Справа №- 22-ц 4858/2010р.                                                                  Головуючий 1 інст. Бородіна М.Н.

Категорія –   договірні.                                                                           Доповідач – Міненкова Н.О.                        

                                                                    У Х В А Л А  

                                                         І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

26 серпня  2010 року  судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

                                            Головуючого судді : Міненкової Н.О.

                                            Суддів – Гальянової І.Г., Ларенка В.І.

                                            При секретарі – Григоренко К.Ю., Огарьова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу    представника акціонерно – комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк”, в особі Харківської обласної філії АКБ „Укрсоцбанк” на рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 березня 2010 року по справі за позовом акціонерного комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк”, в особі Харківської обласної філії АКБ „Укрсоцбанк” до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Акціонерного товариства „Долина”, дочірнє підприємство АТ „Долина” про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

                                                                в с т а н о в и л а

в червні 2009 року до суду звернувся представник позивача з вищезазначеними позовними вимогами, посилаючись на те, що між банком на відповідачкою ОСОБА_1 був укладений 21 квітня 2006 року договір кредиту на суму 140000 Євро. Договір кредиту забезпечений іпотекою нежитлових приміщень, що належать боржниці. Заборгованість за кредитним договором склала 1485632,46 грн. станом на 10 лютого 2009 року. Просили розірвати договір кредиту і звернути стягнення на іпотечне майно, визначивши в рішення спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури продажу предмету іпотеки та надати право позивачу за рахунок продажу предмету іпотеки задовольнити вимоги за кредитним договором.

          В листопаді 10 числа 2009 року позивач уточнив позовні вимоги та просили надати право АКБ „Укрсоцбанк” в особі Харківської обласної філії АКБ „Укрсоцбанк” за рахунок продажу предмету іпотеки задовольнити свої вимоги за договором кредиту у розмірі 1648391,37, не зазначаючи вимоги про розірвання договору кредиту.

         Справа розглянута за відсутності відповідачів.

          Рішенням Київського районного суду м. Харкова від  26 березня 2010 року в задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки є передчасними, так як позивачем не заявлялись вимоги про стягнення суми за кредитним договором.

          Не погодився з рішенням представник банку й у апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог. Вважають, що висновок суду про те, що підставою відмови є те, що позивачем не заявлені вимоги про дострокове стягнення основної заборгованості за договором кредиту в сумі 1648391,37, а тому стягнення на предмет іпотеки є передчасним не ґрунтуються на вимогах закону і не враховують умови укладеного договору та заявленого позову.

             Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представника баку, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

             З матеріалів справи вбачається, що позивач протягом розгляду справи в суді першої інстанції неодноразово змінював позовні вимоги. В своїх поясненнях до позовної заяви 18 березня 2010 року просив звернути стягнення за іпотечним договором №-837/36/6-106 від 21 квітня 2006 року на предмет іпотеки: нежитлові приміщення в підвальній частині №-1,3-8 в літ А-5, загальною площею 149,2 кв. м., що знаходяться за адресою : м. Харків, вул. Мироносицька, будинок,32, що належать ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі – продажу від 04.02.2005 року.

            Просили визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури продажу предмета іпотеки, встановленої ст. 38 Закону України „Про іпотеку” та надати право Банку на продаж предмету іпотеки будь – якій особі покупцеві.

            Просили надати право Банку за рахунок продажу предмету іпотеки задовольнити свої вимоги за договором кредиту в розмірі 1648391,37 грн.. та усі витрати, пов’язані із збереженням та реалізацією предмету іпотеки.

           Також просили з метою збереження предмету іпотеки до його реалізації надати право Банку  на обладнання предмету іпотеки новими охоронними пристроями, а також на укладання договорів на охорону за спеціалізованими підприємствами, а також надати право до моменту продажу предмету іпотеки право на господарське управління предметом іпотеки, з правом укладання у якості Орендодавця договорів оренди з фізичними та юридичними особами. Та направленням отриманих від управління коштів на задоволення своїх вимог за кредитним договором.

            Як вбачається з перерахованих позовних вимог, у п. 3 представник позивача просить суд надати право Банку за рахунок продажу предмету іпотеки задовольнити свої вимоги за кредитним договором №-837/18-27/36/6-069 від 21 квітня 2006 року в розмірі 1648391, 37 гривень, яка складається  із заборгованості по кредиту -109796,51 евро, по відсоткам 19385,61 евро, пені 9372656 грн., штрафу 2800 грн. , що фактично і є вимогою про стягнення суми за кредитним договором.

            З матеріалів справи вбачається, що між Акціонерно – комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк” „Іпотекодержателем” і ОСОБА_1 –„Іпотекодавець” був укладений договір іпотеки нерухомого майна у забезпечення виконання грошових зобов’язань за кредитним договором №-837/18-27/36\6-069від 21 квітня 2006 року.

             Зібрані по справі докази, достовірність яких як в суді першої так і в суді апеляційної інстанції не спростована відповідачем, свідчать про те, що основні забов,язання за вказаним кредитним договором ОСОБА_1 належним чином не виконує.

             Загальна сума заборгованості за кредитним договором на момент розгляду справи судом першої інстанції склала  76432,63 Евро, що за курсом НБУ становить 918185,18 грн., заборгованість за відсотками 52749,,49 Евро, що за курсом НБУ становить 633679,62 грн., пеня – 93726,56 гривень, штраф 2800,00 грн.

              Відповідно до ч.1 ст. 33 Закону України „Про іпотеку”, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного забов,язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним забов,язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

              Сутність іпотеки, як різновиду застави, за українським законодавством полягає у заставі нерухомості для забезпечення грошових вимог кредитора до боржника.

               Іпотека як один із найважливіших механізмів залучення кредитних коштів, перш за все, повинна виконувати функції повернення  позичених коштів. Як засіб забезпечення інтересів кредитора іпотека не повинна  також порушувати права та інтереси боржника.

              Згідно з п. 6 ст. 3 Закону України „Про іпотеку” у разі порушення боржником основного зобов’язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право забезпечені нею вимоги задовольнити за рахунок предмету іпотеки.

              Тобто, законодавством встановлено, що іпотекою забезпечуються вимоги іпотекодержателя за основним зобов’язанням, що передбачає вимогу про стягнення суми за основним зобов’язанням .

             Умовами договору іпотеки від 21 квітня 2006 року між сторонами встановлено, що іпотекодержатель  має право від іпотекодавця у разі невиконання або неналежного виконання основного зобов’язання, задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки( п.2.4.3 договору).  У разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем Основного зобов’язання, Іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки( п.4.1 договору).

              З матеріалів справи, з доводів позовних заяв вбачається, що безпосередня вимога до відповідачів про стягнення суми за кредитним договором позивачем не заявлялась, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, що не позбавляє позивача права звернутися з такою вимогою до суду.

             Керуючись ст.ст. 218,303,304,307,308,313.319 ЦПК України  судова колегія,

                                                              У Х В А Л И Л А

             Апеляційну скаргу представника акціонерно – комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк, в особі Харківської обласної філії АКБ „Укрсоцбанк” відхилити.

              Рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 березня 2010 року  залишити без змін.

               Рішення набирає законної сили після його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

                                          Головуючий суддя –

                                           Судді -