й проіндексованої судом позики;
? 2 750 гривень 05 копійок штрафної санкції за прострочку зобов’язання;
? 1 312 гривень 13 копійок судового збору;
? 30 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи;
? 1111 гривень 21 копійку витрат на оплату роботи експерта і 15 гривень 95 копійок комісії банку.
Відповідач договір позики заперечував, запевняючи, що такого договору з позивачем не укладав, а розписка, про взяття грошей в борг і підпис на договорі позики, виконано не ним, а іншою, сторонньою особою.
Рішенням місцевого Центрального районного суду м. Миколаєва від 7 жовтня 2009 року позов задоволено повністю.
ОСОБА_4 подав на це рішення апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати і ухвалити нове про відмову у позові.
Скаргу обґрунтовував невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржене рішення суду 1 інстанції залишити без зміни, оскільки той постановив його з додержанням норм матеріального й процесуального права.
Вирішуючи спір таким чином, як викладено в оскарженому рішенні, місцевий суд вважав установленим, що між сторонами існують договірні правовідносини, підставою виникнення яких є дійсний договір позики, укладений у простій письмовій формі. Умови зазначеного договору порушені відповідачем, а тому він, відповідно до статей 610-612, 614, 622- 625, 1046, 1049 ЦК України повинен повернути позику з врахуванням індексу інфляції, сплатити кредиторові 3 % річних за весь час прострочки виконання зобов’язання і компенсувати судові витрати того.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області погоджується з такими обставинами та правовідносинами, висновки суду 1 інстанції щодо них і результату вирішення справи, вважає вірними, обґрунтованими й законними.
Так, з договору позики від 29 вересня 2008 року (а.с. - 22) та розписки (а.с. - 23) вбачається, що сторони в письмовій формі уклали договір позики, за умовами якого позивач передав відповідачеві 10 000 євро, а той брався повернути їх до 1 листопада 2008 року, проте такого обов’язку не виконав, проігнорувавши засади цивільного законодавства про непорушність договору та право позикодавця на власність.
Іншого відповідач належними та допустимими засобами доказування не довів, хоча за ст. 60 ЦПК України то є його обов’язком.
За виписаного і відповідно до статей 610-612, 614, 622- 625, 1046, 1049 ЦК України, порушене право підлягало судовому захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача проіндексованої грошової суми неповернутої позики, 3% річних від простроченої суми і судових витрат.
Оскільки саме вказану дію вчинив і суд 1 інстанції, то підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
Що ж до тверджень апелянта про недоведеність факту підписання ним договору позики та складання розписки про взяття грошей в борг, то воно не може бути взяте до уваги, оскільки спростовуються висновком почеркознавчої експертизи від 10 квітня 2009 року (а.с. – 19-21) , виконаної відповідно до ст. 53 ЦПК України, Закону України “Про судову експертизу”, Положення про Державний реєстр атестованих судових експертів державних і підприємницьких структур, затвердженого наказом Міністерства юстиції України N 149/7 від 15.04.97 року.
Даний висновок є зрозумілим і науково обґрунтованим. За його наявності не потребувалося повторної експертизи, на проведені якої наполягав відповідач. На думку колегії, названі дії відповідача спрямовані на подальше затягування вирішення справи, а, відповідно, і подальшої затримки у поверненні позичених грошей.
Керуючись ст.ст. 307-308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів ,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення місцевого Центрального районного суду м. Миколаєва від 7 жовтня 2009 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і протягом двох місяців може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий Судді: