Справа №2-17/10

         Р І Ш Е Н Н Я

       І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

    7 вересня  2010 року. Рахівський районний суд Закарпатської області в складі:          головуючого - судді Тулик І.І.

        при секретарі – Шемота М.І.

з участю:     позивача- ОСОБА_7.

                     представника позивача – ОСОБА_1

                     відповідача – ОСОБА_2

                     представника відповідача – ОСОБА_3

                     третіх осіб із самостійними вимогами – ОСОБА_4, ОСОБА_5.,    ОСОБА_6  

розглянувши у відкритому  судовому засідання в м. Рахів цивільну справу за позовом  ОСОБА_7 до ОСОБА_2, ОСОБА_8, треті особи без самостійних вимог Лазещинська сільська рада, КП «БТІ» Рахівської районної ради, приватний нотаріус Рахівського нотаріального округу ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 про визнання  права власності на домобудівлю, визнання свідоцтва про право власності та договору дарування недійсними та за позовною заявою третіх осіб із самостійними вимогами ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_10 до ОСОБА_2, ОСОБА_8, треті особи без самостійних вимог лазещинська сільська рада, КП «БТІ» Рахівської районної ради про визнання права власності на спадкове майно

В С Т А Н О В И В:

             ОСОБА_7 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_8, треті соби – Рахівська районна рада Закарпатської області, Лазещинська сільська рада Рахівського району Закарпатської області про визнання права власності на домобудівлю, визнання свідоцтва на право власності та договору дарування недійсними.

             Ухвалою суду від 03.12.2008 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог залучено комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» Рахівської районної ради, приватного нотаріуса Рахівського нотаріального округу ОСОБА_9.

             Ухвалою суду від 16 лютого 2010 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог залучено ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4.

            В свою чергу треті особи без самостійних вимог ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 звернулися в суд з клопотанням про залучення їх до участі в справі в якості третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги, пред’явивши при цьому позов до ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_8, треті особи без самостійних вимог – Лазещинська сільська рада Рахівського району Закарпатської області, КП «БТІ» Рахівської районної ради про визнання права власності на спадкове майно.

          Ухвалою суду від 26 квітня 2010 року допущено до участі у справі ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, як третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору.

           Позивач, ОСОБА_7 свій позов та неодноразові доповнення до позову мотивував тим, що в 1973 році він  на прохання своїх батьків, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, перевіз їх з належного їм будинку АДРЕСА_1, до свого місця проживання в с. Чорнобаївку Білозерського району Херсонської області, виписавши їх із с.Лазещина та приписавши за адресою АДРЕСА_2. З позивачем батьки проживали постійно, при цьому він регулярно виїзджав по місцю знаходження їх будинку. В 1974 році ним за кошти його сестри – ОСОБА_15, старий будинок, який належав його батькам було знесено і побудовано новий житловий будинок, яким він користується до останнього часу. ІНФОРМАЦІЯ_5 померла мати позивача, ОСОБА_13, а ІНФОРМАЦІЯ_6 помер батько, ОСОБА_14 вважає, що він як спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцями, прийняв спадщину і користується спадковим майном по теперішній час. Інші спадкоємці зі сападкодавцями не проживали, із заявами про прийняття спадщини не звертались. Позивач  постійно користується домобудівлею, яка належала його батькам в с.Лазещина. Для цього він знявся з обліку в с.Чорнобаївка Білозерського району Херсонської області, замовив і виготовив технічний паспорт на збудований ним житловий будинок АДРЕСА_1. Але в  Лазещинській сільскій раді Рахівського району йому було відмовлено в реєстрації в будинку № 172 (229) на тій підставі, що його сестра – ОСОБА_8 отримала документи на право власності на домобудівлю та на право користування земельною ділянкою при ній. Більше того, 21.03.2008 року ОСОБА_8 на підставі договору дарування подарувала будинок, який він власноручно збудував, своїй дочці ОСОБА_2. Крім того йому стало відомо з відповіді по адвокатському запиту, реєстратором КП «БТІ»  м.Рахів було відмовлено в реєстрації права власності на спадковий житловий будинок з посиланням на необхідність звернення до суду для визначення належності житлового будинку його батькам. При цьому, ту обставину, що житловий будинок АДРЕСА_1 належав його батькам підтверджують довідки Лазещинської сільської ради. Також незважаючи на те, що сільський голова Лазещинської сільської ради рахівського району ОСОБА_16 в своїй відповіді на адвокатський запит заперечував належність в сільраді документів на спірну домобудівлю АДРЕСА_1, договір дарування, на підставі якого ОСОБА_8 подарувала будинок ОСОБА_2, достеменно свідчить про те, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно ОСОБА_8 було видане на підставі рішення виконкому Лазещинської сільської ради. З урахуванням наведених обставин просив винести рішення, яким визнати за ним право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 Рахівського району Закарпатської області, визнати свідоцтво  на право власності, видане ОСОБА_8, на домоволодіння № 172 (229) недійсним, визнати договір дарування № 1418 від 21.03.2008 року, на підставі якого ОСОБА_8 подарувала домоволодіння ОСОБА_2, недійсним, винести рішення, яким визнати, що житловий будинок АДРЕСА_1 Рахівського району Закарпатської області належав на праві власності ОСОБА_13, померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_14, померлому ІНФОРМАЦІЯ_6, визнати рішення виконкому Лазещинської сільської ради від 26.02.2008 року за № 26 протиправним.

                ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_10, як треті особи, які заявляють самостійні вимоги звернулися в суд із самостійним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_8, треті особи без самостійних вимог – Лазещинська сільська рада Рахівського району Закарпатської області, КП «БТІ» Рахівської районної ради» про визнання за ними права власності в рівних частинах за кожним, на житловий будинок АДРЕСА_1, посилаючись на те, що після смерті їхнії батьків, ОСОБА_13 – ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_14 – ІНФОРМАЦІЯ_6 відкрилася спадщина на спадкове майно.  В 1974 році за кошти їхньої сестри ОСОБА_15, старий будинок, який належав їхнім батькам, було знесено та побудовано новий житловий будинок, в якому їхні батьки проживали до своєї смерті. З метою перереєстрації прав на житловий будинок та отримання правовстановлюючих документів, вони звернулися до сільської ради та до КП «БТІ» Рахівської районної ради про визнання за ними права на житловий будинок, однак дізналися, що їхня сестра ОСОБА_8 отримала правовстановлюючі документи на будинок та подарувала спадковий будинок своїй доньці ОСОБА_2. Враховуючи, що вони являються рідними дітьми і є спадкоємцями померлих власників спадкового будинку, оскільски відповідно до ст. 543 ЦК ( в редакції 1963 року) прийняли спадщину, тому вважають, що вони теж мають право на долю спадкового майна, що складається із житлового будинку АДРЕСА_1.

                В судовому засіданні позивач, ОСОБА_7 та його представник ОСОБА_1 позов підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позовні заяві, на задоволенні позову наполягають.

                Відповідач, ОСОБА_2 та її представник, ОСОБА_3 позовні вимоги не визнали, пояснивши, що дане дворогосподарство було відкрито за заявою ОСОБА_8 у 1989 році. Особи, які претендують на спадщину, на день смерті спадкодавців з останніми не проживали, заяви про прийняття спадщини не подавали. Спадкове майно померлих батьків залишилося в с.Чорнобаївка Білозерського району Херсонської області, де останні проживали до дня своєї смерті. Просять відмовити в позові ОСОБА_7 та третіх осіб із самостійними вимогами, з тих підстав, що вказане ними спадкове майно не є спадковим, оскільки воно не належало спадкодавцям, а дане дворгогосподарство було відкрито й зареєстровано за ОСОБА_8, яка проживала у даному будинку, вела господарство, а отже набула права власності на вказане майно.

                Треті особи із самостіними вимогами ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в судовому засіданні свій позов підтримали в повному обсязі.

                Представники третіх осіб без самостійних вимог Рахівської районної ради, Лазещинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, КП «БТІ» Рахівської районної ради до суду не з?явилися. Голова Лазещинської сілської ради Рахівського району Пранничук І.І. надав заяву, в якій просить розглянути справу у відсутності їхнього представника, позовні вимоги не визнають. Директор КП «БТІ» Рахівської районної Харбака Н.Й. надала заяву про розгляд справи у їх відсутності, вирішення позовних вимог залишає на розсуд суду.

               Третя особа без самостійних вимог, приватний нотаріус Рахівського нотаріального округу ОСОБА_9 в судове засідання не з?явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

                 Заслухавши учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та перевіривши їх доказами суд прийшов до наступного висновку.

            Згідно ст.ст.1217, 1258 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

              Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.  

            Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_7, треті особи, які заявляють самостійні вимоги,  ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_10 та відповідачка, ОСОБА_8  є дітьми  нині померлих ОСОБА_14 та ОСОБА_13,  що підтверджується свідоцтвами про народження.

              ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_13 померла, про що виконкомом Чорнобаївської сільської ради Білозерського району Херсонської області зроблено актовий запис за № 117 від 07.12.1978 року, а згідно свідоцтва про смерть, виданого виконкомом Чорнобаївської сільської ради Білозерського району Херсонської області ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_14 та зроблено актовий запис за № 39.

              За твердженням позивача, ОСОБА_7, та третіх осіб із самостійними вимогами, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_10 після  смерті батьків залишився як спадкове майно, житловий будинок АДРЕСА_1 Закарпатської області і відповідно до положень ст. 525 ЦК України ( в редакції 1963 року)  відкрилася спадщина на спадкове майно.

             Позивач, ОСОБА_7 свої вимоги щодо визнання за ним права власності на спадкове майно обґрунтовує тим, що на день відкриття спадщини проживав разом із спадкодавцем, утримував спадкове майно. Однак з таким посиланням позивача суд не погоджується, оскільки дана обставина заперечується зібраними по справі доказами, зокрема листами Чорнобаївської сільської ради Білозерського району Херсонської області № 2-12/605 від 06.10.2009 року, № 2-12/871 від 15.01.2010 року, адресною довідкою  ОГИРФЛ УМВД в Херсонській області, довідкою Чорнобаївської сільської ради Білозерського району Херсонської області № 366 від 30.01.2009 року, з яких слідує, що ОСОБА_13, згідно записів погосподарської книги, була прописана в АДРЕСА_3, а позивач по АДРЕСА_2. ОСОБА_14 також в АДРЕСА_2 не проживав, відомостей про адресу його проживання в Чорнобаївській сільській раді немає, по обліку АСС  УМВС Херсонської області не значиться. Проте, заявами, завіреними секретарем Чорнобаївської сільської ради Білозерського району Херсонської області стверджено, що останній  до дня своєї смерті проживав в АДРЕСА_4. Однак даний факт також не стверджує, що позивач, ОСОБА_7 проживав разом із спадкодавцем, оскільки вони проживали за різними адресами в с.Чорнобаївка.  

              Без доведення та не прийняття судом до уваги залишається також посилання позивача на те, що ним в 1974 році, за кошти його сестри ОСОБА_15, старий будинок було знесено і побудовано новий  жилий будинок, яким він користується до останнього часу, по декілька раз на рік виїзджає в збудований ним будинок, проживає в ньому, проводить необхідний догляд, займається сінокосінням. Натомість з довідки про технічний стан будинку АДРЕСА_1 вбачається, що будинок, який є предметом позову, збудований ще в 1968 році, тобто відсутні відомості про те, що даний будинок переобладнаний чи збудований саме в тому році про який вказує позивач.

               З огляду на це, суд також критично оцінює доводи третіх осіб із самостійними вимогами про те, що старий будинок, який належав їхнім батькам було знесено та в 1974 році  за кошти їхньої сестри, ОСОБА_15 побудований новий, в якому батьки проживали до своєї смерті, оскільки така обставина нічим не підтверджена, а спростована  вище зазначеними доказами.

              За загальним правилом, встановленим чинним законодавством України, в справах про визнання права власності на спадкове майно судом обов’язково досліджуються докази, які стверджують факт належності спадкодавцям спадкового майна.

             Відповідно до Закону України «Про власність» об’єктами права власності кооперативу (колгоспу) є будівлі, споруди, грошові та інші майнові внески його членів, а також інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом. У майні, що належить колгоспу, визначаються частки членів цього колгоспу. В разі добровільного виходу з колгоспу громадянин має право на виділення належної йому частки в майні колгоспу в натурі, грошах або цінних паперах.

             Згідно роз’яснень, викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року « Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» до правовідносин, що виникли після введення в дію ЗУ «Про власність» застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору.

             Аналізуючи наведені в судовому засіданні докази, судом встановлено, що нині померлі ОСОБА_14 та ОСОБА_13 до 1973 року проживали в АДРЕСА_1. В 1973 році вони виїхали на постійне місце проживання у Херсонську область с.Чорнобаївку Білозерського району. Після чого колишнім колгоспом ім. Борканюка с.Ясіня двір ОСОБА_14 та ОСОБА_13 з цього часу до 1988 року був закритий, тобто 15 років. При цьому останні не заявили про виділ їм у власність майна із колгоспного двору. В 1989 році згадане дворогосподарство та земельна ділянка для обслуговування будинку площею 0,15 га, земельна ділянка для сінокосіння розміром 0,59 га, відкриті й відновлено за ОСОБА_8 ( дочкою померлих ОСОБА_14 та ОСОБА_13.). Вказана обставина підтверджується листом Лазещинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області № 148/02-25 від 11 липня 2008 року,  довідкою останньої № 823 від 24.03.2008 року та пртоколом № 2 зборів уповноважених колгоспників колгоспу ім..Борканюка від 22 травня 1989 року. При цьому зазначено, що адресне господарство згідно Всеукраїнського перепису населення у 1991 році змінено з № 172 на новий номер будинку № 229.

             Таким чином, відсутність ОСОБА_14 та ОСОБА_13 15 років за згаданим дворогосподарством вважалося залишенням його останніми в добровільному порядку й на підставі чого двір був закритий колгоспом та згодом відкритий за ОСОБА_8, яка на думку суду набула права власності на даний будинок, оскільки проживала в ньому, вела господарство. Отже, ОСОБА_14 та ОСОБА_13 через тривалу відсутність, втратили право власності на будинок, що належав колгоспному двору с. Ясіня, а тому відсутнє спадкове майно, на яке б могли претендувати сторони по справі й відсутнє майно та підстави для визнання за ними права власності на спадкове майно.

            Рішенням Лазещинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області № 26 від 26 лютого 2008 року житловий будинок в АДРЕСА_1 зареєстровано та надано у власність ОСОБА_8. В даний час власником даного дворогосподарства являється дочка ОСОБА_8 - ОСОБА_2 на підставі договору дарування за № 1418 від 21.03.2008 року.

            Крім того, слід зазначити, що суд навіть припустивши належність даного будинку померлим ОСОБА_14 та ОСОБА_13 не вбачає підстав для визнання за сторонами права власності на домобудівлю.

          Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.  У разі відкриття спадщини до зазначеної  дати  застосовується чинне  на  той  час  законодавство,  зокрема,  відповідні  правила Цивільного кодексу Української РСР ( в редакції 1963 року), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

          В такому разі, відповідно до ст.549 ЦК Української РСР 1963 року, який був чинним на момент відкриття спадщини внаслідок смерті ОСОБА_14, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він протягом 6 місяців з дня її відкриття фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або подав до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про

прийняття спадщини.

            Згідно з п.124 також чинної на той час Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністра юстиції Української РСР від 31.10.75 №45/5, доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном серед іншого можуть бути довідка управління будинками, виконавчого комітету місцевої Ради депутатів трудящих про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний у спадковому будинку в період 6 місяців після дня смерті спадкодавця.
Таких документів у справі немає і згідно довідки Лазещинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області №61/02-25 від 26.03.2008 року діти покійних ОСОБА_14 та ОСОБА_13 в сільську раду із заявою про прийняття спадщини не звертались.

      Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень і доказування не може ґрунтуватись на припущеннях

            З огляду на викладене та враховуючи, що ні позивач, ОСОБА_7, ні треті особи із самостійними вимогами ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_10 не надали суду обгрунтованих правових доказів належності спадкового будинку саме спадкодавцям, суд вважає, що в позовах останніх слід відмовити вцілому.

            Зважаючи, що ухвалою Рахівського районного суду  від 16 вересня 2009 року було вжито заходи по забезпеченню позову, на підставі ч.6 ст.154 ЦПК України слід скасувати вжиті, згідно вказаних ухвал, заходи забезпечення позову.

           Керуючись ст.ст. 3, 6, 8, 10,11, 57, 58, 60, 212-215, 223 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

                 В задоволенні  позову ОСОБА_7 до ОСОБА_2, ОСОБА_8, треті особи без самостійних вимог Лазещинська сільська рада, КП «БТІ» Рахівської районної ради, приватний нотаріус Рахівського нотаріального округу ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 про визнання  права власності на домобудівлю, визнання свідоцтва про право власності та договору дарування недійсним, відмовити.

                 В задоволенні позову третіх осіб із самостійними вимогами ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_10 до ОСОБА_2, ОСОБА_8, треті особи без самостійних вимог Лазещинська сільська рада, КП «БТІ» Рахівської районної ради про визнання права власності на спадкове майно, відмовити.

                  Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Рахівського районного суду  від 16 вересня 2009 року.

       Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до цивільної палати апеляційного суду Закарпатської області  через Рахівський районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:   Тулик І.І.

З оригіналом вірно:

Суддя Рахівського районного суду                                          Тулик І.І.