Справа № 2 – 1658/2010

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

02 вересня  2010 року  суддя Вознесенського міськрайонного суду  Миколаївської області Серебрякова Т.В., розглянувши матеріали позовної  заяви ОСОБА_1  до ОСОБА_2 та  ОСОБА_3   про  визначення частки в  спільній сумісній власності,    -    

ВСТАНОВИЛА:

В липні  2010 р. ОСОБА_1  звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3  про визначення частки  в спільній сумісній власності.

В позовній заяві зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Миколаїв  помер батько позивачки - ОСОБА_4. Після  його  смерті відкрилася спадщина до складу якої увійшла  частка  земельної ділянки, площею 0, 0475 га, яка надана  для обслуговування  житлового будинку АДРЕСА_1,  та  належала спадкодавцю за життя  на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, виданого 18 червня 1994  року виконкомом Вознесенської міської Ради Миколаївської області.

Але при звернені позивачки  до Другої  Вознесенської державної контори Миколаївської області з приводу видачі свідоцтва про право на спадщину, державним  нотаріусом було зазначено про  неможливість видати свідоцтво про право на спадщину на вищевказане нерухоме майно,  так як в Державному акті на право приватної власності не вказані частки кожного з співвласників земельної ділянки. Вважаючи, що єдиним способом захисту порушених прав, буде визначення  частки, яка належала  за життя              ОСОБА_4, позивачка просила позов задовольнити.

Ухвалою судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області   від                              13 серпня  2010 р. позовна  заява ОСОБА_1   була залишена без руху, з посиланням на невідповідність її вимогам  ст.ст.119 – 120  ЦПК України, а позивачці запропоновано у встановлений  строк виправити її  недоліки, які  зазначені в мотивувальній частині  ухвали.

 Виконуючи вимоги ухвали судді від 13 серпня  2010 р.  позивачкою ОСОБА_1    був  наданий до суду лист, але,  і за цих обставин провадження по справі не може бути відкрито, оскільки, недоліки, з приводу яких  була постановлена  вищевказана ухвала судді   позивачкою   усунуті  не в повному обсязі.

Так,  пред’явлення позову – це процесуальна дія,  яка має здійснюватися  у порядку, передбаченому ЦПК України. При цьому, справи позовного  провадження розглядаються судом на підставі  поданої позивачем  позовної заяви, яка повинна за формою  та змістом  відповідати закону.

Зокрема, ст.119 ЦПК України передбачає перелік  вимог, яким повинна відповідати позовна заява, а саме:  вона повинна  містити ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; ціну позову щодо вимог  майнового характеру, чіткий виклад  обставин, якими позивач обґрунтовує  свої вимоги, з зазначенням доказів, що підтверджують  кожну обставину, а також   повинні додаватися документи, що підтверджують  сплату судового збору  та оплату витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи.  

Між тим,  наданий позивачкою ОСОБА_1  лист, за змістом не відповідає  вимогам, що передбачені ст.119  ЦПК України.  Отже,  даний лист не може  бути прийнятий   до уваги, як усунення недоліків, оскільки,  остання      повинна була  усунути недоліки шляхом надання до суду позовної  заяви (у новій редакції),  по кількості осіб, що зазначені у позові.  

Також,  виходячи з матеріальної та процесуальної природи різних категорій  справ позовного провадження у позовній заяві  можуть зазначатися додаткові відомості, які передбачені законом. Враховуючи, що позивачка ОСОБА_1 в позовній заяві зазначила, що  співвласник обумовленої земельної ділянки ОСОБА_4  помер, то  в  позовній заяві позивачці  необхідно було викласти  обставини з врахуванням вимог спадкового права, що передбачено ч.4  ст.119 ЦПК України, відповідно до якої, позовна заява повинна відповідати іншим вимогам, встановленим законом, що має значення для вирішення даної справи. Зокрема, необхідно  було  зазначити:

1) докази прийняття позивачкою  спадщини, яка відкрилася після смерті    ОСОБА_4;

 2)  докази доцільності перекладання функцій державної нотаріальної  контори, до компетенції якої входить оформлення спадкових прав, на суд (відповідно до вимог,  передбачених   ст.49 Закону України  «Про нотаріат»,  у разі неможливості вчинення нотаріальної дії нотаріусом виноситься вмотивована постанова);

 3) дані, щодо наявності (відсутності) інших спадкоємців після смерті   ОСОБА_4, з відповідним підтвердженням;

 4) відомості за даними Спадкового реєстру про наявність або відсутність заповіту.

Відповідно до ст.137 ЦПК України, суд  за відповідною заявою  сприяє  стороні,  у  якої виникають певні складнощі  щодо отримання доказів, але до позовної заяви  не надано         будь – якого підтвердження, що  позивачкою  здійснювалися заходи щодо отримання вищевказаних доказів  та отримання останньою  негативного результату. Зі змісту позову та вищевказаного листа  вбачається, що таке клопотання теж не заявлено .

Окрім того,  з врахуванням вимог п.5 ч.2 ст.119 ЦПК України, в позовній заяві обов’язково  необхідно було зазначити дані щодо власника (власників)   житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідним підтвердженням (правовстановлюючий документ на будинок) та  відомості  про обумовлений  будинок (чи він  є об’єктом права  спільної  часткової власності чи  об’єктом  права спільної  сумісної власності).

Зазначені обставини позбавляють можливості відкрити провадження по справі та призначити справу до судового розгляду.

  За правилами  ч.2 ст.121 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення заяви без руху у встановлений строк, заява  вважається неподаною і повертається особі, яка її подала.

За таких обставин, позовну заяву ОСОБА_1  до ОСОБА_2 та  ОСОБА_3   про  визначення частки в  спільній сумісній власності,  слід вважати неподаною та повернути позивачці,  так як,  у встановлений суддею строк, вимоги, викладені в ухвалі судді  позивачкою   виконанні  не в повному обсязі.  

           Керуючись  ч.2 ст.121 ЦПК України, суддя, –

УХВАЛИЛА:

Позовну заяву   ОСОБА_1  до ОСОБА_2 та  ОСОБА_3   про  визначення частки в  спільній сумісній власності -   вважати неподаною та повернути  позивачу.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області  шляхом подачі апеляційної скарги протягом п’яти  днів  з дня отримання копії ухвали.

Суддя                                                Т.В.  Серебрякова